З Італії в Москву. Чому не в Київ?

Час від часу потрібно дивитися пропагандистські ефіри російських так званих журналістів і телебачення, щоб знати, чим живе агресор і в якому стані його імперська хвороба. Під час останньої передачі кремлівського рупора, яка називається «Воскресный вечер с Владимиром Соловьевым» на телеканалі «Россия 1», обговорювали дві ключові теми сучасної російської політики – війна в Сирії та ситуація в Україні.

Якщо коротко, то під час обговорення Сирії все зводилося до того, що незважаючи на всі потуги Америки, яка винувата в усіх гріхах, Росія все одно переможе. Їй не потрібні союзники – вона сама впорається з будь-ким, а для ворогів – головне не будити «русского медведя». Туреччина – ворог, бо посміла збити російський літак, який порушив її ж повітряний простір.        

Особливо показовою була друга частина обговорення, бо найкращим чином демонструє правдивість і актуальність слів видатного українця Юрія Шевельова про те, що в України є три вороги – Москва, провінційність і кочубейство. Все це, звичайно, ганьба (деякі учасники з України – Олена Бондаренко, Яніна Соколовська, Володимир Олійник – взагалі опустилися нижче плінтуса). Але найбільша трагедія в тому, що всі підстави для цього надає політика нинішньої влади в Україні.

Маленький і свіжий приклад – яким чином одіозний Марков, якого затримали в Італії, опинився не в Україні (над чим мала працювати влада), а в Росії (й одразу на згаданому ефірі)? «Хочу подякувати російській владі, тому що перш за все це заслуга російських дипломатів, МЗС, посольства, консульства в Італії – вони оточили мене турботою, і ми всі разом змогли пройти цей шлях», – сказав він. «Як до вас там ставилися?» – запитав ведучий. «До росіян всюди добре ставляться», – відповів Марков. 

Нагадаємо, що подібні персонажі, а їх багато, протягом багатьох років роз’їдали Україну зсередини, виконуючи роль «п’ятої колони» Росії. Дозволялося обирати їх народними депутатами, бігати їм по ефірам ток-шоу, пудрити мізки українським громадянам, і все для того, щоб підготувати ґрунт для майбутньої агресії Кремля. «На сході та півдні України народився новий молодий, енергійний, харизматичний, ідеологічний лідер проросійськи налаштованих громадян України», – саме так називала Маркова лідер «Батьківщини» Тимошенко в листі до Януковича 2013 року.

«Ми знаємо, що свого часу Італія наклала арешт на майно близького до Кремля олігарха Ротенберга. На той час це була чи не перша країна Європи, яка застосувала санкції щодо конкретної особи. Але все це не скасовує наявності у багатьох росіян довірливих зв’язків з італійськими політиками», – говорить «Дню» Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва.

Отже, якщо Янукович у 2013-му кинув за грати одіозного проросійського політика, то чому одним із перших рішень постмайданної влади стало звільнення Маркова з-під варти? Далі обвинувальний акт було повторно передано до Приморського суду Одеси (звинувачення в хуліганських діях у 2007 році – організації та участі у побитті учасників пікету проти встановлення в місті пам’ятника Катерині ІІ), але попереднє рішення дозволило Маркову втекти до Росії. МВС України оголосило його в міжнародний розшук.

«Виглядає так, що захисту Маркова вдалося переконати італійську Феміду в тому, що переслідування екс-депутата мають замовний політичний характер, – продовжує Володимир Горбач. – Тут серйозним аргументом могло бути те, що Верховна Рада звільнила його з ув’язнення разом із Тимошенко й іншими начебто політичними в’язнями. Українські політики зробили велику помилку, що випустили його в 2014 році, начебто слідуючи універсальним принципам. Насправді ж Ігоря Маркова є за що судити – його злочини, вчинені в Одесі, є беззаперечними і зафіксованими на відео. Тепер помилку влади важко виправити».

За запитом української сторони Маркова було затримано в Італії, куди він виїздив із Росії в серпні 2015 року. І ось сьогодні після оголошення рішення суду в Генуї, який не дозволив видати політика Україні, першим рейсом він вилетів до Москви. «Марков вилетів через Мілан. Не було жодних перепон на контролі. Взяв літак на Москву», – заявив потім адвокат Маркова Енріко Скопезі, передає ТСН. Останні місяці колишній український депутат провів у Генуї, в готелі, під домашнім арештом, і в Москву втік, не дочекавшись рішення щодо апеляції. Італійський обвинувач у цій справі, прокурор Енріко Дзукка, говорить: «Маркова звільнили, тому він і полетів. Зараз я вивчатиму судове рішення, будемо подавати касацію. Загалом рішення суду було технічним».

 «Потрібно мати на увазі, що у справі щодо Маркова стороною обвинувачення була італійська прокуратура, а ухвалював рішення італійський суд, – коментує «Дню» Олександр Банчук, експерт Центру політико-правових реформ. – Можливо, у цій справі не допрацювали прокурори, можливо, українська сторона не представила достатньо документів. Але ця ситуація показує, що не лише українські судді випускають людей з-під варти за відсутності достатньої доказової бази. Тож італійський суддя вирішив залишити Маркова під домашнім арештом, але скасував електронний моніторинг. Думаю, якщо і були якісь недопрацювання українських правоохоронних органів, то це – за якою статтею Маркова було затримано. Ігор Марков порушив італійські правила і мав би залишитися до кінця провадження в Італії та доводити свою позицію. Очевидно, після цього рішення і не дочекавшись апеляції на нього, екс-депутат зник, і тепер його шлях у будь-які європейські й, можливо, деякі неєвропейські країни буде закрито».