За списком
Журналіст: «Не можна акредитуватися в міністерствах колабораціоністів і запевняти, що це для блага читачів»
Топ-темою дня став скандал довкола оприлюднення сайтом «Миротворець» особистих даних українських та іноземних журналістів, що отримали «акредитацію» для роботи у так званій ДНР. До списку потрапило понад 4,5 тис. імен медійників, їхні телефони, електронні адреси та інша персональна інформація. Більшість із них перетинали лінію розмежування з окупованою територією, мали гарантії безпеки своєї роботи, зрештою — висвітлювали військові будні «тієї сторони конфлікту». З іншого боку, практика відвідування земель, де панує влада окупанта, притаманне не лише журналістам, а й деяким політикам, а сама влада досі називає війну АТО. Зрештою, цей список виявився лише ілюстрацією до давньої ганебної практики колабораціонізму в тому числі і в інформаційному просторі, коли деякі журналісти, в той час як їхні колеги перебувають в підвалах «МГБ», провадять риторику заміни мови ненависті на мову толерантності. Це ставить питання руба — якою має бути поведінка журналістів в умовах війни для того, щоб за псевдобєктивністю по факту не робити послугу агресору в його цинічній грі?
Поряд з переважною більшість російських медіа, журналістики яких «регулярно відвідують», або «проживають» у Донецьку (канал «Звезда», «Россия 24», «ВГТРК «Россия», «Первый канал», Life News, Russia Today, видань «Новая газета», «Комсомольская правда» та ін.), до списку потрапило чимало співробітників відомих західних ЗМІ (Reuters, CNN, BBC, New York Times, Die Welt, Aljazeera та ін.). Однак головною точкою для дискусії стала наявність чималої кількості українських журналістів, які, отримавши «акредитацію» їздили на окупованому територію. Передовсім, мова йде про кореспондентів та операторів телеканалів СТБ, ICTV, «Інтер», канал «Донбас».
На самому ж сайті «Миротворець» так пояснили факт публікації: «Чи ми не знаємо, які наслідки будуть після публікації цього списку, але знаємо напевно: публікувати його необхідно виходячи з того, що ці журналісти співпрацюють з бойовиками терористичної організації. Це суспільно значима інформація, і ми, громадяни України, повинні її знати». Деякі журналісти одразу відреагували на згаданий список обуренням, яке вони виклали в окремому листі.
«Неможливо навіть уявити собі ситуацію, в якій ізраїльський журналіст акредитується при «міністерстві інформації» адміністрації ХАМАС в Секторі Газа, — пише журналіст Віталій Портніков у себе на сторінці в facebook, — Неможливо навіть уявити собі ситуацію, у якій грузинський журналіст акредитується при владі Абхазії та Південної Осетії. Але право українських ЗМІ акредитуватися при «ДНР» та «ЛНР» чомусь не викликає сумніву у частини моїх колег. Так ось, дорогі мої, у вас немає такого права — скільки заяв і петицій ви б не підписували. Ані громадянського, ані професійного, ані людського. ...Саме ви створили систему, в якій брехня — це правда, приватне — це громадське, зрада — це професійний обов’язок... Не можна акредитуватися в міністерствах колабораціоністів і запевняти, що це для блага читачів».
«Оприлюднення списку журналістів – це черговий акт жахливого спрощення проблеми, — прокоментував «Дню» журналіст Юрій Макаров. — І взагалі, підходити до озброєних до зубів бандитів з мірками стандартів Бі-Бі-Сі в нинішній ситуації недоцільно і неправильно».
Безумовно, оприлюднення персональних даних в такій спосіб є порушенням закону. Але також треба усвідомлювати, що ми живемо у військовий час, коли агресор не лише окупував наші території, але й знищив вже десять тисяч українців. Присутність на окупованих територіях українських громадян, які намагались і намагаються висвітлювати війну об’єктивно і називати речі своїми іменами, м’яко кажучи небезпечна. Потрапити «на підвал» в Луганську чи Донецьку досить просто — інколи для цього достатньо сфотографувати той чи інших об’єкт і потрапити під пильну увагу «МГБ». Годі й казати, що акредитація у бандитів взагалі є явищем не просто ганебним, а й зі сфери фантастики.
Згадані в списку журналісти жаліються, що акредитація на окупованих територіях для них є чи не єдиною можливістю гарантувати свою безпеку при об’єктивному висвітленні подій на окупованій території. Ось тільки чомусь за об’єктивність одні в кращому випадку відсиджували в казематах, а в гіршому позбавлялись життя, а інші вільно гуляють Донецьком та Луганськом розповідаючи про нормальне існування в пеклі. Отже така акредитація — це не гарантія безпеки. Це гарантія лояльності до бандитів, яку в свою чергу використовує Кремль для впровадження вже в нашому тилу теми «единого народа» та внутрішнього конфлікту. Треба чітко розуміти, що колаборація з противником є злочином в якій би спосіб вона не відбувалась. Здобування об’єктивної інформації, про що говорять підписанти обуреного листа — це справа військової розвідки, а не «засвічених» журналістів.
Оприлюднення сайтом «Миротворець» особистих даних журналістів, що отримали «акредитацію» для роботи у так званій ДНР, відразу викликало бурхливу реакцію в соціальних мережах. Пропонуємо найцікавіші думки:
