За свою землю дніпропетровські селяни ладні лягти на рейки
Минулого вівторка великий натовп пенсіонерів і працівників найбільшої на Дніпропетровщині агрофірми «Наукова» на весь день перекрив автомобільний рух по трасі Дніпропетровськ — Київ. Затор, що утворився біля села Миколаївськ, працівники ДАІ поступово ліквідували, спрямувавши машини об’їздними шляхами через Дніпродзержинськ і сусідні села. Проте жодні умовляння на селян, що розташувалися з плакатами і транспарантами прямо на проїжджій частині, не діяли. Вони уперто вимагали відставки генерального директора агрофірми Івана Чорного і розпаювання земель чотирьох колишніх радгоспів, приєднаних до «Наукової» шість років тому.
Коріння конфлікту, як можна зрозуміти, сягають тих часів, коли фірмою керував нинішній депутат Верховної Ради Микола Агафонов — маститий аграрій, близький до «господаря» Дніпропетровщини Павла Лазаренка. Саме тоді, в 1995 — 96 роках, до «Наукової», що підпорядковувалася українській Академії аграрних наук, приєднали чотири радгоспи, що мали 25 тисяч гектарів землі. Своє життя в складі «Наукової» їх селяни переважно згадують з ностальгією. Могутнє господарство, що отримувало до того ж принадні пропозиції і племінну худобу з Голландії, дійсно процвітало. Інші часи прийшли, коли дійсно фірму обсіли ревізори, а сам Микола Агафонов пішов у депутати, під дах Верховної Ради. Відтоді біля керма «Наукової» змінилися один за одним три керівники, четвертий — Іван Чорний — був призначений Академією за рекомендацією Дніпропетровської обладміністрації торік у серпні. За словами заступника гендиректора Людмили Малої, «Наукова» йому дісталася вже з боргами в 215 млн. гривень. Цим ніби і пояснюються непопулярні заходи нового керівника, що прагнув оздоровити економіку господарства.
Проте більшість селян цьому не вірять. За словами багатьох з них, вони давно не отримують зарплату, а натуроплата, така щедра за часів М.Агафонова, звелася до 200 кг зерна на працюючого. Масла у вогонь підливають наполегливі чутки про розпродаж худоби і майна, деякі махінації з соняшником, дизпаливом і навіть коров’ячими шкурами. Директора підозрюють навіть у тому, що він вирубав дубовий гай, щоб зробити паркет у власному будинку. Заява про докладні «злодійства» вже давно лежить в місцевій прокуратурі. На завершення всього в «Науковій» було створено страйком, який почав домагатися відставки Івана Чорного, а також виходу зі складу агрофірми чотирьох колишніх радгоспів і розпаювання земель. У підтримці селянам у цій справі відмовляють і представники трьох сільрад. Голова однієї з них — Миколаївської — Галина Ставицька, наприклад, запевняє, що приєднання до «Наукової» було необгрунтованим, а їхньої землі досі ніби немає в реєстрі Академії. У разі відновлення колишніх господарств сама агрофірма «Наукова», що не підлягає розпаюванню згідно з законом, як племінне господарство залишиться всього лише з 2 тис. га землі. Зрозуміло, її керівництво не приймає таких проектів, за якими, як підозрюють, стоїть тінь колишнього господаря. Розпаювання земель, вважають в новій адміністрації, призведе лише до того, що більшість селян здадуть свої наділи в оренду структурам, близьким до М. Агофонова.
Самим селянам, які з тугою спостерігають за розпаюванням землі і майна в сусідніх господарствах, схоже, глибоко «начхати» як на колишніх, так і на нинішніх господарів. Можливість обробляти свої наділи або здавати їх в оренду за живу копійку, як це відчувається з розмов, їм набагато важливіша.
Хоч би як там було, але терези громадської думки схиляються сьогодні не на користь Івана Чорного. «Бунт» незадоволених, як оповідають, потихеньку назрівав ще торік із грудня. Десятого травня селяни, прагнучи вийти з «Наукової» і розпаювати землю, на зборах у Горьківській сільраді поставили свої вимоги міністру аграрної політики України Івану Кириленку. Він, у свою чергу, начебто обіцяв зустріч з президентом УААН Михайлом Зубцем, але наступного дня перед народом, крім місцевих чиновників, так ніхто і не з’явився. Лють селян була така, що 11 травня вони вперше перекрили згадану автомобільну трасу. Залагодити конфлікт місцевої влади вдалося новою обіцянкою про зустріч з М.Зубцем і І.Кириленком. У вівторок, після марного очікування і бурхливого мітингу в Миколаївці, «науковці» знову вирушили на трасу і не звільнили її доти, поки надвечір з Дніпропетровської облдержадміністрації їм не привезли листа до М.Зубця з проханням вирішити питання, що хвилюють людей. До нього додаються і численні резолюції, і петиції від селян, якими вони засипали органи влади. Можливо, не дуже довіряючи чиновникам, сорок делегатів від трудящих агрофірми самі, услід за листом, виїхали на автобусі до Києва (поїздка,за даними на 18 травня, виявилася безрезультатною). У разі невдачі, як це прозвучало на шосе під Дніпропетровськом, селяни можуть піти і на більш ефективні з їхнього погляду заходи — лягти на рейки сусідньої гілки залізниці. Земля, на якій можна працювати на себе, а не «на дядька», вважають вони, того варта.
