«За ситуацією»

О сновною проблемою, що турбує зараз український політикум, залишається формування парламентської більшості — її можливі учасники, умови і принципи їх участі в даній політичній коаліції, формат такої більшості.

Політична структура Верховної Ради, що склалася внаслідок виборів, різко звужує простір для маневру і число комбінацій можливої парламентської більшості. Обмежуючим чинником слугують умови створення такої більшості, її політична формула. Дуже багато що залежатиме від того, в якій формі продовжать своє існування блоки «За єдину Україну!» і «Наша Україна», чи збережуть вони свою єдність і, відповідно, чи створять єдині фракції, чи на їх основі виникнуть політичні об’єднання з декількох автономних фракцій. В обох блоках є прихильники і того, і іншого варіанту. Поки що домінує позиція про створення єдиних фракцій. Але в процесі міжфракційних переговорів і консультацій з Президентом ситуація може змінитися.

Зараз багато говориться про те, що фракція блоку «За єдину Україну!» може нараховувати до 180 депутатів. Скоріше за все, це бажана й максимально можлива чисельність потенційної фракції блоку. Більш реалістична цифра, яку необхідно враховувати при оцінці варіантів парламентської більшості, — 150—165 членів фракції блоку «За єдину Україну!»

Відразу ж після виборів було озвучено два базовi варіанти парламентської більшості: пропрезидентська (на основі і при координуючій ролі блоку «За єдину Україну!») і опозиційна Президентові.

Пропрезидентська більшість. Можливi декілька її варіантів:

1. Коаліція фракцій «За єдину Україну!», «Наша Україна» і СДПУ(О). Цю ідею було озвучено цілим рядом політиків, зокрема І. Плющем, а також представниками блоку «За єдину Україну!» (Д. Табачник, С. Тiгiпко та інші) і деякими лідерами СДПУ(О) (Л. Кравчук). Однак В. Ющенко виступив різко проти будь-якого союзу з об’єднаними соціал-демократами. Цю позицію підтримують більшість партійців, що входять до його блоку. На сьогодні даний варіант можна оцінити як малоймовірний. Хіба що Президент втрутиться. Але в цьому випадку, майже неминуче розпадеться фракція, а, можливо, і блок «Наша Україна».

2. Коаліція фракцій «За єдину Україну!» і «Наша Україна». Депутатських мандатів у обох фракцій цілком досить для формування стабільної більшості (від 250 до майже 300 депутатів). Однак серед ідейних «нашоукраїнців», близьких до антипрезидентської опозиції, знайдуться противники й цієї коаліції. Головна проблема — політична формула такої більшості. Частина представників «Нашої України» (але далеке не всі) зацікавлена в лобіюванні Віктора Ющенка на пост прем’єра. Однак серед членів блоку влади навряд чи знайдеться багато прихильників цієї ідеї, хіба що на умовах обмеження В. Ющенка частоколом зі своїх віце-прем’єрів. Даний варіант більш ймовірний, ніж перший, він може реалізуватися за ініціативи Президента й знаходження компромісу між двома найбільшими фракціями парламенту. Однак і в цього варіанту ймовірність наразі відносно невисока.

3. Коаліція фракції «За єдину Україну!» і пропрезидентської частини «Нашої України». Для формування більшості буде досить, щоб пропрезидентська частина «Нашої України» нараховувала не менше 60—70 депутатів. Такий варіант досить ймовірний, знову ж таки при відповідних діях з боку Президента. Однак залишається проблема пошуку політичного компромісу при створенні такої більшості.

4. Розкол «Нашої України», вихід з неї пропрезидентської фракції (на чолі з П. Порошенком і Р. Безсмертним) та депутатської групи бізнесменів, їх блокування з фракцією «За єдину Україну!» і, можливо, навіть з СДПУ(О). Цей варіант теоретично можливий, але поки що відносно малоймовірний. Частина, що відкололася, повинна становити більшість «нашоукраїнців». Без переходу під прапори пропрезидентської більшості самого Віктора Ющенка таку кількість депутатів вивести з блоку не вдасться. До того ж, необхідно враховувати, що до блоку Ющенка політики й бізнесмени йшли не лише за депутатським мандатом, але й під крило одного з головних претендентів на президентський пост.

5. Обидва блоки (і «За єдину Україну!» і «Наша Україна») формально розпадаються, більшість фракцій, створених на їх основі, формують нову парламентську більшість для обрання керівництва Верховної Ради і, можливо, створення нового коаліційного уряду (за домовленістю з Президентом).

Опозиційна більшість. Формально вона можлива в разі коаліції фракцій «Нашої України», Блоку Юлії Тимошенко, СПУ та КПУ. Теоретично така більшість може об’єднати в своїх лавах близько 230 депутатів. Однак єдино можливе питання, яке може об’єднати ці фракції, — початок процедури імпічменту Президента. Але на це не піде значне число (якщо не більшість) депутатів з «Нашої України». У нинішній політичній ситуації створення стабільної парламентської більшості з даного набору фракцій практично виключене. Але якщо політична ситуація з яких- небудь причин різко зміниться, і Президент знову виявиться під жорстким тиском своїх опонентів і міжнародним тиском, то поява такої конфігурації більшості цілком можлива.

Ситуативна більшість. Більшість аналітиків і коментаторів схиляються до того, що в новообраному складі Верховної Ради більшість знову носитиме ситуативний характер. У кожному конкретному випадкові будуть свої специфічні комбінації більшості. Зокрема, за економічними законопроектами вона може формуватися з більшості фракцій, за винятком лівих (КПУ та СПУ). Можлива більшість (у тому числі й конституційна) для прийняття ухвали про посилення ролі Верховної Ради в процесі формування Кабінету Міністрів. І так далі. Розглянемо варіанти ситуативної більшості при обранні керівництва Верховної Ради і розподілі парламентських комітетів:

1. Коаліція фракцій «За єдину Україну!» і «Наша Україна». Обрання спікером І.С. Плюща (як найбільш компромісної фігури). Формально він може репрезентувати інтереси блоку «За єдину Україну!». Перший заступник — з «Нашої України» (найбільш імовірний варіант — В. Мусіяка), другий — депутат-самовисуванець, близький до блоку «За єдину Україну!» (найбільш ймовірний варіант — С. Гавриш). Більшість комітетів ділиться між двома блоками, декілька віддається меншості (скоріше за все, КПУ і СДПУ(О). Хоча можливий нюанс за кадровими призначеннями.

2. Коаліція фракцій «За єдину Україну!», СДПУ(О) і КПУ. Спікер — від «заєдинників», його перший заступник — від КПУ, другий — від СДПУ(О). Можливі й перестановки — перший заступник від СДПУ(О), замість цього комуністи отримують на один-два комітети більше (за рахунок квоти СДПУ(О). Також цілком ймовірний варіант. Комуністи вже висловили свою готовність до компромісів з питання формування керівництва Верховної Ради і розподілу парламентських комітетів. Однак серйозним попередженням для КПУ повинні стати нещодавні події в парламенті Росії. Свого часу російські комуністи пішли на компроміс із «партією влади», але зараз їх жорстоко «кинули», фактично витіснивши з керівництва Держдуми.

3. Розпад блоків «За єдину Україну!» і «Наша Україна» на декілька самостійних фракцій і формування нового керівництва Верховної Ради (а також розподіл комітетів) на підставі угоди між ними (з можливою участю в цій коаліції комуністів і об’єднаних соціал-демократів і, навіть, антипрезидентської опозиції).

4. Коаліція фракцій «Нашої України», Блоку Юлії Тимошенко, СПУ і КПУ. Такий варіант не виключено, хоча поки що він малоймовірний. Цей варіант можливий за умов наростання конфлікту між В. Ющенком і Президентом. Теоретично можливий навіть такий фантастичний розвиток подій, як обрання спікером О. Мороза з метою максимального дистанціювання Верховної Ради від Президента і послаблення позицій Президента у вищому законодавчому органі країни.

Найбільш ймовірним за нинішніх умов є формування ситуативної більшості, яке зосередиться на обранні керівництва парламенту і розподілі парламентських комітетів. Але не можна виключати (за умови досягнення компромісу між блоком «За єдину Україну!» і лояльними Президентові представниками блоку «Наша Україна») і формування відносно стабільної пропрезидентської більшості. Платою за такий компроміс може стати декілька ключових комітетів (передусім — економічних) у Верховній Раді і, можливо, ряд міністерських портфелів.