«Загроза нікуди не зникла»

Про що в деталях говорили президенти США та Росії, крім наявних публічних меседжів, ми не знаємо. Але точно знаємо, що ключовою темою стало українське питання, зокрема можливе чергове російське вторгнення на територію нашої країни. І тут як мінімум сторони озвучили свої позиції. Путін повторив фобії щодо небезпеки розширення НАТО на Схід, по-суті, позбавляючи Україну права на самостійне існування. Про це свідчить офіційна заява Кремля: «НАТО вдається до небезпечних спроб освоєння української території і нарощує військовий потенціал біля кордонів Росії». 

Насправді, Москві просто треба мати привід для реалізації своїх імперіалістичних планів, тобто потрібні причини для агресії. Хай навіть ці причини будуть абсолютно штучними. Як, наприклад, міф про те, що лідери Заходу в кінці 1980-х обіцяли останньому генсеку СРСР Михайлові Горбачову не розширювати НАТО на схід, якщо буде розпущена Організація Варшавського договору. Сам Горбачов ще 2014 року публічно заявив, що це фейк: такої обіцянки не було. Але для Путіна це не має значення, бо красивий міф надає можливість мобілізувати своїх підданих на агресію. Тому й загроза Україні війною з боку Кремля триватиме стільки, скільки триватиме наш шлях до НАТО. Ба більше, всім потрібно пам’ятати, що Росія розв’язала війну проти України, окупувавши Крим і окремі райони Донецької та Луганської областей, коли офіційно наша країна була позаблоковою державою. А отже, всі ці заяви путінського режиму для виправдання своєї агресії не мають жодного реального ґрунту.    

Із офіційних заяв Москви також видно, що Путін під час онлайн-переговорів продовжував розповідати байки про «деструктивну лінію Києва, спрямовану на повний демонтаж Мінських домовленостей і домовленостей, досягнутих у Нормандському форматі», та навіть скаржився на «провокаційні дії Києва проти Донбасу». Хоча буквально минулого тижня держсекретар США Ентоні Блінкен під час міністерської зустрічі ОБСЄ в Стокгольмі по пунктах перерахував усі порушення Мінських угод з боку Росії, яка роками не виконує домовлення.    

«Припинення вогню: неімплементовано Росією. Надання дозволу спостерігачам ОБСЄ: неімплементовано Росією. Відведення важкого озброєння: неімплементовано Росією. Закон про особливий статус: імплементовано Україною. Закон про амністію: в прогресі. Обмін політичних в’язнів за формулою "усіх на всіх": неімплементовано – Росією. Забезпечення поставок гуманітарної допомоги на основі міжнародних механізмів: неімплементовано – Росією. Відновлення соціально-економічних зв’язків: неімплементовано – Росією. І так можна продовжувати і продовжувати», - заявив Блінкен (eurointegration.com.ua).

Під час розмови Байдена з Путіним, президент США також вказав Кремлю на його місце. «Президент Байден висловив глибоку стурбованість США та наших європейських союзників щодо нарощування Росією сил довкола України та чітко дав зрозуміти, що США і союзники відреагують потужними економічними та іншими заходами в разі військової ескалації. Президент Байден повторно висловив підтримку суверенітету і територіальної цілісності України та закликав до деескалації і повернення до дипломатії», - розповіли в Білому домі.

Більше деталей згодом на брифінгу розповів радник Байдена з національної безпеки Джейк Салліван: «Я подивлюся вам в очі і скажу вам, як президент Байден подивився президенту Путіну в очі і сказав йому сьогодні, що те, чого ми не робили в 2014 році, ми готові зробити зараз. … Ми досить детально викладаємо для росіян типи заходів, які ми маємо на увазі. Ми також дуже тісно координуємо це питання з нашими європейськими союзниками. В нас є експерти з Міністерства фінансів, Державного департаменту та Ради національної безпеки, які щоденно контактують з ключовими столицями та з Брюсселем, щоб опрацювати цей пакет заходів».

За словами Саллівана, Путін отримав відмову щодо гарантій невступу України до Північноатлантичного альянсу. «Я можу сказати чітко та прямо, що президент Байден не робив у цьому питанні жодних поступок або зобов’язань. Він наполягав на тому, що інші держави мають мати змогу вільно обирати, з ким їм асоціюватися», - наголосив радник Байдена.

Звичайно, після таких меседжів, Москва одразу активізувала дезінформаційні заходи, зокрема щодо нездатності країн НАТО надати військову допомогу Україні в разі нападу Росії. При цьому фокусується увага на загрозі для всієї світової економіки в разі запровадження Заходом санкцій проти РФ.

Усе це свідчить про те, що протистояння агресора з цивілізованим світом продовжуватиметься. Добре, що відбулася розмова Байдена і Путіна, яка трохи остудила пил останнього. Повномасштабної війни найближчим часом не буде, але це не свідчить, що в Кремлі заспокояться, вони і далі продовжуватимуть деструктивну і злочинну політику. Дехто з експертів уже пише про те, що США самоусунулися від „Північного потоку-2”, здавши позиції. Насправді ситуації виглядає інакше. 

«Дивлюся, в нас активно розганяють тему про те, що нібито з проєкту оборонного бюджету США прибрали положення про санкції проти "Північного потоку-2" та обмеження проти російського держборгу, і це пов'язано з переговорами двох президентів, - пише в себе в ФБ експерт Українського інститут майбутнього Ілія Куса. - Почали це поширювати саме в такому сенсі російські медіа, а потім пішло по телеграму. Насправді одне не є наслідком іншого. Санкції прибрали не через зустріч Путіна та Байдена, і не можна це подавати як "один із результатів переговорів", розганяючи на цьому зраду. Рішення щодо ПП-2 було ухвалено в липні цього року за домовленостями США та Німеччини. Крапка. Решта було політичним перформансом».

«Боротьба на Капітолійському пагорбі довкола санкцій проти ПП-2 тривала з вересня, - продовжує експерт. - Демократи зробили все, щоб цих санкцій у проєкті не було, щоби не руйнувати свої угоди з німцями. Все було узгоджено ще наприкінці листопада. Зустріч Байдена та Путіна на це рішення не вплинула. Те саме з російським держборгом. Для США ці обмеження є частиною того "ядерного пакета" санкцій, яким вони лякали Путіна перед зустріччю в разі перетину "червоних ліній". Використовувати їх зараз для Байдена немає жодного сенсу. Зайвий раз переконуюсь, що Україна досі перебуває в російському інформпросторі. В нас дуже легко закинути меседж і розганяти його: ніхто не перевіряє, не проводить причинно-наслідкові зв'язки і не намагається мислити ширше бінарної рамки в стилі "нападе\не нападе" або "нас здали\не здали"».

Ще одна «зрада», яка розганяється щодо переговорів: мовляв із Зеленським Байден переговорить аж у четвер і то, щоб донести позицію Заходу про необхідність виконання Мінських угод – жодного перегляду домовленостей не буде. Насправді про це заявляли вже багато разів, але жодного разу подібна інформація не підтверджувалася, ніхто Україну через коліно не ламав, змушуючи виконувати «Мінськ», що свідчить про російських ґрунт подібних меседжів. А ще гірше, коли їх підхоплюють внутрішньо українські  гравці як інструмент для боротьби з владою. Останнє взагалі окрема тема: проблема «чорної ради» в умовах зовнішньої агресії, на жаль, досі має місце в українському політикуму.

Насправді, головний висновок для нас полягає в тому, що Україна отримала додатковий час, який потрібно використати для максимальної мобілізації і підготовки дати відсіч. Тільки сильна Україна зможе зупинити ворога в його імперських устремліннях і матиме повагу і бажання допомоги з боку Заходу. 

«ДЛЯ УКРАЇНИ ПОЗИТИВІВ ЗНАЧНО БІЛЬШЕ, НІЖ МОЖЛИВИХ НЕГАТИВІВ»

Володимир ОГРИЗКО, міністр закордонних справ (2007 -2009):

- Із наявної публічної в мене склалося кілька висновків. Перше – Байден дуже чітко і ясно розповів Путіну, що чекає Москву в разі агресії з її боку. Найголовніше чого хоче зараз уникнути Байден і всі ми – це початок широкомасштабної війни. Мені здається, що цією розмовою Байден чітко окреслив те меню санкцій, яке Путіна чекає і частково, і повною мірою.

Також дуже важливо, що Байден пояснив Путіну щодо його «хотєлок» відносно бажань вирішувати за Україну, Грузію та інші країни пострадянського простору, які начебто не мають право вступати до Альянсу. Було заявлено чітко і ясно, що це має бути воля українського народу, української держави і решти союзників по НАТО, але аж ніяк не Російської Федерації.

Попри те що Путін останні тижні розганяв тезу про те, що НАТО починає окучувати Україну у військовій сфері й розташовує в нас сучасні озброєння, він отримав відповідь: робили і робити будемо. Це означає, що буде виділена чергова порція підтримки в наступному фінансовому році – 300 млн доларів, а далі, може, й більше. Україна отримає новітнє озброєння від США.

Байден говорив не тільки від свого імені, а й від імені всіх союзників. І це те, чого ми добивались упродовж багатьох років. Ми завжди говорили про антипутінську коаліцію. Так ось, щонайменше формально вона сьогодні створилась. Адже Байден своїм союзникам по НАТО пояснив, що насправді робить Росія. Останні сумніви, які були в німців, французів, італійців та інших, зникли. Та база, яка була пред’явлена говорить сама за себе. У такий спосіб ми й колективний захист Заходу стоять на одному боці барикад.

Крім того, сторони домовилися провести консультації з метою деескалації і пошуку способів врегулювання конфлікту на Донбасі. Салліван згадував і Нормандський формат, і Мінський формат, але згадував про них своєрідно. Він заявив про те, що головна мета американців полягає в тому, щоб Росія припинала військові дії і щоб сторони вжили заходів з метою зміцнення довіри. В перекладі з дипломатичної мови на звичайну це означає, що Росії слід припинити атакувати Україну і робити те, що передбачено в перших трьох пунктах Мінських домовленостей. А саме: припинення вогню, відведення техніки і далі за текстом. Але тут для нас може бути певний сюрприз, тому що не випадково Байден спочатку зателефонував керівникам західних країн і лише в четвер він зателефонує Зеленському. Я думаю, що це пов’язано з тим, що Байден крім того, що поінформував головних партнерів по НАТО про наслідки своїх перемовин, так само можливо обговорив із ними спільні кроки для того, щоб запропонувати їх зокрема й Україні. Те, що запропоновано Росії більш-менш ясно, а от які пропозиції будуть Україні ми радше дізнаємося завтра.

Якщо брати підсумки переговорів Байдена і Путін в цілому, то мені здається, що для нас тут позитивів значно більше, ніж можливих негативів.

Якщо казати не про нові загрози, а про вже існуючі наслідки російської агресії, то тут для нашої дипломатії є величезне поле для діяльності. Ключовий аргумент має бути зосереджений на витоках усього того, що відбулось. А витоки полягають в тому, що Російська Федерація відповідно до резолюції Генеральної асамблеї ООН 1974 року про визначення поняття агресії повністю підлягає під це визначення. І не Мінські домовленості, які при цьому не є угодами, мають стати основою для врегулювання, а визначення Росії як агресора. Далі, стаття 51 статуту ООН визначає право на самооборону від цієї агресії. Це той акцент, який ми маємо ставити в центр цієї дискусії, а не повторювати тезу, що, мовляв, альтернативи Мінським домовленостям немає. В України є право захищатися від агресії, зокрема за допомогою наших партнерів. Нам просто треба міняти фокус дискусії, а не йти в фарватері того, що нам нав’язує російська пропаганда.

Щодо наших партнерів, крім США, то додам: мені дуже подобається, що британці значно раніше німців і французів, розкусили сутність путінського режиму. В дипломатії велике значення має персональний емоційний момент. Скажу відверто, коли Борис Джонсон ще був міністром закордонних справ, він під час свого візиту до України побував на Алеї Героїв. І мені розповідали люди, які були поруч з ним, що на нього це справило справді виняткове і глибоке враження. Він відчув і усвідомив, що пережили українці на тому місці, де Джонсон тоді стояв під час візиту. Такі речі багато важать в тому як формується позиція лідерів. Теперішній уряд Великої Британії є нашим партнером і союзником не лише формальним, а й ментальним. Нашій українській дипломатії це треба використовувати повною мірою. В цьому плані візит пана Кулеби до Лондона додасть позитивних імпульсів для діалогу і для ще більшого заохочення бути залученою до процесу врегулювання, зокрема й через постачання Україні новітнього озброєння.

«НЕОБХІДНО НА МІЖНАРОДНОМУ РІВНІ ВИЗНАТИ РОСІЮ ДЕРЖАВОЮ-АГРЕСОРОМ»

Ганна ГОПКО, народний депутат восьмого скликання: :

- Загроза нікуди не зникла. Путін не забрав російські війська і в будь-який момент може продовжувати свій шантаж. Причому він може шантажувати не лише Україну, а й весь колективний Захід. Я вважаю, що є поразкою колективного Заходу, коли на восьмому році російської збройної агресії він не може дотиснути Путіна, щоб той вивів свої війська, звільнив всіх українських громадян, щоб Україна зрештою повернула контроль над своїм кордоном. Натомість маємо загрозу повномасштабного вторгнення.

Нам завжди говорили і говорять про політико-дипломатичний шлях. Тож виходить, що такий шлях не просто не дав результату, тепер Захід не знає як затиснути Путіна, маючи при цьому всі важелі впливу. Мені дуже не подобається, що Президент США не поговорив з Президентом України перед згаданою бесідою з Путіним. Крім того, ця розмова відбулась до глобального саміту демократів. Він міг успішно провести цей саміт, а потім показати Путіну хто є господар і хто є супер впливовою державою.

У нас сьогодні відбулась молодіжна модель парламентської асамблеї НАТО, де ми чітко говоримо молоді, що українці чинитимуть опір. За наш рахунок ми не дозволимо вирішувати геополітичні питання інших країн на кшталт як зменшити загрозу від Китаю. У нас виступав посол Польщі, який сказав, що після розмови Байдена з Путіним нам варто говорити про те, що в міжнародній політиці з’являється нова історія безпекових питань і їх вирішення. Тому Україна і Польща мають об’єднати зусилля, щоб нікому не дозволяти за нас вирішувати наші ж питання.

Сьогодні Кулеба знаходиться в Лондоні на засіданні стратегічної комісії. Британія своїм голосом тверезості також не дозволить піддатись на манівці, які Заходу створять ще більше проблем. Нашим завданням є показати, в тому числі, США та країнам, які претендують бути лідерами цивілізованого світу, що домовлятись за українську сторону не в їх інтересах. Натомість треба дати відповіді, чому Захід за ці вісім років російсько-української війни не зупинив Північний потік-2, дозволив взяти контроль над Білоруссю, дозволив Кремлю мати поліваріантні сценарії, коли атакувати Україну можна не лише зі сходу? Зрештою, чому можливості Путіна для шантажу зросли? І це при тому, що російська економіка на рівні штату Каліфорнія.

На Заході мають усвідомити, що світ змінився і українці будуть воювати. Необхідно на міжнародному рівні визнати Росію державою-агресором. Такі приватні військові компанії як «Вагнер» мають бути визнані терористичними організаціями. Треба заморозити рахунки на Заході конкретних осіб і членам їхніх родин. Треба речі називати своїми іменами і відповідним чином діяти. Інакше через місяць Путін знову вийде з намірами чергової ескалації.