Захисникам — «захист»...

Ухвалений парламентом серед інших під час «законотворчого пориву» на початку липня новий закон про адвокатів і адвокатську діяльність (автор — Президент України) викликає так само, як і новий КПК, неоднозначні запитання. Держава пішла шляхом явного впорядковування діяльності адвокатського співтовариства. Певна річ, пославшись на європейський досвід. Впорядковування — це добре, але разом з деяким розширенням прав адвокатів для громадян закрилися деякі можливості для захисту. Слід зауважити, що закон поки не підписано Президентом, але, швидше за все, це лише справа часу.

УСІХ ЗАХИСНИКІВ «ПЕРЕКУЮТЬ» НА АДВОКАТІВ

Зараз до будь-якого, навіть найскандальнішого, закону, як той-таки закон про мови, заведено вводити посилання на європейський досвід, Венеціанську комісію тощо. Не обійшлося без цього, й коли готували закон про адвокатську діяльність. Саме Європа, як говорять автори закону, вимагала від України створити єдину професійну асоціацію адвокатів. Ця вимога відбилася у висновку ПАРЄ щодо вступу України до Ради Європи ще 26 вересня 1995 року. Довго ж наша країна йшла до єдиної адвокатської асоціації! Судячи з усього, нинішнім авторам закону не сподобався той факт, що велика кількість осіб, які здійснюють законодавчу допомогу, перебуває поза професійною асоціацією, поза загальним реєстром й не може бути проконтрольована. Тепер же всіх адвокатів об’єднають в єдину організацію.

От тільки як бути зі статтею 36 Конституцій, яка свідчить, що нікого не можна змусити до вступу до будь-якого об’єднання громадян? Невже тепер адвокатів, які не увійшли до єдиної асоціації, позбавлятимуть можливості практики, а у громадян України буде звужена можливість обирати собі захисника.

Як тут не згадати положення нового КПК про те, що здійснювати захист і правову допомогу може лише адвокат, а не будь-яка особа, що володіє достатніми юридичними знаннями? Раніше тому, хто опинився на лаві підсудних, міг допомогти будь-який родич і знайомий, який має певні законодавчі знання (згідно зі ст. 63 Конституції, де прописано право на прямий захист і вибір захисника). Тепер усі такі несертифіковані захисники поставлені поза законом. Громадянам пропонується обирати лише професійних адвокатів, а коштувати вони будуть відповідно. Адже не є таємницею, що часто до тих-таки родичів і знайомих наші співгромадяни зверталися, не маючи можливості сплатити послуги професійних адвокатів.

Інший бік цієї новели — тепер адвокатів легше буде контролювати, оскільки всі вони будуть занесені до складу єдиної корпорації, й контроль цей буде передусім внутрішнім. Чи додасть це незалежності думок і дій захисникам — питання риторичне.

Важливо й те, що за новим законом лише адвокат може представляти інтереси в господарських справах. Цьому явно не дуже зрадіють досвідчені юристи-ліцензіати, але не адвокати, які вже зуби з’їли на подібних питаннях. Тепер їх позбавляють можливості працювати з клієнтами й пропонують їм «підвищити кваліфікацію» до адвокатів. Напевно, для досвідчених юристів це не становитиме труднощів, але питання цінового демпінгу й контролю над їхньою діяльністю все одно залишиться — адже тепер усі захисники в судах мають перебувати під єдиним «дахом», а їхні послуги тарифікуватимуться на загальних підставах.

Зате тепер захищати українських громадян можуть і іноземні адвокати. Достатньо включити їх до того самого Єдиного реєстру адвокатів України. Знов-таки, зроблено це для виконання рекомендацій європейських інституцій. Відтоді як кваліфікація іноземного адвоката буде підтверджена кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, він зможе здійснювати свою діяльність на території України без обмежень. Цю новацію слід оцінити як позитивну. Щоправда, через дорожнечу закордонних адвокатів скористатися їхніми послугами зможуть лише окремі громадяни. Але для цих обраних, схоже, положення й приймалося. Тоді того ж таки Кучму, якщо його справа отримає зелене світло, зможе захищати все той-таки адвокат Дершовіц на цілком законних підставах.

УСЕ БУЛО Б ДОБРЕ, АЛЕ...

Дуже багато положень нового закону повторюють Конституцію й попередні закони, що, до речі, характерно для більшості законів, які нині пропонують як влада, так і опозиція. Достатньо пригадати закон про поліцію, навряд чи необхідний, якщо дотримуватися чинного закону про міліцію. Те саме стосується й адвокатури. Закон декларує, що будь-який тиск на адвоката, втручання в його діяльність з боку органів влади, окремих осіб і навіть самих органів адвокатського самоврядування є незаконними. А раніше такого хіба не було? Що заважало дотримуватися норм попереднього закону? Звісно, якщо ухвалюється закон новий, у ньому треба прописати всі позитивні положення старого. Але важливо тут інше: заборона забороною, але санкцій за таке втручання не передбачено. Мало того, чиновники вже відгородилися від адвокатів усе тим-таки законом... про публічну інформацію. Точніше про інформацію з обмеженим доступом.

З одного боку, закон встановив обов’язковість виконання адвокатського запиту. Тепер його практично прирівняли до депутатського, журналістського й інших запитів. Раніше такої деталізації й такого зрівнювання не було. Тепер у ньому навіть встановлені термін надання відповіді на запит і відповідальність за відмову в наданні інформації. Проте навіщо ж зовсім відмовляти? Адже можна просто послатися на інформацію з обмеженим доступом. Критерії такої інформації знову залишені на розсуд чиновника або працівника правоохоронних органів. Отже, можна прогнозувати: кількість негативних відповідей на адвокатські запити з посиланням на обмежений доступ буде настільки ж великою, наскільки й кількість подібних відписок журналістам.

До речі, для розвитку закону про адвокатуру 18 липня було видано й постанову Кабміну № 644, згідно з якою, крім допомоги особам, затриманим у адміністративному або кримінальному порядку, а також допомоги у кримінальних справах, мають оплачуватися й послуги адвоката в разі його залучення слідчим, прокурором, слідчим суддею або судом для проведення окремої процесуальної дії. Подібні послуги адвоката в неробочий час, вихідні й святкові дні також оплачуватимуться виходячи з подвійного розміру оплати за годину роботи адвоката за поданням вторинної правової допомоги. Звісно, це питання технічне, але і його врегулювання заслуговує уваги. Будь-яка праця має бути оплачена, а робота правоохоронних органів, як відомо, вихідних не знає.

У цілому, новий закон про адвокатуру має цілі, аналогічні цілям майже всіх законів від правлячої партії. Він вводить у рамки, підводить під нагляд, залізає до кишені — й усе це поєднується з проєвропейською риторикою й окремими позитивними нововведеннями. Виглядає так, що ухвалений він був саме заради тих норм, що викликають найбільше суперечок (зведення всіх адвокатів до однієї організації й контроль за їхніми доходами), і тому вони навряд чи будуть змінені найближчим часом. Саме адвокатське співтовариство законом теж має бути в цілому задоволене — всіх його потенційних конкурентів зводять до спільного знаменника. Отже, зрештою, крайніми можуть виявитися лише самі громадяни, які раніше могли розраховувати на дешевшу допомогу юристів, які не входять до офіційних асоціацій і не залежать від внутрішньокорпоративних норм.

КОМЕНТАРI

«ЦЕЙ ЗАКОН — НАСТУП НА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ АДВОКАТУРИ В УКРАЇНІ»

Микола НЕДIЛЬКО, адвокат:

— Я ставлюся негативно до цього законопроекту. Такий закон повинен висвітлювати засади адвокатури, мету її створення та принципи формування, надавати права та повноваження, декларувати шляхи реалізації права на захист, гарантованого Конституцією. Натомість, 30—40% змісту цього закону присвячено формуванню самоврядування адвокатури і, безпосередньо, притягненню адвоката до дисциплінарної відповідальності. Якщо чинний закон дозволяє поскаржитися на адвоката до дисциплінарної комісії суду, новий законопроект декларує таке право для усіх. Каратиметься навіть порушення адвокатської етики, здійснене не під час виконання адвокатом своїх професійних обов’язків. Незадоволеному клієнту достатньо зібрати декілька скарг (можна від сторонніх осіб), щоб притягнути адвоката до відповідальності. Широкі повноваження щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності негативно позначаться на адвокатській діяльності. При нинішньому рівні корупції та невиконання законів, пересічного адвоката можна буде поставити в певні рамки. Цей закон — наступ на незалежність адвокатури в Україні.

Водночас, поширена процедура притягнення адвоката до кримінальної відповідальності збільшить навантаження на роботу дисциплінарних комісій. А оскільки до їх складу входять адвокати, вони будуть змушені тільки тим і займатися, що розглядати скарги на колег. Цей закон надає багатьом можливість зловживати правом на оскарження дій адвокатів.

У законопроекті є багато норм, за якими накладають заборони на втручання у адвокатську діяльність з боку відповідних органів, однак за порушення цих статей спеціальної відповідальності не передбачено. Справді, у Кримінальному кодексі є окремі статті, які можна було б застосувати у випадку порушення прав адвокатів правоохоронними органами, але з огляду на судову практику такі кримінальні справи порушують дуже рідко.

У законі немає жодної належної норми, якою було б гарантовано адвокату забезпечення адвокатської діяльності з боку держави. Виникає враження, що держава не бере участі у розвитку адвокатури. Із бюджету повинні виділяти певні кошти на соціальні гарантії для адвокатів. Також має бути підтримка молодих адвокатів, адже конкурувати на ринку дуже важко.

Зокрема, законопроект не вирішує проблеми адвокатського запиту. Зазвичай дуже важко отримати належну відповідь: чи то копії документів чи інформація з приводу доказів. Запит правозахисника, власне, прирівняли до запиту, що здійснюється звичайним громадянином відповідно до закону про доступ до публічної інформації. На запити правоохоронних органів практично завжди надають відповідь. Із запитами на вимогу суду взагалі не виникає питань. Для адвокатів же єдиним правовим механізмом отримання відповіді на запит є судовий процес. Відповідальність за ненадання інформації також загальна. Формально є розширення прав адвокатів, але на практиці це нічого не змінить.

У законопроекті зазначено, що правоохоронним органам заборонено залучати до конфіденційної співпраці адвокатів, тобто вербувати їх за умови розкриття адвокатської таємниці. Це некоректно: адвокат не повинен співпрацювати із правоохоронними органами.

Цьому закону не вистачає і статті про дозвіл на носіння вогнепальної зброї адвокатам для самозахисту. Сьогодні це дуже актуальна проблема серед правозахисників. До того ж, судді, прокурори та працівники правоохоронних органів мають право носити зброю. Адвокат як учасник судового процесу також повинен мати такий дозвіл.

Загалом, де-юре поширено певні права адвокатів. Варто зауважити, що широкий перелік повноважень адвоката не прописано спеціально, а взято з чинного закону й з інших процесуальних документів: кримінального та цивільно-процесуального кодексів.

«ЙДЕТЬСЯ ПРО СТВОРЕННЯ ЄДИНОГО «МОНСТРА»

Сергій БОЯРЧУКОВ, адвокат юридичної компанії «Алексєєв, Боярчуков і партнери»:

— Законопроект про адвокатуру бюрократизує адвокатську діяльність і заганяє адвокатів у жорсткі рамки дисциплінарних покарань. У таких умовах адвокатська діяльність втрачає незалежність. Загалом, проект порушує Конституцію України, оскільки не пропонує, а вимагає вступати до лав майбутнього всеукраїнського об’єднання — Національної асоціації адвокатів України. Звісно, створення такої структури — вимога ПАРЄ, але ніхто не просить заганяти туди людей силоміць. У нашому випадку мова йде про створення єдиного на всю «країну» монстра, який не тільки примусово «поглине» усіх адвокатів, але й буде вирішувати їхню долю: надавати чи забирати право на здійснення адвокатської діяльності, застосовувати жорсткі дисциплінарні заходи тощо. Фактично йдеться про створення певного монополіста в адвокатурі, з появою якого спеціалісти цієї галузі суттєво втратять у своїх свободах. Власне, адвокатів садять на короткий поводок і одягають міцний нашийник. В Україні чомусь не змушують вчителів, будівельників, робітників агросектору або будь-кого іншого вступати до професійних об’єднань загальнодержавного масштабу, змушуючи при цьому платити обов’язкові внески. Для адвокатів хочуть зробити певний виняток.

«ЗАХИЩАТИ ВЛАСНІ ПРАВА ТА ПРАВА СВОЇХ ДОВІРИТЕЛІВ БУДЕ ЛЕГШЕ»

Роман МАРЧЕНКО, старший партнер юридичної фірми «Iлляшев і партнери»:

— Розширення прав адвокатури — це в будь-якому разі добрий знак. Захищати власні права та права своїх довірителів буде легше. Що ж до критики закону, слід зауважити, що багато звинувачень безпідставні. Наприклад, твердження про Асоціацію адвокатів. Адвокат — не фізична особа. Об’єднання відбувається на підставі професійної ознаки, тому говорити про порушення прав недоречно. Асоціація представників певної професії — це абсолютно нормальна світова практика. Також недоречна і критика щодо відсутності санкцій для тих, хто чинитиме перешкоди адвокатам у здійсненні їхньої діяльності. Досить послатися на статтю кримінального кодексу про зловживання та перевищення повноважень.

Закон, який діє нині — застарілий, він потребує доопрацювання. Новий закон, який, гадаю, Президент підпише, не вирішить усіх проблем. Але він, безумовно, піде на користь.

«СТАРИЙ ЗАКОН НЕ ВИКОНУЄТЬСЯ, А НОВИЙ НІЧОГО, ПО СУТІ, НЕ ПРОПОНУЄ»

Сергій РИМАР, адвокат компанії «Правочин»:

— Моє ставлення до цього законопроекту негативне. Старий закон не виконується, а новий нічого, по суті, кардинального не пропонує. Більш того, якщо законопроект таки підпишуть, всі адвокати будуть змушені вступити до професійної асоціації. У випадку порушення адвокатом своєї діяльності, ця організація зможе накладати на нього дисциплінарне стягнення чи, навіть, позбавляти адвокатської ліцензії. Отже, з незалежного фахівця адвокат перетворюється на підзвітного адвокатському органу самоврядування. Це буде суттєво обмежувати адвокатів у здійсненні незалежної професійної діяльності. Більшість плюсів, передбачених новим законом, задекларовано й у старому. Проте, якщо вони не дотримувалися раніше, не факт, що їх почнуть виконувати після набуття новим законом чинності.