Захист Колмогорова...

Ранок четверга. При вході до Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у Києві юрмляться журналісти, військові, прикордонники, активісти. Періодично сюди потрапляють і депутати. Людей до залу суду пускають «по чайній ложці», і це дратує натовп. Всередину не можуть потрапити навіть деякі учасники процесу над старшим солдатом Сергієм Колмогоровим, який отримав 13 років в’язниці за те, що 7 вересня 2014 року на блокпосту під Маріуполем розстріляв машину з порушником. В авто була подружня пара. Жінка загинула, а її чоловік зараз перебуває в РФ. Останній просигналив фарами в напрямку моря й підвищив швидкість, що й підштовхнуло прикордонника застосувати зброю відповідно до інструкції. Слід зауважити, що подібні випадки тоді були непоодинокими.

Зрештою, суд перенесли на понеділок, 6 листопада, адже на засідання не з’явилася сторона обвинувачення, що ще більше обурило людей. Наряди поліції, які величезними шеренгами причаїлись по кутах урядового кварталу на Липках, довелось розпускати.

ФОТО З ФЕЙСБУК-СТОРІНКИ ДМИТРА КАРПИ

Сергій Колмогоров є військовослужбовцем 79-го прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Держприкордонслужби. Замість того щоб зараз захищати державу, виконуючи обов’язок військового, він уже три роки перебуває в ізоляторі. Присуджені йому Маріупольським судом 13 років військові розцінюють як засіб демотивації до виконання службових обов’язків. Слід нагадати, що в час, коли за касаційною скаргою Сергія Колмогорова було призначено судове засідання на 2 листопада, на заході країни Михеїл Саакашвілі проривав кордон. Тоді з’явилось багато коментарів щодо того, чому прикордонники не застосували силу для перешкоджання незаконного перетину кордону Саакашвілі. А ось нещодавно в Одесі трапився інший випадок, який так само пов’язаний з дотриманням військовими статуту. Військовий прокурор Анатолій Матіос засудив наряд солдат, які мали б дати відсіч незаконному захопленню військової частини, але не застосували зброї в тилу. А наступного дня мав відбутися згаданий суд над Колмогоровим, який застосував зброю у прифронтовій зоні. Тож де логіка прокуратури, яка уникнула зустрічі з обвинуваченим та його захисниками в четвер?

«Я служив з Колмогоровим і маю про нього дуже позитивні враження та оцінки, — говорить «Дню» прикордонник, капітан Сергій КАШПОР у коридорі суду. — Він дуже добра людина і просто так стріляти не буде. Звертаю увагу на перше засідання суду за його справою в Маріуполі. Прокурор був явно проросійських переконань. Та й суддя в Маріуполі раніше не приховувала сепаратистських настроїв. І якщо вони там вирішили засудити Колмогорова, то тут, у Києві, мали б розібратись, як слід, що ж насправді трапилось на тому блокпосту. Треба також усвідомлювати, що 2014 рік — це дуже непростий час. Для прикордонників існує своя чітка інструкція реагування. Виходить так, що якщо він не застосував зброю згідно зі статутом, то його саджають на п’ять років, а якщо застосував — то на 13. Таким чином, військового ставлять в умови, коли він починає вагатися замість того, щоб ефективно захищати державу. В той час були такі випадки в Новоазовську, коли на різних машинах диверсанти під’їжджали до блокпостів і розстрілювали наших солдат. Тож церемоній на блокпостах бути не могло».

Разом із прикордонником стоїть в.о. голови всеукраїнського об’єднання профспілок Григорій Кабанченко і додає до слів військового:

«У нас існує логіка вибіркового правосуддя, і в ситуації з людьми, які захищали і захищають Батьківщину, ця вибірковість відчувається особливо болюче. Людину можна зробити Героєм, а можна засудити його на 13 років. Теж саме було у Шегинях. Як сказав начальник держприкордонної служи: що було б, якби вони відкрили вогонь? Це був би повний завал. А оскільки не відкрили, то прикордонників так само можна засудити за бездіяльність. Подумайте також: чи може відповідати за ситуацію один солдат, якщо там був наряд? Нам зараз говорять про створення одного Антикорупційного суду, а насправді вся судова система має бути нормальною. Якщо в Маріупольському суді суддя співчуває сепаратистам, то і рішення його буде заангажованим. Тому потрібні запобіжники у всій системі для того, щоб можна було контролювати таких суддів. Якщо суддя в Маріуполі виносить неправомірне рішення, то він має бути на лаві підсудних. Військова прокуратура могла би розібратися в ситуації, адже там військові, які розуміють, що таке війна, і розуміють усі нюанси війни, які відмінні від ситуації в тилу. Не можна зрівнювати правила на фронті і в тилу... Окрім того, на підставі чого військові, проти яких порушені справи, сидять у СІЗО разом із сепаратистами в одних камерах? Хіба в Україні немає відповідних місць, щоб їх розділити? Навіть у КПК записано, що військові мають сидіти на гауптвахті. Таких людей, які перебувають разом із сепаратистами, більш ніж тисяча осіб. І це — лише про тих, яких ми знаємо. Уявіть собі, скільки військових не можуть дочекатися справедливості, тому що про них ніхто нічого не знає. Завдяки ЗМІ дана ситуація набула розголосу, тому в суд прийшло стільки людей. А скільки засуджених не мають можливості привернути до себе увагу. Якщо він служив у «Азові», то за нього стоять горою побратими. А якщо він звичайний строковик? Хто його захистить? Хто виступить перед ЗМІ? Переконаний, що завдяки розголосу Колмогоров 13 років сидіти не буде. Але сама цифра років, які йому хочуть повісити, демотивує інших військових. Коли військовий дивиться, що йому за виконання службових обов’язків можуть дати більш ніж десять років, то він просто не буде зайвий раз натискати на гачок, навіть коли це необхідно».

Факт того, що прокурори не з’явилися на засідання суду, примусивши безрезультатно чекати майже сотню людей, лише доводить зверхнє ставлення до процесу з боку обвинувачення. Але випадок із Сергієм Колмогоровим полягає не лише в його конкретній трагічній ситуації, а й у більш глибоких та суперечливих стосунках всередині воєнної машини.