Закон схвалено. Дискусія триває

Верховна рада у другому читанні та в цілому прийняла президентський законопроєкт № 3612 про народовладдя через всеукраїнський референдум. Відповідне рішення підтримали 255 депутатів на засіданні 26 січня. Що передбачає даний закон та чому він викликав таку жваву дискусію в стінах парламенту та у facebook?

«ЦЕ НАЙБІЛЬШ ЗВАЖЕНИЙ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ В ІСТОРІЇ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ В СФЕРІ...»

Олег ПОСТЕРНАК, політтехнолог:

— Фактично ключовий інструмент прямої демократії отримав правове обрамлення і готовий до застосування.

Після уважного ознайомлення з законом можу сказати, що це найбільш зважений нормативно-правовий акт в історії сучасної України в сфері регулювання процесу національного референдуму.

Деякі політичні коментатори з штанців вилазять, бачачи там конспіративні теорії змов і маніпуляцій. Хоча не будемо кривити душею, в законі про референдуми дійсно є «підводні камені» — благодатне поле для технологів, але про це окремо і трохи пізніше.

На жаль, багато інтернет-видань, намагаючись першими подати інформацію про новий закон, допустили величезну масу помилок при описі норм закону.

Тому зроблю акцент на найважливіших положеннях закону, від яких залежить ефективна організація процесу референдуму:

•  1. Передбачається чотири види референдумів: конституційний (з приводу закону про внесення змін до розділів I, III, XIII Конституції), територіальний (з питання закону про зміну території України), референдум з питань загальнодержавного значення, законодавчий (про втрату сили положень того чи іншого закону).

•  2. Перший вид референдумів призначається тільки Президентом, другий — тільки Верховною Радою. Третій і четвертий вид є референдумами за народною ініціативою. Вони можуть бути ініційовані не менше 3 мільйонами громадян, що мають право голосу з урахуванням збору підписів у не менш 2/3 областей і не менш як по 100 тисяч в кожній області.

•  3. Референдум за народною ініціативою проголошується Президентом шляхом видання відповідного указу після рішення Центрвиборчкому про підсумки збору підписів громадян під народною ініціативою. Підписи збираються в перебігу 90 днів з моменту реєстрації ініціативних груп, які, в свою чергу, утворюються на зборах не менше як 300 виборців. Зверніть увагу, референдуми за народною ініціативою проголошується, а не призначаються Президентом.

•  4. На референдум може виноситися лише одне питання, а самі результати народного волевиявлення не вимагають затвердження державним органом (крім окремих випадків).

•  5. У бюлетені референдуму мають бути передбачені відповіді «так» або «ні». Невід’ємною частиною формулювання питання є текст закону або законопроекту, якщо такий виноситися на голосування.

•  6. Референдум не може проводитися одночасно з виборами.

•  7. Референдум вважатиметься таким, що відбувся, якщо в ньому взяли участь не менше ніж 50% виборців, включених до Державного реєстру виборців, а рішення прийнятим, якщо його підтримала більше половини виборців, що взяли участь. При цьому, при конституційному і територіальному референдумі — закон буде вважатися затвердженим, при законодавчому — прийнятим, а питання при референдумі загальнодержавного значення — підтриманим.

•  8. Закон має на увазі впровадження електронних процедур народного голосування, для чого створюється загальна спеціальна дільниця і окрема дільнична комісія. Не менш 1/3 членів такої комісії повинні мати вищу освіту в сфері інформаційних технологій.

•  9. Партії, громадські організації можуть бути суб’єктами процесу, будучи зареєстрованими як прихильники або опоненти питання референдуму. Агітацію вони можуть вести за умови утворення ними відповідного грошового фонду. Також партії отримали право подання кандидатур до склади окружних і дільничних комісій з референдуму.

•  10. Передбачаються також і теледебати суб’єктів процесу референдуму. Агітація напередодні і в день голосування забороняється.

«МЕНЕ ЦЕЙ ДОКУМЕНТ ЛЯКАЄ, БО ВІН ТОЧНО НЕ ПРО БЕЗПОСЕРЕДНЄ ЗДІЙСНЕННЯ ВЛАДИ НАРОДОМ»

Іванна КЛІМПУШ-ЦИНЦАДЗЕ, народна депутатка, фракція «Європейська солідарність»:

— Слуги і «Довіра» в другому читанні таки проштовхнули законопроєкт про так зване народовладдя. Деякі експерти вже заспокоюють щодо тривожних норм, наприклад, про електронне голосування в часи кібервійни, чи тих питань, які можуть бути серед предметів референдуму: зміну території країни, відміну норм законів чи цілих законів.

Не можу погодитися з усіма заспокійливими аргументами, але навіть це далеко не всі питання до документа.

Відкинувши політику, спробую про інше. Читаємо лише сухий висновок Головного юридичного управління Верховної Ради, де зауваження до законопроєкту розписані на 27-ми (!!!) сторінках.

Юристи Парламенту чітко вказують: «...наразі держава не в змозі гарантувати і захистити право голосу виборця, який захоче його реалізувати шляхом електронного голосування, від його спотворення чи навіть фальсифікації результатів голосування».

Це вже не кажучи про спотворений залежністю від олігархів медіапростір та вплив агресорів на медіа в Україні....

Є в законопроєкті цікавий рядок: «висвітлення офіційної позиції Президента України та Верховної Ради України про проведення всеукраїнського референдуму ... не є агітацією всеукраїнського референдуму».

Це — так само як намети під час місцевих виборів чи трансляція фільмів із Зеленським напередодні виборів?

Юруправління справедливо зазначає, що Парламент і Президент не уповноважені мати «офіційну позицію» щодо такого референдуму — «за таких умов будь-яка «офіційна позиція» Верховної Ради України чи Президента України безумовно впливатиме на волевиявлення виборців, а отже фактично буде агітацією...».

Далі більше. «Суб’єкти подання — прихильники та опоненти питання всеукраїнського референдуму — мають право на пропорційну частку кожної категорії керівних посад в окружних комісіях з всеукраїнського референдуму. Однак, така вимога не передбачена положеннями проекту...».

Тобто на місцях такі комісії зможуть утворювати лише з «потрібних» людей, а щоб не було кадрового голоду, перестрахувалися можливістю брати в комісії... судимих. Судимих, Карл!

...Законопроєкт пробує дати визначення «питання загальнодержавного значення» (котре може бути предметом всеукраїнського референдуму) як «питання, вирішення якого впливає на долю всього Українського народу та має загальносуспільний інтерес». На думку юристів, це визначення є «дискусійним та таким, яке важко буде застосувати на практиці, оскільки завжди буде залежати від суб’єктивної оцінки».

Ну, і як вишенька на тортик, «всупереч конституційному припису порядок проведення референдуму буде встановлюватися не законом, а підзаконним актом, яким є рішення ЦВК».

Тому не знаю, де люди беруть приводи для оптимізму. Мене цей документ лякає, бо він точно не про безпосереднє здійснення влади народом.

«НІЯКОГО ЕЛЕКТРОННОГО ГОЛОСУВАННЯ ДО ПРИЙНЯТТЯ ВІДПОВІДНОГО ЗАКОНУ НЕ БУДЕ»

Вікторія ПОДГОРНА, народна депутатка, фракція «Слуга народу»:

— Щодо#електронного голосування в законі «Про всеукраїнський референдум», про яке підняли ґвалт представники деяких фракцій — коли колеги не вчитуються у законопроект і ігнорують факт наявності робочої групи з електронного голосування — Повідомляю: в законі про референдум — прийнята норма (в тому числі і за мого подання), яка наголошує —

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

1) частини другої статті 6, частини першої статті 13, частини другої статті 38, пункту 4 частини першої та пункту 4 частини другої статті 39, частини четвертої статті 44, частини першої статті 48, частини вісімнадцятої статті 57, частин першої і восьмої статті 101, статті 116, частин першої та другої статті 117, частини п’ятої статті 125 щодо організації та проведення електронного голосування, що набирають чинності з дня набрання чинності закону щодо застосування інноваційних технологій з електронного (машинного) голосування».

Це означає — що ніякого електронного голосування до прийняття відповідного закону над яким ми працюємо разом з ЦВК та Мінцифрою — не буде. Крім того, ми чітко усвідомлюємо ризики застосування голосування через Інтернет і добре ознайомлені з позицією і ЄС, Венеційської комісії та міжнародних експертів в цій сфері щодо проблем з кібербезпекою в разі впровадження е-голосування на нинішньому технологічному рівні, а також з неможливістю поки гарантувати таємність волевиявлення. Виходячи з цього в законі «про всеукраїнський референдум» та надалі в окремому законопроекті «про електронне голосування» передбачається введення можливості подання голосу через Інтернет лише за умови забезпечення норм та стандартів кібербезпеки та таємності голосування. А також доступності Інтернету на всій території України, для кожного виборця.