ЗАПИТАННЯ «Дня»
Яка Україна потрібна Росії?
Аркадій МОШЕС , завідуючий сектором безпеки країн Центральної і Східної Європи та Балтійського регіону Інституту Європи Російської академії наук, Москва:
— Це може свідчити про те, що в Росії, як і раніше, немає чіткої політики щодо пострадянського простору, і в тому числі — України. Тут є парадокс, однак немає справжньої новини. Справа в тому, що ще в епоху Єльцина в Росії намагалися знизити вплив комуністів, правда, без особливого успіху.
Інша справа — в тому, що через незрозумілі для мене причини Росія вирішила напередодні українських виборів піти ва-банк і повела себе стратегічно короткозоро. З урахуванням можливої перспективи повернення Віктора Ющенка в прем’єрське крісло, з урахуванням тієї ролі, яку вiдiграватиме в парламенті його фракція, і тим більше з урахуванням перспективи президентських виборів у 2004 році, відрізати себе від контактів із цією фракцією, було, щонайменше, недалекоглядно.
Очевидно, що Росія зацікавлена в розвитку стабільної, економічно суверенної та дружньої України, а не країни, яка не розвивається в економічному плані.
Тут доречно сказати й про інший аспект. Я завжди виступав проти того, щоб політичний процес в Україні описувати як кальку з російського політичного процесу з відставанням на 3 — 4 роки. І те, що сталося на українських парламентських виборах, говорить про те, що кальки дійсно немає. В Україні немає структури, подібної російській «Єдності», більше схожості з комуністами, але вона також неповна. Зате є сили, формування яких стало можливим внаслідок консолідації ліберально-реформістських кіл і помірних націоналістів. Ці сили зацікавлені в зміні режиму, а не персоналій. У Росії цього ніколи не було, в Україні це є. Отже Україна перестала бути полем для повторення російських технологій і російських помилок.
Михайло ГОНЧАР , віце-президент фонду «Стратегія-1»: — Україна залишається своєрідним «фантомним полем» і для російського соціуму, і для російського політичного істеблішменту. З такого ставлення випливає й відповідь на запитання, з якими політичними силами в Україні Росії вигідніше мати справу. Ставлення до українських комуністів може бути докорінно іншим, ніж до місцевих, російських. Там вони об’єктивно заважають економічному поступу, тому їх прибирають з політичної сцени. У ставленні до українських комуністів критерій зовсім інший: комуністи виступають за якнайтісніший альянс з Росією. Проросійська орієнтація КПУ — головний чинник у формуванні ставлення до неї Москви. Москва може абсолютно спокійно закривати очі на те, що відбувається з економічною реформою в Україні. Проблеми, що виникають в Україні через нереформованість економіки, допомагають Росії економічно вигравати, зокрема, в процесі приватизації в Україні. Через відсутність у нашій державі чіткої, послідовної внутрішньоекономічної політики більша частина українських підприємств важкої промисловості перейшла під прямий чи непрямий контроль російських фінансово-промислових груп. Якщо комуністи в Україні й надалі будуть гальмувати реформи, це буде об’єктивно вигідно Росії.
Думаю, що результати парламентських виборів в Україні є доволі вигідними для Росії. Найбільше б влаштовувало росіян створення коаліції з партій, які Кремль визначив як такі, що підтримують активний розвиток українсько-російських відносин, СДПУ(О), КПУ та блоку «За Єдину Україну!». Проте, думаю, жодної драми для Росії не буде, якщо парламентську більшість сформують блок «Наша Україна», блок Юлії Тимошенко та соціалісти. При всій декларативній прозахідній орієнтації блоку «Наша Україна» і блоку Юлії Тимошенко, по їхніх списках до парламенту пройшов цілий ряд депутатів, що мають тісні бізнес- зв’язки з Росією. Власне кажучи, за своє майже півторарічне прем’єрство Віктор Ющенко так і не виявив чітко свої зовнішньополітичні пріоритети. Думаю, що й зараз, незважаючи на очікування якогось різкого крену в бік Заходу у випадку, якщо коаліцію очолить «Наша Україна», політичний курс України не зміниться, і Росія доволі швидко знайде спільну мову не тільки з уже визначеними партнерами в українському парламенті, але й з рештою блоків.
Випуск газети №:
№65, (2002)Рубрика
Подробиці