ЗАПИТАННЯ «Дня»

Уляна КИРІЄНКО , Інститут глобальних стратегій (ІГЛС):

— Прийнятий у першому читанні законопроект про вибори народних депутатів Ключковського-Рудьківського нарешті зафіксував той стан компромісу, який склався на даний момент у Верховній Раді. Попри велику кількість виборчих законопроектів, що відображають думку мажоритарників, окремих партій і депутатів, очевидно, що тенденцію «партизації» виборів можна назвати стійкою. Це тим більше важливо для установки кореляції партійних виборів і парламентсько-президентської моделі, яку має отримати Україна в результаті політреформи.

Водночас важливо оцінити даний законопроект із погляду його впливу на партійну систему. Очевидно, що чиста пропорціоналка сприяє партіям, які вже устоялися. Звідси висновок, що для так званих «старих» партійних гравців — КПУ, СПУ, СДПУ(О), Партії Регіонів така схема вигідна. Цікаво, як поводитимуться блоки в умовах зниження виборчого порога до 3% — ті самі «Наша Україна» та БЮТ? Тут багато залежатиме від лідерського впливу й від того, чи зможе в разі розпаду блоку сформуватися партія-ядро, здатна вести самостійну гру.

Що стосується центристського спектра, то низький поріг буде перешкодою для формування однієї або двох впливових центристських партій. До наявних двох впливових гравців — есдеків і регіоналів — швидше за все, приєднаються 2-3 оновлені центристські партії, що посягли на 3-відсотковий бар’єр. А в цілому 3-відсотковий поріг даватиме партіям стимул до відособлення, передусім, від своїх сусідів по електоральній ніші та боротьбі за схожий електорат, а не проти ідейних опонентів.

Швидше мінусом, ніж плюсом можна назвати збереження в законопроекті двох дискусійних статей — про закриті списки та єдиний загальнонаціональний округ. Але ж якісь схеми відкритості та регіональності списків могли б стати компромісом із мажоритарниками та відкрити їм шлюзи в партійні вибори.

Олексій КОРДУН , головний редактор журналу «Людина і політика»:

— Вважається, що введення пропорційного закону стимулюватиме розвиток політичних партій в Україні. Очевидно, певною мірою, це справді так, оскільки за відсутності можливості самовисунення кандидатів їм доведеться визначатися зі своєю партійною приналежністю, відповідно кількість членів партій має збільшитися з прийняттям цього закону. Крім цього, політичні партії будуть вимушені активно розвивати свої регіональні структури, оскільки вибори за пропорційними списками, принаймні, за тією системою, яку пропонує цей закон, мають на увазі наявність розгалужених і сильних регіональних організацій. Власне кажучи, це саме має на увазі і закон про політичні партії, але, як правило, якщо політична партія не бере активної участі у виборчій кампанії, не є активним учасником політичного життя в інших її виявах, вона має формальні регіональні представництва (а для створення регіонального осередку необхідно всього три особи), або взагалі їх не має. Якщо новий закон про вибори приймуть, то обійтися формальною регіональною структурою політичним партіям, які захочуть реально брати участь у політичному житті, не вдасться. Таким чином, хоч би на такому рівні прийняття цього закону стимулюватиме розвиток політичних партій. Але наскільки серйозним буде цей розвиток, говорити поки що складно. Адже навіть за змішаної системи, яка існувала у нас донині, половину депутатів все-таки обирали за партійними списками. Проте до серйозного розвитку політичних партій це не привело. І, згідно з соціологічними опитуваннями, кількість населення України, які співвідносять себе з тією або іншою політичною партією, все ще не перевищує 2%.

Наступний плюс прийняття цього закону, який мають на увазі його автори і він є таким у теорії конституційного права, — це посилення структуризації парламенту. Принаймні, вибори за змішаною системою показали, що структуризація парламенту, а особливо формування так званої парламентської більшості, відбувалися скоріше саме завдяки тій частині депутатів, які пройшли до парламенту за партійними списками. А введення повністю пропорційної системи має стимулювати ще швидше формування таких структур, як парламентська більшість та опозиція, а також швидше обрання складу уряду, що передбачається в рамках реформи політичної системи.

Проте існують і мінуси цього закону, пов’язані з регіональним представництвом, про що неодноразово заявляли і представники опозиції під час обговорення законопроекту, і представники більшості, зокрема депутати-мажоритарники. Знову ж таки, як показує досвід минулих парламентських виборів, особливо 2002 року, відсутність регіональної прив’язки депутатів не стимулює їхнє спілкування з виборцями, явно проглядає такий собі відрив народних обранців від свого електорату. Звичайно, багато в чому тут усе визначають особистісні особливості самих депутатів. Не можна сказати, що «партійні» депутати повністю відриваються від народу. Якщо раніше цей депутат обирався за якимось округом, має певні економічні інтереси в певному окрузі, то він зустрічається з виборцями. А партійні функціонери, особливо з центрального апарату партії, які мешкають у Києві, як правило, зв’язків із виборцями не мають. Це дуже негативний момент.

Сергій ТЕЛЕШУН , президент фонду «Співдружність», доктор політичних наук:

— Говорити про виборчу систему доречно в контексті демократизації суспільства, створення того, що ми називаємо громадянським суспільством. Якщо ж говорити про систему виборів тільки заради партійного структурування, то ми заженемо себе в прокрустове ложе партійної диктатури, тим самим, по суті, усунувши громадян від партійного життя. Тому закон про пропорційну виборчу систему варто розглядати як, передусім, закон, який стимулюватиме політичну активність й ініціативність громадян, а також як закон, який структурує не партійні об’єднання, а суспільство загалом. Простіше кажучи, в результаті партії повинні стати одним із сегментів впливу пересічних громадян на політичне життя країни.

А «бійка» стосовно відсоткового порога, як на мене, є другорядною. Оскільки мінімальний відсоток — навіть якщо йти назустріч мажоритарникам — не вирішує питання стабільності уряду, а отже, й стабільності відносин за лінією «парламент — Кабмін».

Віктор НЕБОЖЕНКО , керівник соціологічної служби Національного інституту стратегічних досліджень:

— Як свідчить весь попередній парламентський досвід, прийняття того чи іншого закону про вибори народних депутатів не впливає безпосередньо на структуризацію парламенту. Якщо дійсно буде прийнято пропорційний закон про вибори з тривідсотковим бар’єром, то фракціям більшості доведеться всерйоз зайнятися головною політтехнологічною проблемою: як зберегти себе в коаліції більшості та водночас навчитися виділятися на її тлі, аби при їхній розрізненості на майбутніх парламентських виборах їх змогли ідентифікувати виборці. До речі, на сьогодні немає жодної фракції у Верховній Раді, яка б отримала колосальний виграш від прийняття закону про «пропорціоналку» з порогом у три відсотки.

Леонід КРАВЧУК , народний депутат, фракція «СДПУ(О)»:

— Я гадаю, що законопроект Рудьковського-Ключковського відповідає цивілізованій структуризації суспільства і всім тим вимогам, які передбачено в демократичній державі. Суспільство вибирає партії, партії відповідають перед суспільством за організацію влади. ForUm (www.for-ua.com )

Ігор КОЛІУШКО , директор Центру політико-правових реформ:

— Результати цього голосування означають, що тепер дійсно може відбутися внесення змін до Конституції. Голосування продемонструвало, що, по-перше, домовленість більшості з комуністами спрацьовує, і, по-друге, що всіх, в тому числі мажоритарників-більшовиків, які неодноразово висловлювалися проти пропорційного закону, все ж примусили проголосувати «за». Це основний на сьогодні результат — проекція на розгляд проекту закону про внесення змін до Конституції.

Щодо самого закону, звичайно, я вважаю позитивним перехід до пропорційної системи. Хоча законопроект в такому вигляді є надто спрощеним і вигідним партійній бюрократії, керівництву партій. То ж він, з одного боку, позитивний, тому що приведе до стабілізації партійних структур. З іншого — доля регіонального і професійного представництва в парламенті буде сумною.

Ще одним очевидним негативом є введення 3-відсоткового бар’єра проходження до парламенту. Це означає партійну роздробленість парламенту й збільшення блоків і фракцій, що для нашого парламентаризму є кроком назад. ForUm (www.for-ua.com)