Життя можливе? Навіть у телевізорі?
І все ж таки смію стверджувати, що щось ексклюзивне в нашому, вітчизняному, телеефірові цими днями промайнуло. Це я про явне прагнення... до добротності. Пам'ятаєте приказку: скромненько, але чистенько? Нині про наш національний святковий телеефір можна було сказати: нуднувато, але добротно. В якому сенсі? А ось, скажімо, ззаду на плечі чергового гостя, який промовляв тост, у передачі «Різдвяний бал у ніч на суботу» (УТ-1) несподівано посипали штучним сніжком. А господиня вечора Олена Роміна отак витончено: «Не хвилюйтеся. Це просто сніг. А це вам — годинник від Версаче і фірми Розенталь...» Годинників роздали багато — оскільки гостей у передачі «В ніч на суботу з Оленою Роміною» за майже рік було чимало та все вiдомі люди: Л. Кравчук, В. Пустовойтенко, Д. Табачник, О. Литвак, С. Тигипко й багато iнших. Вони i складали «кістяк» запрошених до студії цього разу. Та й передача, загалом-то, буває непоганою, цікавою... Й у післяріздвяну ніч, на відміну від більшості святкових програм на УТ-1, що писалися всі як за одним сценарієм: представлення гостя (всі ті самі знайомі особи — частіше за все) — його побажання — музичний номер, тут був ще якийсь творчий політ: усілякі там ворожіння, дівочі зустрічі суджених (спонсорів) тощо. Але ось купецький розмах тих, хто все ще не відійшов, судячи з усього, від сп'яніння «переможців», і хто, очевидно, за самовідчуттям уже занадто застоявся в непублічних стайнях... Коли один так званий «олігарх» співає в новорічній компанії так званих «поп-зірок» в телеефірі «Ери» від УТ-1, його, слава Богу, було не дуже чутно... Але коли на тлі розорених, що були шикарними декілька годин тому, столиків, брудних тарілок і пустих келихів, на фоні Л. Кравчука, який жує i йде з годинником від Версаче тощо державні мужі й бізнесмени, наприклад, В. Семиноженко й О. Таранов починають співати довжелезні тексти... Ні, зрозуміло, чому б у теплій компанії i не потішити своїх друзів, колег і підлеглих несподіваними талантами... Незрозуміло тільки одне: при чому тут телеглядачі країни?
Взагалі, велика кількість на нашому святковому телеекрані політиків і державних мужів, котрі промовляли тости, співали і «водили хороводи», створювала враження (так було задумано?), що кредити МВФ у нас уже в кишені, що економічні реформи — незрозуміло, правда й досі, які — але вже йдуть повним ходом, що народ уже ситий, і чергові виплати солідних зарплат обіцяють йому незабаром убирання в добротний гардероб... Як повідомив І. Сторожук у перших цього року «7 днях» , укази Л. Кучми (по агрокомплексу) вже стимулюють ринок і, однозначно, інвестиції не за горами... Еге ж, звісно, блажен, хто вірує, ось тільки дивно при цьому виглядає інформація, що промайнула-таки на якомусь каналі, про те, що В. Ющенко подав на розгляд ВР 30 нових економічних законів і відкликав 200(!) старих. Як це зрозуміти виборцеві, який голосував ще недавно за «п'ять років стабільності»? Взагалі, мигтіння цими днями на екрані Валерія Пустовойтенка було сумним повчальним прикладом, особливо якщо врахувати, що Валерій Павлович, судорожно намагаючись залишитися на плаву, «ковтає» й такі монтажні «жарти», коли в тих же зустрічах від Олени Роміної телевізійники спочатку дають побажання народу О. Литвака, який називає В. Ющенка «єдиним демократичним прем'єром», а потім слідом тут же монтують його з Пустовойтенком, якому пропонується взяти участь у ворожінні, що рік грядущий країні готує...
Проте хто думає про тлінне, коли він у фаворі й так хочеться «Бути», в тому числі й на телеекрані? Вакханалія «добротних» у лапках і позбавлених смаку видовищ на нашому ТБ сильно нагадує те, що відбувалося на російському ТБ років отак п'ять-шість тому. Нині ж російське ТБ запам'яталося протягом цих свят аж ніяк не «Блакитним вогником» РТР з Жириновським, який танцював, і розкутою Пугачовою. А фільмом Євгена Кисельова про Бориса Єльцина, що НТВ вмить видало в ефір після відставки «російського царя». Фільмом, що знімався явно до деякого «відходу» Бориса Миколайовича, якого, за спостереженням, до речі, й нашого УТ-1, тільки НТВ називає «колишнім президентом», на відміну від нав'язаного Путіним усім іншим «перший президент». Всі й усе в нашому світі стає колись «колишнім». Мабуть, про це треба пам'ятати й нашим телеканалам, щоб, стримавши політичний раж, нарешті розпочати працювати «по-дорослому» просто за професією.
