«Життя росіян мають значення»: де Росія, а де Америка
Протести та заворушення, що охопили США після вбивства афроамериканця Джорджа Флойда, стали справжнім подарунком для кремлівської пропагандиУсі наступні після трагедії дні російський телевізор просто упивається цією темою. Росіян намагаються переконати в тому, як це жахливо, коли поліцейських ставлять на коліна, а після цього починаються погроми й грабежі. У нас, у Росії, мовляв, такого немає й не може бути. У нас кристально чисті, непідкупні й гуманні поліція та Росгвардія з ОМОНом, СОБРом й іншими принадами, і їх треба берегти й плекати, а то у нас трапиться такий самий жах, як у Америці. Представник МЗС РФ Марія Захарова, яка тільки що отримала підвищення до рангу надзвичайного й повноважного посла, у відповідь на звинувачення в причетності Росії до нинішніх заворушень, що лунають у США (до речі, навряд чи обгрунтовані), заявила, що Москва «неодноразово вказувала Вашингтону на необхідність зайнятися насамперед власною внутрішньою політикою, перш ніж повчати всіх інших».
У Росії ж, значить, з внутрішньою політикою все гаразд і з поліцейськими структурами теж. От тільки в лічені дні після загибелі Джорджа Флойда в Росії сталася зовсім аналогічна трагедія, хіба що без расового або національного підгрунтя, оскільки росіяни стріляли в росіян. У Єкатеринбурзі доблесні росгвардійці застрелили у власній квартирі 27-річного Володимира Таушанкова, раніше не судимого й підозрюваного в крадіжці 4 рулонів шпалер вартістю 8000 рублів (трохи більш ніж 100 доларів), та ще й з загрозою ножем, що дозволило б крадіжку перекваліфікувати в розбій. Тим часом, на записах спроби затримання Таушанкова видно, що оперативники, які ломилися в його квартиру, були в цивільному, і нещасний цілком міг підозрювати, що ніякі це не поліцейські, а звичайні бандити. Сам Володимир стверджував, що шпалери не крав, а чесно сплатив за них, а працівники магазину пред’явили до нього безпідставні претензії. Таушанков був людиною цілком забезпеченою, працював «на віддалені», під час карантину особливо не постраждав і сплатити 8000 рублів за шпалери для нього не було проблемою. Зараз не можна встановити, який саме конфлікт виник у нього з продавцями магазину. Повний відеозапис з магазину досі не оприлюднено.
Але в будь-якому разі застосування сили героїчними росгвардійцями, які холоднокровно розстріляли хлопця практично впритул сім’ю пострілами в груди (потім вони стверджуватимуть, що стріляли лише по ногах й самі не розуміють, як так вийшло), що спричинило тяжкі наслідки, виглядає необгрунтованим і надмірним. Невже герої-собрівці, які, якщо судити з серіалів, хвацько розправляються голими руками з озброєними бандитами один проти півдюжини, не могли затримати без застосування вогнепальної зброї молодого чоловіка, озброєного лише перцевим балончиком і кухонним ножем! Так, Володимир бризнув з перцевого балончика в обличчя одному з оперативників, чим явно збільшив собі можливий майбутній тюремний термін через статтю про напад на поліцейського, але все одно розстрілювати його було неприпустимо. Адже разом з поліцейськими до квартири сина приїхали його батьки. Батька Володимир пустив до квартири, і той умовляв його здатися. І виламувати двері не було ніякої потреби. Мати поїхала додому за запасним комплектом ключів. Але поліцейські вирішили, що буде краще звернутися до послуг Росгвардіі, і СОБР довершив справу. При цьому і поліцейські, і собрівці з самого початку почали брехати про обставини трагедії. Від батька загиблого їм було добре відомо, що ніякої вогнепальної зброї в квартирі не було. Проте один з поліцейських начальників стверджував на слідстві, що у Таушанкова-молодшого була гвинтівка. «Не було ніякої гвинтівки, і рушниці не було. Він пішов до них з кухонним ножем і ножицями, якими шпалери різав. А його вбили» — заявив батько Володимира Анатолій.
Прес-служба Росгвардіі, що понад добу мовчала про те, що сталося, спочатку заявила, що в руках у загиблого був предмет схожий на автомат і ще стверджувала, що загиблий раніше був судимий за наркотики. Це все була брехня. Автомат для страйкболу (стріляє безпечними кульками), що належав Таушанкову, так і залишився не розпакованим в коробці. Потім поліцейські фактично спростували росгвардійців, заявивши, що у загиблого були лише ніж і перцевий балончик. Ось як описала те, що сталося, його мати: «Чоловік почав відчиняти двері своїм ключем, і все сталося в одну секунду. Чоловік встиг увійти до квартири. Ніхто його туди не затягував. А я не встигла зайти, бо ці (поліцейські. — Б.С.) теж постаралися туди зайти, й син пшикнув з перцевого балончика. Одному з них потрапило у вухо і на край ока. Двері в ту ж мить зачинилися». Володимир явно був у неадекватному стані, але надії умовити його здатися залишалися. Однак поліцейські чекати не стали. Тепер же Слідчий комітет Росії порушив справу тільки проти самого вбитого за звинуваченням у нападі на поліцейських. І ніхто поки не збирається затримувати собрівця (або собрівців), який застрелив Таушанкова, і пред’являти йому звинувачення в перевищенні повноважень і вбивстві з необережності. Ніхто не збирається відстороняти від роботи поліцейських, чиї непрофесійні дії призвели до трагедії.
У російських соцмережах почалася кампанія з хештегом #RussianLivesMatter («Життя росіян мають значення»). Але масштабів кампанії з хештегом #BlackLivesMatter («Життя чорних мають значення»), що стартувала у Facebook 2013 року й швидко переросла в однойменний рух, який після вбивства Флойда вилився в масові акції протесту та насильства, російська кампанія далеко не досягла й навряд чи досягне. Поки масових протестних акцій на захист Володимира Таушанкова не спостерігається. І цьому є своє пояснення. На відміну від Америки, де демократії скоро виповниться 250 років, Росія якихось тривалих періодів демократії у своїй історії не знала. Самодержавство змінилося тоталітарним режимом, а той — жорстким авторитарним. Востаннє народна стихія протесту прорвалася більш як сто років тому, 1917 року. Відтоді переважна більшість народу навчилася підлаштовуватися під своїх деспотичних правителів і намагається обдурити владу або урвати від неї якісь подачки, а не боротися з нею. Тому, а не тільки через жорсткий поліцейський режим, у Росії досі немає масових протестних виступів.