Зворотний відлік

Партія регіонів починає політичне життя «з чистої сторінки». Перебування в опозиції пішло їй на користь, дозволивши зокрема очистити лави від «кон'юнктурників» і навіть... омолодитися. У цьому принаймні впевнений лідер ПР Віктор Янукович. Про це він зокрема заявив на VIII з'їзді цієї політсили в суботу, назвавши збори початком «нового відліку часу для партії». Часу, з якого ПР, мовляв, стартує з переможним реваншистським ходом. Хоча самі партійці термін «реванш» сприймають украй негативно, інакше їхнє прагнення повернутися до влади не назвеш. Регіонали у своїх силах упевнені. У Верховній Раді п'ятого скликання вони збираються сформувати більшість і згодом — коаліційний уряд. Тягар відповідальності беруть, звісна річ, на себе. Випробувальний термін — три роки. Якщо не впораються — готові добровільно піти у відставку.

Сумнівів в успіху задуманого регіонали не мають, збираючись провести в парламент близько сотні кандидатів. Виборчий список, утім, зверстаний на 450 осіб. Навіть ті, хто перебуває за межами першої сотні, теоретично можуть розраховувати на проходження до парламенту — після можливого відходу частини регіоналів на посади у виконавчій владі. В основній частині списку можна виявити, наприклад, помічника президента футбольного клубу «Шахтар» Сергія Кия (№70), молодшого сина Януковича, Віктора Вікторовича (№89), віднедавна — активіста молодіжного крила ПР, вірну соратницю екс-кандидата, за сумісництвом його прес-секретаря (яка в списках, утім, фігурує як «тимчасово безробітна») Анну Герман (№105). Є там також Володимир Сивкович (№80), Тетяна Засуха (№116), Сергій Клюєв (молодший із братів, той самий, якому приписують організацію масових заворушень під ЦВК у жовтні минулого року) (№62), Олексій Костусєв (№29), Михайло Чечетов (№111), Дмитро Притика (№68), Святослав Піскун (№95). «Знатні сепаратисти» Борис Колесніков і Віктор Тихонов — у першій десятці (№№10 і 8), Євген Кушнарьов, який ще й виборчу кампанію очолив, — 11-й. Вдалим «придбанням» можна назвати, мабуть, Ніну Карпачову — почесний другий номер, персону вельми авторитетну та харизматичну. На думку більшості присутніх у суботу в «Зоряному», саме виступ Ніни Іванівни був найяскравішим і найпереконливішим. Також «ваги» списку, безсумнівно, додасть Олена Лукаш (№26) — адвокат Віктора Януковича, яка відстоювала його інтереси, в тому числі й рік тому, в Верховному Суді.

Людина (якій на форумі перепало найбільше уваги журналістів), із чиїм іменем пов'язують більшість ротацій у ПР — Ринат Ахметов. Він у переліку кандидатів у народні депутати 7-й. «Прийти в публічну політику, зі сторони Ахметова, можливо, не дуже правильно, зате чесно», — прокоментував його появу на публіці один із відомих діячів ПР. До речі, Р. Ахметов володіє трохи меншим рейтингом, аніж у Януковича, — за даними соціологів, це аж 11%. Поки невідомо, щоправда, чи здатні його особисті відсотки конвертуватися у відсотки Партії регіонів. Очевидно тільки, що у велику політику Ринат Леонідович подався не для того, щоб з'являтися під скляним куполом українського парламенту тільки на державні свята. Швидше за все, він бачить тут себе на перших ролях, у більш ніж активному амплуа. Хоч від амбіцій на прем'єрство поки що відхрещується.

Віктор Янукович у свою чергу, відчуваючи, очевидно, дихання здорової конкуренції, підтягується під високі стандарти. На каверзні запитання ЗМІ відповідає: мовляв, тих, хто очолює партію, вибирає народ, і взагалі, «в нас немає жодних інтриг, ми шанобливо ставимося до кожного члена партії», а якщо виникають сумніви, — «відкрийте список і подивіться, хто на якому місці». За рік, що минув після виборів, лідер ПР, судячи з усього, справді багато чому навчився. Принаймні — відчув гіркоту поразок та переваги перебування при владі. У кількох фрагментах свого виступу він на це, до речі, вельми прозоро натякнув. Зокрема, в епізоді, де Віктор Федорович, з'явившись перед публікою в несподіваному образі миротворця, пригадав, як рік тому він розвернув сорок тисяч своїх прихильників із привокзальної площі в Києві. «Я приїхав до них і сказав із глибокою гіркотою та болем, щоб вони поверталися додому, бо в іншому випадку могла пролитися кров», — зазначив він. І додав вагоме: «Ще я сказав, що ми скоро повернемося. На те, щоб повернутися, знадобився рік. Не так уже й багато, якщо пригадати, що Партію регіонів порівнювали з феніксом, який ніколи не відродиться з попелу»...

Ті, хто в суботу слухав промову Віктора Януковича вперше після тривалої перерви, не могли не відзначити, як сильно він за останні півроку виріс. Чи це майстерна робота технологів, чи сам екс-прем'єр працює над своїм іміджем — невідомо, але на трибуні він уже тепер має вельми органічний вигляд.

Питання пошуку політичних союзників, причому не тільки зовнішніх, а й внутрішніх (у середовищі самої ПР) для нього тепер найактуальніше. Адже якщо попередні коаліційні домовленості не будуть досягнуті ще до проходження до парламенту, всі гучні обіцянки ПР перетворяться на пшик. Судячи з усього, «помаранчевої» коаліції не уникнути. Суто «синю» зробити не вдасться, хоч би тільки за кількісним показником. Навіть якщо до ПР приєднаються НП Володимира Литвина і комуністи, разом вони до 226 однаково не дотягнуть. Про користь «змішаної» коаліції, насамперед — для пересічних громадян, дедалі голосніше розмірковують експерти-політологи; про це дедалі настирливіше шепочуться в кулуарах ПР. Але каменем спотикання є прем'єрство. І Тимошенко, і Янукович виразно бачать на цій посаді саме себе. За деякою інформацією, щоб «улестити» потенційних союзників, Юлія Володимирівна (нібито вустами Олександра Волкова, який від імені БЮТ веде переговори з ПР) пропонувала їм сім міністерських портфелів в майбутньому Кабміні й одне віце- прем'єрське, з питань ПЕК. Зрозуміло, на умовах відмови від прем'єрства. У «Регіонах...» ще думають і, якщо параметри переговорів і умов не зміняться, велика ймовірність, що погодяться. Віктор Федорович, звісна річ, проти. Але донецьку еліту, в тому числі тих її представників, хто планує опинитися в парламенті, хвилюють насамперед гарантії власного благополуччя та процвітання, а не місце голови партії у владній ієрархії.

Для підтвердження серйозності своїх намірів офіційний старт виборчої кампанії «донецькі» обставили з помпою. Після з'їзду в «Зоряному» в Палаці спорту відбувся форум прихильників цієї політсили, де, власне й було оголошено про початок «переможного ходу». Захід дуже нагадував аналогічне шоу за західним, переважно — американським — зразком і водночас — дні народження олігархів. Його розмах вражав. Тут вибухали феєрверки, розцвітали різнокольорові надувні квіти, під куполом Палацу плавали біло-сині кулі. На сцені на зміну лідерам ПР приходили зірки естради.

«Перемогу ми відсвяткуємо ще переконливіше», — пообіцяв насамкінець один із народних депутатів. У виборчому списку цей товариш зазначається аж на початку другої сотні, але в перспективах свого проходження до Верховної Ради п'ятого скликання, здається, майже не сумнівається.

КОМЕНТАР «Дня»

Два фаворити парламентських перегонів представили проекти своїх виборчих списків. І в тому, і в другому — родичі лідерів, великі бізнесмени, особи, обвинувачені в сепаратизмі або корупції...

Однак за абсолютної змістовної ідентичності списки провладного й опозиційного грандів — не одне і те саме явище. Список Партії регіонів — це виклик. Але виклик, який можна зрозуміти. Після президентських виборів «біло-блакитних», керуючись майданним настроєм, «щипали» та «кусали», при цьому так і не надавши переконливих доказів провини жодного з підозрюваних. А потім — підписали з ними Меморандум. Тепер регіонали, рейтинг яких зростає прямо пропорційно падінню рейтингу влади, з явним «драйвом» внесли до свого списку бізнесмена Рината Ахметова, голову Донецької облради Бориса Колеснікова, одного з головних фігурантів справи про сепаратизм екс-губернатора Харківщини Євгена Кушнарьова, молодшого сина Януковича...

Зовсім інакше сприймається «той самий набір, але з іншими прізвищами» в НСНУ. По- перше, їхній список — майже точна копія Блоку Ющенка зразка 2002 року — за принципами та підходами формування. Зокрема, на них ніяк не позначилися гучні корупційні скандали, пов'язані з відомими особами з оточення Президента.

Але головне, список НСНУ — це безтурботність людей, яким тривалий час щастило. На двох минулих виборах «ющенківці» могли «виїжджати» на одній лише нетерпимості народу до колишньої влади. Зараз ситуація докорінно змінилася: стосовно і «місця сидіння» націонал-демократів, і настроїв у суспільстві, його зрілості. Однак проблема в тому, що якраз у зрілість народу політики, судячи з усього, не вірять. Бо, нескінченно признаючись у любові до Майдану, вони одночасно — зокрема цим списком — її повністю ігнорують. Запитання лише в тому, чи виграють вони і цього разу? Але це, власне, запитання вже не до них, а до виборця...