Безкарність під грифом «Таємно»

У ці дні українське суспільство особливо уважне. 10-та річниця помаранчевих подій і річниця Євромайдану загострює накопичені відчуття несправедливості, розчарування, злості… Ми і досі живемо в старій системі координат. Докладено великі зусилля, покладенно тисячі життів, а реформи системи і досі немає. Змінюються лише обличчя. Тривалим і навіть вже історичним тестом з цього приводу є «справа Гонгадзе». 

«Такого наглого і цинічного, навіть по формі, судового засідання я не бачив за 14 років ані при Януковичі, ані при Кучмі. А бачив, повірте, багато», - це якщо коротко охарактеризувати сьогоднішній судовий процес в Апеляційному суді Києва словами учасника засідання Олексія Подольського. Сумно і тривожно чути такі слова від єдиного потерпілого (вижив) у «справі Гонгадзе» після всіх подій, які пережила і переживає Україна. 

Що ж відбулося? Тут важливі навіть деталі. Почалося все з того, що приміщення номер 503, в якому мало відбутися засідання, перед самим початком замінили на номер 505. А різниця в тому, що перший зал передбачений для закритих засідань, а другий для відкритих. Начебто, позитивний сигнал. Але цьому передував скандал, що, скоріше, і вплинуло на подальший розвиток подій. 

Ще в холі Апеляційного суду журналістів попередили, що ті, хто з фотоапаратами і відеокамерами заходити до зали не можуть. Це викликало обурення як у представників ЗМІ, так у самих учасників процесу, зокрема, Олексія Подольського та його представника в суді – Олександра Єльяшкевича. Справа в тому, що потрапити до приміщення, поки немає рішення суду, мають право всі. А далі – суд під час засідання або задовольняє запит журналістів на фото і відео фіксацію, або забороняє. Після доволі тривалих суперечок, журналісти таки змогли потрапити до приміщення.  

Так розпочалася нова «апеляційна епопея». Минула тривала з початку року і закінчилася 20 серпня. Колегія суддів Апеляційного суду Києва на чолі з Тетяною Фрич протягом року під різними приводами п’ять разів переносила засідання, але на шостому засіданні вирішила поставити крапку щодо своєї участі в процесі. Суддівська колегія не витримала і взяла самовідвід, так і не розпочавши розгляд апеляційних скарг на вирок Пукачу по суті. Нагадаємо, Печерський райсуд Києва ще в січні 2013-го засудив екс-генерала МВС Олексія Пукача до довічного ув’язнення за вбивство журналіста Георгія Гонгадзе і викрадення і побиття громадського діяча Олексія Подольського. 

Тепер нова колегія суддів на чолі зі Степаном Гладієм мала рухатися по тій же процедурі. По-перше, вирішити чи дозволяти все-таки фото та відео фіксацію процесу чи ні. Після обговорення цього питання з учасниками процесу, було вирішено – дати дозвіл. Для констатації позицій зазначимо, що сам Пукач виступив – «проти», його захисник в суді Григорій Демиденко – «за» тільки на першому засідання, потім – «проти»; адвокат Мирослави Гонгадзе – Валентина Теличенко – «не заперечила»; Олексій Подольський – «наполягав – за», його представник Олександр Єльяшкевич – «наполягав – за»; представники прокуратури Віктор Лобач та Роман Волошин – «не заперечили поки засідання будуть проходити у відкритому режимі».    

По-друге, далі якраз судді перейшли до головного питання – яким має бути судовий процес – закритим чи відкритим? Для журналістів і суспільства відповідь давно є очевидною – відкритим. Дивує чому досі це питання взагалі піднімається. Які можуть бути таємниці в цій резонансній справі? Всім і так все відомо і зрозуміло. Тут головне – мати юридичний процес, який стане очищенням для системи. Отже є важливим більш детально зупинитися і коротко передати позиції сторін процесу, які прозвучали під час засідання: 

Роман Волошин, прокуратура: «Враховуючи, що вже раніше приймалося рішення про відповідний порядок розгляду кримінальної справи, враховуючи що матеріали кримінальної справи містять документи з грифом «Цілком таємно», з метою дотримання режиму таємності окремих документів, які можуть бути предметом розгляду в межах цього судового розгляду, вважаю що розгляд кримінальної справи, апеляції на судові рішення в межах даної кримінальної справи, мають відбуватись в закритому судовому режимі».

Олексій Подольський, потерпілий: «Мені добре зрозумілі мотиви прокуратури – закрити процес. Але я наголошую, що в цьому засіданні жодного секретного документа розглядатись не буде, і прошу передати це пану Яремі. Апеляція – це така специфіка і ви, прокурори, краще за мене це знаєте: жодного документа, жодного протоколу, що містить державну таємницю, зачитуватись та слухатись в цьому процесі не буде. В моїй апеляції по суті йдеться про злочини судді Андрія Мельник, який вів судовий процес в першій інстанції – Печерському суді. Мельник шантажував підсудного Пукача разом з Теличенко (в перерві Пукач сказав журналістам: «суддя Мельник запускав до мене людей на закрите засідання, щоб вони впливали на мене» - Авт.). Хіба це може бути секретом? Чи є великою державною таємницею те, що Мельник сфальшував справу проти Єльяшкевича на користь Кучми, коли провів судовий процес і виніс вирок лише на папері – без учасників, без самого процесу, без нічого? Питання судді Мельника розглядала Вища рада юстиції, яка має свої рекомендації з цього приводу. 

Я не бачу у всьому цьому жодного секрету – лише ті речі, які дуже хвилюють наше суспільство. Особливо, коли мова йде про люстрацію, про наслідки злочинної політики попередніх президентів, про корупцію, про європейське майбутнє України… Що ви хочете закрити і на користь кого? Кучми, щоб не викликати його в суд давати свідчення, коли сам підсудний називає його головним замовником? Як можна засуджувати Пукача за вбивство, не знаючи які у нього мотиви? Що конкретно зробили Гонгадзе чи Подольський Пукачу?... Головний секрет в цій справі те, що згадані злочини замовив Кучма разом з Володимиром Литвиним. Другий секрет – Генеральна прокуратура всі часи виступала генеральним фальсифікатором справи. Є докази. Вбивство головного свідка по справі – екс-керівника МВС Кравченка, яке не розслідували, а кваліфікували як «самогубство». Хоча всі докази свідчать, що його вбили. 

Всі ці злочини є «великим секретом», який прикриває наших президентів. Якщо ви хочете прикривати Кучму, то ви так прямо і скажіть. Тоді закрите засідання буде сприйнято як намагання прикрити Кучму в його інтересах – за кроваві мільярди, які він накрав. Так само як накрав іх Янукович. Я заперечую, щоб мою апеляцію розглядали в закритому засіданні – там жодного секретного слова.  Будь-які інші речі, наприклад, апеляцію Пукача, якщо він буде говорити про секрети та оперативну діяльність, можете розглядати в закритому режимі. А от що стосується мотивів вбивства, замовників вбивства, злочинів прокурорів, суддів – все має бути відкритим. Якщо буде закрите засідання – це черговий злочин перед суспільством, який порушує українську Конституцію і наше прагнення до євроспільноти».

Валентина Теличенко, адвокат Мирослави Гонгадзе: «По першій інстанції справа слухалась повністю в закритому режимі. Я, як представник постраждалої сторони, декілька разів подавала клопотання, щоб процес було частково відкрито – так як це було в іншій частині справи. Тим не менше, наші клопотання не були задоволені – протокол судового засідання по першій інстанції від першої до останньої сторінки має гриф «Таємно». У апеляційних скаргах, які надійшли по цій справі, жоден апелянт не просить суд поновити судове слідство – всюди є прохання повернути справу для продовження досудового розслідування. Здавалося б, можна розглянути такі апеляційні скарги, не вдаючись у деталі справи. Але ми бачимо, скільки спекуляцій – вже два роки апеляційний розгляд ніяк не почнеться. І як тільки ми не виконаємо вимушений крок прослухати детально всіх апелянтів в закритому режимі, так ми одразу отримаємо, що підсудний матиме підставу, що він не міг повністю реалізувати своє право (хоч це буде надумана підстава, яка все ж має право на існування). 

Я так само пам’ятаю, що переступивши поріг судової зали я нічим не обмежена, окрім відповідальності за збереження державної таємниці, розповісти суспільству свою громадянську позицію, якщо вона цікава журналістам. І так кожен учасник процесу. Одна справа – широта аргументації, яку ми застосовуємо в судовому засіданні, а інша – те, як ми кожен від свого імені під свою відповідальність розповідаємо про судовий процес за межами судової зали. Усвідомлюю, що закриття апеляційного розгляду – це вимушений крок, але пам’ятаю, що понад п’ять років підсудний під вартою, а вирок так і не набрав законної сили. Я прийму рішення суду про закриття процесу як вимушене, але законне».

Григорій Демиденко, адвокат Олексія Пукача: «Я категорично проти відкритого процесу. По-перше, судом першої інстанції у вироку оголошено державну таємниці – не буду зазначати яку. Відносно цього я робив запит до Генеральної прокуратури, але до досі немає ніяких дій. По-друге, матеріали справи підпадають під закон України «Про державну таємницю». Тому прошу закрити цей процес, оскільки в даному випадку будуть обмежені як мої права – захисту, так і права підсудного у будь-який спосіб захищати свої права». 

Олександр Єльяшкевич, представник потерпілого Олексія Подольського в суді: «Судячи з вашої поведінки, шановні судді, ви хочете закрити цей процес. Це ваше право. Але ви повинні знати, якими будуть наслідки. Чому? Тому що все те, що відбувається протягом 14 років (вбивство Гонгадзе не єдине – там трупів набагато більше) пов'язано з тим, що досі Леонід Кучма жодного разу, навіть як свідок, не з'являвся в суді. Хоча юридичних доказів, щоб цей замовник вбивств відповідав за скоєні злочини, більш ніж достатньо. 

На жаль, позиція попередньої суддівської колегії і ваша зараз свідчить про одне – незважаючи на численні рішення і звернення міжнародних організацій, на сьогоднішній день існує нерозуміння того, що це справа не закінчиться рішенням Апеляційного суду. Немає розуміння того, що поки Кучма і Янукович не постануть перед судом, нічого в Україні не зміниться – ніяких реформ не буде і війна не зупиниться. Тому що це вони винні в тій крові, в якій захлеснула сьогодні наша країна. Все це пов’язані речі. І це не тільки моя позиція, це позиція Гельсінської комісії Конгресу США, де чітко прописані вимоги відкритості та прозорості цього процесу.

Тепер з приводу конкретної форми розгляду апеляційної скарги пана Подольського. Там немає жодного секрету. Якщо скаргу єдиного потерпілого, який вижив, ви будете розглядати в закритому режимі, я буду діяти адекватним чином. Я доб’юся від керівництва країни і всіх представників міжнародних організацій адекватної оцінки вашої позиції. Тому те, що ви сьогодні робите, прекрасно знаючи всі матеріали справи, - це називається «співучасть у злочині». Якщо ви, панове судді, станете в ряд з тими, які всі ці 14 років знущалися над потерпілими і над їхніми представниками, ви будете нести не тільки моральну відповідальність... Повірте, ситуація в країні розвиватиметься таким чином, що не хотілося б говорити про непередбачувані перспективи, коли суд вершитиме народ.

І прокуратура, і судові органи знають, хто такий Леонід Кучма і знають хто такий Віктор Янукович. Якщо зараз ви закриєте цей процес, я даю гарантії, що будуть повторюватися підсумки 2005 року, коли Кучма і його оточенні не понесло покарання, і подій на Майдані в 2013-2014 рр., коли ніхто із замовників масових смертей поки не притягнутий до відповідальності. Це процес не проти Пукача – він сліпе знаряддя вбивства. Мені дуже неприємно, коли представник Мирослави Гонгадзе – Валентина Теличенко не вживає рішучих дій щодо відкритого процесу. Це суд над Кучмою, це суд над системою, це суд над тими, хто використовував силові структури для жорстоких розправ над політичними опонентами і українським народом. Панове судді, ви були частиною злочинної системи, але у вас є можливість покаятися, створити прецедент. Якщо ви знову підете іншим шляхом і закриєте цей процес – тоді вибачайте».

*  *  *

Після невеликої перерви і консультацій суддівської колегії у нарадчій кімнаті, було вирішено… закрити процес. «У колегії суддів є повідомлення від Генпрокуратури про те, що на даний момент підстав для зняття привласненого грифа «Таємно» в зазначених матеріалах не встановлено», - повідомив головуючий суддя. Насправді, було складно щось розчути у промові судді Гладія, адже метод читання рішенні «під ніс» давно вже є традиційним для суддів, коли вони бажають уникнути розголосу будь-якої інформації. 

Навряд чи пересічні громадяни будуть вникати в усі ці юридичні тонкощі і судові тяганини, тим більше, коли процес триває 14 років. Змінюються режими, політики, прокурори, судді…, а корупційна система продовжує процвітати. І про це наші громадяни точно знають… Далі судове засідання перемістилося до звичного і анонсованого на початку приміщення номер 503, де і продовжило засідання. Але ненадовго. Олексій Подольський як і минулій суддівській колегії, заявив нинішньому складу суддів клопотання про відвід. Засідання перенесли на 25 листопада на 14.00. Ситуація йде до різкого загострення…