Чого чекали і що почули?

Президент вперше поспілкувався з журналістами в широкому форматі. На прес-конференцію Петра Порошенка в столичному Мистецькому арсеналі зібралося багато вітчизняних та іноземних журналістів. Кожен тримав лист паперу із назвою свого видання. А хто ставитиме запитання обирав вже прес-секретар Президента Святослав Цеголко. За дві з половиною години журналісти встигли поставити 29 запитань.

Але спочатку була презентація «Стратегії 2020», де Порошенко протягом півгодини розповідав про заплановані реформи. Виступ був сильним. Хорошу роботу спічрайтерів відзначали ще під час інаугурації. Не промахнулися вони і цього разу. Та і сам Петро Порошенко, як то кажуть, вміє говорити. В результаті виходить красиво і ефектно (виступ Президента можна прочитати на його офіційному сайті, як і відповіді на запитання журналістів).

А от щодо самої прес-конференції, головним чином, її змістовності, – не здивували ні Президент, ні журналісти. Звичайно, це зовсім інша атмосфера ніж за часів подібних заходів Януковича, але занадто вже було якось весело. Склалося враження, наче країна і не пережила трагічні події Майдану та результати російської агресії (ще переживає). Відчувалися елементи шоу та піару, особливо коли Порошенко починав своєрідно загравати з журналістами. Останні, до речі, не дуже то і старалися, щоб змусити Президента «пітніти».

За такою «зоною комфорту» поза кадром залишилося чимало питань, які хвилюють суспільство. Наприклад, ми так і не почули – чи здатна наша країна зупинити Росію, якщо та піде війною далі? Чи як Президент вирішуватиме кадрову політику, яка потребує системних змін? І тут питання не тільки до чиновників-попередників, а й до тих, хто був призначений за 100 днів президентства Порошенка: керівництво Міністерства оборони, Національного банку…

Треба віддати належне, Президент зачепив багато тем. Але конкретики явно не вистачало. Чи буде наша країна вступати в НАТО: якщо так, коли? Ще одне запитання. Тим більше, вже з’явилася інформація, що Кабмін має підготувати зміни до законодавства, які скасовують позаблоковий статус нашої країни (дивно, чому він досі не скасований?). Автор якраз мав на меті поставити саме це запитання. Але оберуть тебе з твоїм папірцем чи ні, залежало від організаторів прес-конференції. Дехто з журналістів, коли час вже «піджимав», почав вдаватися до різних вчинків, наприклад, жестів, викриків, підйомів з місця…, а під кінець це взагалі все перетворилося на шоу «оберіть мене».

Не дуже хочеться критикувати. Можливо, воно і краще ніж попереднє формування якихось списків, як було раніше, де на перших місцях чомусь завжди опинялося одні і ті ж самі прізвища. Але все одно це прорахунок. Якщо вже мова йде про відкритість і рівність, то доступ до права поставити запитання має бути організований краще. Тим більше, коли це перша прес-конференція, яку довго чекали. Можна було передбачити – запитань буде багато, отже і часу на прес-конференцію, можливо, варто було виділити більше.

Нюансів і запитань, насправді, немало. Про свої враження від прес-конференції та почутих меседжів Президента, розповідають наші експерти.

Іван КАПСАМУН, «День»

КОМЕНТАРІ

«Я ПОБАЧИЛА ГРАМОТНО СПЛАНОВАНИЙ ПІАР»

Вікторія ПОДГОРНА, політолог:

- Я побачила грамотно спланований піар. Мене дивує те, що Порошенко є гарним спікером, але сьогодні відчувалась якась невпевненість. Нинішній Президент сильно відрізняється від попереднього, бо він швидко реагує на сукупність думок, які є в соціальних мережах, ЗМІ та у коментарях експертів. Відчувається, що є моніторинг суспільної думки. Але це має використовуватися на рівні державної політики – найкращі думки мають втілюватись в життя.

По змісту. Він озвучив ідею реформ, про які всі говорять. Але все це хочеться побачити на рівні справжньої політики з точки зору демонополізації економіки, зменшення впливу олігархів та створення рівних можливостей для всіх представників бізнесу.

Чого я не побачила – конкретики. Всі 8 напрямків реформ, які означив Порошенко, були ескізними. Він говорив про групу, яка працювала над розробкою реформ і яку очолює Дмитро Шимків. Але хотілося б побачити сам документ «Стратегія-2020» та її візуальну презентацію – як це роблять зазвичай.

Він почув тезу експертів щодо того, що лише внутрішні зміни можуть забезпечити зовнішню стабільність. Але він почув її в піарівському ключі, адже в іншому випадку була б презентація кроків, інструментів, ресурсів, розрахунків і людей, які працюють по цих напрямках. Тому дуже хочеться, щоб у питанні реформ ми не зупинились на рівні піару та презентацій.

У нас йде модерна революція і приємно було чути, що в команді Президента є адекватні люди, які все це правильно осмислюють. Але хотілося почути наш модерний порядок денний, яким його бачить Президент та його команда і яким він бачить майбутнє України: міжнародні спеціалізації, акценти в політиці, критерії, які визначають рух реформ.

Всі інші питання стосувалися статусу Донбасу, коли Порошенко озвучив, що він не вважає, що є документ про спеціальний статус регіону. Він заявив про особливий режим функціонування органів місцевого самоврядування і це частина процесу децентралізації. Я почула це так, що нам можна сподіватись на те, що питання місцевого самоврядування в Україні буде піднято вже найближчим часом. І регіони отримають ширші повноваження.

Щодо міжнародних відносин Президент заявив, що він докладає всіх зусиль, щоб спілкуватися із світовими лідерами. Він намагався спростувати плітки щодо нібито здачі ним інтересів України, особливо в контексті відносин із Росією.

«ПРЕЗИДЕНТ НЕАДЕКВАТНО ОЦІНЮЄ ЯКІСТЬ СВОГО СПИСКУ НА ПАРЛАМЕНТСЬКИХ  ВИБОРАХ»

Андрій НОВАК, голова Комітету економістів України:

- Президент неадекватно оцінює якість свого списку на парламентських  виборах, в якому пригрівся попередній голова НБУ, що обвалив курс гривні та рефінансування банкам за невідомими критеріями. Президент, очевидно, неадекватно оцінює  економічну ситуацію,  якщо обіцяє до 2020 року ввійти в 20-ку легкості ведення бізнесу.

Адже поки що оприлюднені його замом реформи вказують на те, що механізм державного управління має зростися  з бізнесом і найвищі посади в системі мають бути  віддані бізнесменам. А це означає, що в такому разі в рейтингу Україні не світить не те що 20-те, а дай Боже, щоб на 120-тому опинилися. Адже розділення влади і бізнесу – один з ключових критеріїв ефективності державного партнерства. Щодо розвитку двосторонніх відносин з РФ, Президент поки що демонструє гіпердипломатичну м’якість, а Росія при цьому здійснює неофіційні і найбільш жорстокі дії на території України. Все це в підсумку ставить запитання наскільки Президент України є щирим гарантом  державності України, конституційного ладу і чи дійсно його лозунги як кандидата на посаду гаранта відповідають офіційній політичній, економічній та управлінській позиції.

«НОВИЗНА: ПРЕЗИДЕНТ ПОСТАВИВ НА КОН СВОЮ ПОЛІТИЧНУ РЕПУТАЦІЮ, ГОВОРЯЧИ, ЩО У НЬОГО Є ВОЛЯ ДЛЯ РЕФОРМ»

Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог директор соціологічної служби «Український барометр»:

- По-перше, все це дуже неочікувано – нам раптово запропонували програму до 2020 року. З іншого боку, такі тексти я сам писав, коли ще працював в Адміністрації Президента, коли писав промови Президенту і зараз регулярно пишу на замовлення різних агентств. Багато з факторів та напрямків, про які так яскраво та гарно говорив Президент у своїй промові, перейшли з однієї програми реформ Ющенка в програму реформ Януковича, і зараз дібралися до програми Президента Порошенка. Єдина новизна була в тому, що він поставив на кон свою політичну репутацію, говорячи, що у нього є політична воля для того, щоб все це реалізувати. Це дуже сильно відрізняє його від попередніх президентів, і це безумовно добре.

Що у нього ще є, окрім гострого бажання провести реформи, – у нього є спосіб набрати молодих чоловіків та жінок із гарною освітою, і саме вони допоможуть провести реформи. Але я вважаю, що це або велика ілюзія, або Президент досі не знає, про що йде мова. Для початку, щоб проводити реформи, не треба заявляти про те, чого Україна гостро бажає та чого всі потребують – реформи в судах, податковій системі та ін. Для початку треба було без зайвого галасу провести реформу президентської влади, РНБО, яка ледь животіє. Необхідно було провести реформу другого стовпа президентської влади – корпусу губернаторів, адже там є люди, які ненавидять Україну та працювали в режимі особистої влади Януковича, і є люди як Коломойський, які майже б’ються за Україну. Така солянка з губернаторів ніколи не існувала в Україні. Нарешті, треба було провести реформу місцевої адміністрації. Тому, якби Порошенко спочатку провів реформу президентської влади, тоді б можна було повірити, що він готовий вирішувати проблеми за всіма іншими напрямками.

Але сама прес-конференція була дуже добре підготовлена, Порошенко скоріш за все знав більшість питань, тому і знаходив на них нормальні відповіді. Хіба що окрім питання щодо мотивації – чому його син пішов у депутати за мажоритарним округом у Вінницькій області. Пояснення того, що син Петра Олексійовича зробив це сам, адже він є дорослою людиною, нагадує пояснення Віктора Януковича, чому його син став мультимільйонером за пару років. Треба було шукати більш серйозне обґрунтування сімейного підряду Порошенків у політиці.

Те, що питання журналістів не змусили Петра Порошенка нервувати пояснюється структурою президентської конференції, яка всюди однакова у всіх президентів на території східної Європи. У багатьох випадках це були заготовлені питання – навіть ті, які виглядали несподіваними. Це закони жанру – тут не може бути якихось скандалів або непередбачуваних обставин. Порошенкові залишалося лише легко відбиватися, бути дотепним та достатньо глибоким. Все для нього проходило нормально, хоча деякі його тези викликали сумніви. Наприклад щодо військового стану. Як політолог я скажу, чому не було введено військового стану: бюрократія боїться випустити владу зі своїх рук, а військові не готові, тому що тоді б зруйнувались корупційні схеми, бо тоді б всім – від олігарха до звичайного громадянина – довелося б захищати свою країну. До цього українська Адміністрація Президента не готова. А нам намагаються пояснити, що цим ми б налякали весь світ.

Те ж саме – дуже неправильною з точки зору дипломатії є відповідь Порошенка – чому Європа повільно допомагає Україні. По-перше, Європа не бачить суб’єкта, якому потрібно допомагати. По-друге, Європа давно працює з авторитарними режимами – вже років 400 як вона знайшла спосіб співпраці з Османською Імперією, авторитарними режимами ХХ століття. Частина європейських політиків грає роль доброго слідчого, а інша частина грає злого слідчого щодо України та Путіна. І ми не зовсім розуміємо цю традицію Європи, коли вона стикається з якоюсь геополітичною проблемою.

Також не було б нічого страшного, якби на питання «чи загрожує та шантажує вас Путін?», Порошенко зізнався в цьому і проявив би особисту мужність. Натомість, він не відповів на пряме питання, сказавши, що нічого не боїться. Зрозуміло, що Путін завжди шантажує Порошенка. Під час прес-конференції Порошенко весь час побоювався чимось образити Росію, він постійно знаходив щодо Путіна якісь коректні формулювання. Це частина його славнозвісної дипломатичної стратегії, яку він проявив у Мінську щодо того, щоб не заганяти Путіна у глухий кут та дати йому можливість вийти з конфлікту в Україні з гідністю. Але я не вважаю, що Путіну ця стратегія допоможе – будь-які спроби умиротворити його викликають лише нові сплески ненависті.