Чому «застрягли» з ДБР, і як тепер бути ГПУ?

Слідчих ГПУ після 20 листопада опинилися в складній ситуації. Вони вже не мають права реєструвати повідомлення про злочини в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Взагалі слідчі функції мали передати новій структурі — Державному бюро розслідувань, а в частині справ по корупції — до Національного антикорупційного бюро. Але ДБР по факту ще не існує, бо лише тиждень тому було обрано керівництво цієї структури.

Як виникла проблема?

«Ситуація виникла ще в 2012 році, коли був ухвалений новий Закон Кримінально-процесуального кодексу, — коментує «Дню» експерт Центру політико-правових реформ Олександр Банчук. — Новий КПК набув чинності 20 листопада 2012 р. і передбачав створення протягом п’яти років Державного бюро розслідування, після чого слідчі прокуратури втратять свої повноваження. Тобто після 20 листопада 2017 р. мало почати свою діяльність ДБР. У свою чергу, Закон про ДБР був ухвалений в листопаді 2014 р., а підписаний в січні 2015-го. З того часу почалася процедура, яка передбачала проведення конкурсу. Але протягом півтора року вони не змогли обрати керівництво цієї структури, тобто орган фактично не був сформований. При цьому положення в КПК не були змінені, відповідно з 20 листопада виникла ситуація, коли слідчі органи прокуратури вже позбавлені можливості реєструвати повідомлення про злочини в ЄРДР, тобто злочини, які вчинені після 20 листопада».

Чому за півтора роки не створили ДБР?

«Незважаючи на те, що це конкурс, багато експертів схиляються до того, що політичні сили не могли знайти компромісну фігуру на посаду голови ДБР, — відповідає наш співрозмовник. — Конкурсна комісія була сформована таким чином, що більшість там мають представники двох політичних сил — «Блоку Петра Порошенка» та «Народного фронту». І фактично півтора року ці політичні сили не могли домовитися з приводу керівництва ДБР. Навіть сама комісія стала заручником відсутності цієї домовленості. Тепер вони нарешті це зробили, але щоб вибудувати структуру потрібно буде не менше року, а може і більше».

Як же тоді бути в цій ситуації? 

«Є різні варіанти виходу з ситуації, але найбільш прийнятним є наступний, — каже Олександр Банчук. — Так, слідчі прокуратури втратили можливість реєструвати відповідні заяви і розпочинати провадження, але прокурори мають право це робити. Такий шлях буде юридично найбільш чистим. Правда, він складний. Зв всіма справами, які підслідні прокурорам, вони зобов’язані будуть вчиняти всі процесуальні дії. Це завантажить їхню діяльність і зробить неефективною. Є також варіант, коли прокурори будуть просто реєструвати заяви й одночасно передавати їх іншим правоохоронним органам: Нацполіції, НАБУ, СБУ та іншим. Однак юридичний ризик з цим варіантом полягає в тому, що є ст. 216 КПК, яка чітко визначає, яку справу який орган має розслідувати. Якщо пограбування, то СБУ не повинна розслідувати цю справу, якщо тероризм, то цим вже не може займатися Нацполіція. Юридичні ризики також полягають в тому, що в майбутньому адвокати сторони захисту можуть звести нанівець всі намагання, тому що вимагатимуть визнання неприпустимими доказів, які отримані органами, що є порушенням правил підслідності».

Отже, вихід є, але, як бачимо, країна і задекларовані реформи знову стали заручними протистояння, торгівлі і намагання контролювати ситуацію певними групами впливу у владі.