Екскурсія з політичним підтекстом

З 17-го (відкриття) по 26 жовтня у столичній галереї мистецтв «Лавра» проходив XVI Міжнародний фотоконкурс газети «День». Далі наша фотовиставка традиційно пересуватиметься Україною. Першим містом після Києва стане – Одеса. 

Останній рік для країни був непростий: зрив підписання Угоди про Асоціацію з ЄС і як наслідок Євромайдан, далі російська агресія – анексія Криму, окупація Донбасу, багато політичних подій, зокрема, дострокові президентські вибори… Все це знайшло відображення у світлинах учасників фотоконкурсу. 

Напередодні закриття фотовиставки в «Лаврі» ми провели своєрідну екскурсію з її гостем – доктором політичних наук, завідувачем відділу політичних стратегій Національного інституту стратегічних досліджень Максимом РОЗУМНИМ, який прокоментував побачене на фотографіях.  

«Протягом цього року Україна пройшла певні необхідні етапи національного дорослішання», - одразу підкреслює експерт.

Розглядаючи фотографії періоду Євромайдану політолог заключив: «Те, що відбулося в 2005 році та цієї зими на головній площі країни, по своїй суті не було революціями. Скоріше, була зупинена спроба узурпації влади. Ситуація із розгоном студентів для людей стала сигналом, що вони не зможуть вільно когось обирати, що їх повертають в євроазійські та радянські моделі взаємовідносин. До того ж, в країні не була змінена еліта, Конституція, основні правила». За словами пана Максима, Євромайдан став другою спробою зламу старої системи, і сили, які перемогли під час Революції гідності є тими ж самими, що і в 2005 році. «Але декілька партій, які були тоді закладені, вже відіграні. Конфлікт Тимошенко та Ющенко позаду, реванш Януковича теж. Сьогодні більше немає поділу України на «біло-блакитну» та «помаранчеву». Сьогодні визріли умови для нового історичного етапу і ми закрили цю сторінку», - говорить політолог. 

Майдан, 18 лютого 2014 / Владислав Мусієнко 

Увагу Максима Розумного привернула серія робіт Дмитра Ларіна «Закуліса», зробленої 5 жовтня на НСК «Олімпійський» під час матчу «Динамо» - «Шахтар». На ній, як в старі часи, відображені «батьки та діти» кланово-олігархічної системи: Леонід Кучма, Сергій Льовочкін, брати Суркіси, брати Константіновські, Володимир Литвин, Ірена Кільчицька, Адам Мартинюк. Світлини засвідчують – часи в Україні змінюються, а «на манеже всё те же». «Цілком можливо, що логіка подій Євромайдану полягала в тому, щоб стара номенклатура та олігархія, яка за Кучми могла розмежовувати сфери впливу, вирішувати проблемні питання, в певний момент позбулася донецького угрупування та Януковича як його лідера, - коментує Максим Розумний. - Тому виходить, що ця стара олігархічна система є переможцем Євромайдану (як і польові командири та активісти). Янукович, його стратегія та команда становили для цих людей більшу загрозу, аніж Євромайдан із громадянським суспільством та його протестним потенціалом». 

Серія "Закуліса"-1 / Дмитро Ларін 

Серія "Закуліса 2" / Дмитро Ларін

Але, як зазначив політолог, наразі головне для суспільства – змінити правила гри та не допустити цих людей до керівництва країною за старими схемами: «Якщо взяти Англійську та Французьку революцію, то виявиться, що зовсім необов’язково для прогресу суспільства, щоб революціонери один раз взяли владу і більше не віддавали. Відбуваються повороти, реакції, реставрації. І питання не в тому, що ці еліти повернуться або залишаться. Головне – щоб вони не змогли далі керувати країною за своїми старими схемами, правилами та методами. Саме в цьому найбільш важливий момент революції, а не в тому, щоб привести до влади молодих маріонеток – ще більш цинічних та далеких від інтересів суспільства». 

Розумний додав, що новий парламент теоретично може закріпити зміну цих правил, але тут постає конфлікт компетентності та амбітності, намагання нав’язувати та вчитись. «Головна загроза в тому, - продовжує Максим Розумний, - що нові політики приймуть старі правила гри. І те, що вже зараз вони розійшлись по різних політичних силах та включились в гру «хто кого з’їсть», є симптомом, що вони вже сприйняли старі правила української політики. Якщо вони всі раптом почнуть програвати по цих правилах та відчують, що просто були використані старими елітами, тоді є шанс, що набереться критична маса людей, яка зможе без чергових майданів довести нові цінності та правила до виконання», - закінчив він. 

Розглядаючи фотографії на тему війни на Донбасі, пан Максим зробив висновок, що останні події змінили конфігурацію на карті України – межа її поділу пролягає відтепер не по Дніпру, а по Донбасу – підукраїнському та позаукраїнському. «Звісно, Донбас повинен бути українським повністю, але внутрішньоукраїнська та зовнішньополітична ситуація полягає в тому, що найближчим часом частина регіону буде жити в умовах цивілізаційного експерименту», - розповів політичний експерт. 

Україна у вогні / Євген Малолєтка 

«Донбас – це депресивний регіон, який вимагав реструктуризації виробництва, зміни демографічної структури, - наголосив Розумний. - Якби там відбулися українські місцеві вибори, то нові люди розбавили б тамтешню кримінально-міліцейську корпорацію – прийшли б бійці з зони АТО та громадянські активісти. І таким чином відбувалася б еволюція регіону. Але ніхто не очікував, що все відбудеться в такий трагічний спосіб». 

За словами Розумного, єдиною відмінністю людей з цього регіону була «донецька амбіція», яка особливо проявилася з приходом до влади «своїх». «Через цю ідентичність більшість людей відчула себе суб’єктом цього конфлікту. Саме цією особливістю скористалися та «підставили» Донбас», - додав експерт.  

На питання, чи є можливість зупинити деінтеграцію окупованої частини регіону від України, політолог відповів: «Місцеві еліти Донбасу мають кримінальне походження. Частина з них еволюціонувала в бізнесменів, частина – в правоохоронні органи. Зараз бізнес зник, а правоохоронці захопили владу та шукатимуть кращого господаря. І головне, що треба сьогодні робити українській центральній владі – не дати закріпитися новим місцевим князькам окупованого Донбасу – треба, щоб вони самі себе зживали. Важливо й те, яка проводиться політика, які інформаційні канали працюють». 

Проводи / Микола Тимченко 

Не оминули ми під час нашої екскурсії з Розумним і світлини, де зображені  події, які мали міжнародний резонанс: трагедія малазійського Боїнга МН-17, мінські переговори та зустріч в Нормандії, підписання Асоціації України та ЄС. «Європа сьогодні не готова до «холодної війни», - підкреслив Розумний. - Вся ця ситуація її застала зненацька – так само як і Україну. Ми пропустили момент, коли в Росії визрів реваншизм та колективний психоз. Це ще більше незрозуміло Європі, яка вважає, що це поганий жарт, маніпуляція, помилка. І Європа до останнього чіплятиметься за можливість жити в своєму старому комфортному світі, де з Росією можна домовлятись, а про Україну на деякий час забувати. Європа в плані стратегій та силових вимірів слабка та повністю залежна від Америки. Всю цю брудну роботу вона звикла залишати США. Собі ж вона лишила функцію стеження за чистотою європейських цінностей, гуманізму». 

Візит канцлера Ангели Меркель / Микола Тимченко 

Посмішка / Микола Лазаренко 

Підписання Євроасоціації / Михайло Марків 

Максим Розумний також прокоментував фотографію Сергія Харченка під назвою «Артур Степаненко», яка отримала Приз Призів «Золотий День». «Євромайдан і АТО символізує людина в балаклаві, і ця анонімність має певні недоліки в якості пропаганди, - розповів експерт. - У нас досі немає узагальненого образу українського воїна. У американців, росіян – є. А нам до цього моменту не вдалося його візуалізувати. В цій фотографії, яка виграла «Золотий День», якраз щось є. Тут важливо все – і фенотип, і обладунки, і слова татуювання «Воля або смерть». 

Артур Степаненко / Сергій Харченко 

Наприкінці нашої екскурсії, Розумний заключив: «Є надія, що нам не доведеться повертатися до подібних вже пройдених уроків. Але це буде лише в тому разі, якщо в нашій політиці та громадській думці буде більше серйозності, зрілості, прагматизму. Разом з тим, нам потрібна послідовність, принциповість, розуміння ситуації та бачення перспектив – що нам потрібно та що нас веде до більш цивілізованого стану».

Майдан. 22 січня 2014 / Микола Тимченко