Хто виграє від віз з РФ?

6 жовтня на голосування був винесений проект Постанови про звернення до Кабінету Міністрів щодо припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації. Серед ініціаторів проекту Постанови, окрім голови Верховної Ради Андрія Парубія, багато неоднозначних особистостей таких як Тетяна Чорновіл, Володимир Парасюк та інші. Взагалі під законопроект підв’язались аж 19 депутатів. В той день, як був затриманий в Москві український журналіст Роман Сущенко, Андрій Парубій виступив з ініціативою введення віз для росіян.

Деякі експерти поспішили розповісти про виняткову користь від такої ідеї в тому, що Україні буде легше контролювати небезпечні елементи, які потенційно можуть потрапити до України. Мовляв, якщо з окупованих територій в Київ терористам потрапити важче, адже існує певний режим перепусток, то подібного контролю з перетину з боку РФ немає. Ці ж експерти чомусь не задаються питанням, що спонсори і організатори сепаратизму спокійно гуляють з українськими паспортами по самому Києву та навіть перебувають в стінах Верховної Ради. Безумовно, будь-яка ідея хоч якось віддалитись від РФ у українців викликає виплеск ейфорії. При цьому, знову ж таки, у загалу, немає розуміння того, що у стосунках з агресором потрібен комплекс ясних і чітких заходів.

Натомість ні СБУ, ні ГПУ в своїх офіційних відповідях газеті «День» так і не змогли пояснити, що робив луганський провокатор і терорист Арсен Клінчаєв в Москві, який ще нещодавно вештався по Києву з браслетом на нозі. Чи потрібна конкретному злочинцю російський чи український аусвайс, якщо у нього є український паспорт і він чомусь не значиться в списках терористів? Тобто проблема полягає не в візах чи їх відсутності, а в глевкій системі безпеки, яка чи то за халатністю, чи то внаслідок корупційних чинників, оголює ті чи інші фронти. Зрештою, коли розпочалась збройна агресія РФ проти України, багато експертів виступали за термінове введення воєнного стану на частині території. Більш того, голова держави зобов’язаний був це зробити.

Наприкінці лютого 2014-го року в. о. президента Олександр Турчинов, при проведенні засідання РНБО поставив на голосування питання введення воєнного стану. Хоча він мав право цього не робити, адже РНБО – це дорадчий орган, а не орган прийняття рішень. З того часу і до цього моменту ми чуємо дивну абревіатуру АТО замість чіткого визначення – війна. Окрім того, досі не прийнятий Закон про окуповані території. На лінії розмежування досі прості громадяни вимушені годинами мучитись на пунктах перетину, в той час як з окупованої на вільну територію вугілля постачається ешелонами без всіляких перепон. Згадана дозвільна система на практиці є нічим іншим ніж звичайна бюрократична тяганина для створення корупційного тла. Адже незрозуміло для чого людині ще якійсь документ, якщо у неї є паспорт, а у держави комп’ютерна система з базою потенційно небезпечних осіб.

Проте ці питання парламентарів не цікавлять. Можливо тому, що в словах «пункт перетину», «перепустка», «черги» та «обстріли» вже давно немає приводу для хвилювання мас. Фрази ж «відміна візового режиму з ЄС» або «запровадження візового режиму з РФ» поки що солодкі для вуха багатьох.

РФ одразу відреагувала на заяви Парубія пояснивши, що дзеркальним чином так само введе візи для українських громадян. Що будуть означати російські візи для пересічних громадян? Тут варто звернутись до репліки Андрія Сенченка: «Окупанти побудують в чергу за російськими візами в окупований український Крим тисячі людей, які вимушено їздять в Крим: провідати батьків, перевірити полишені оселі і таке інше, а потім по всім каналам будуть показувати цю чергу, як доказ визнання українськими громадянами «російського» статусу Криму».

Співрозмовник «Дня», народний депутат так прокоментував ситуацію:  «Займатися таким популізмом, як запроваджувати з РФ візовий режим, замість того, щоб посилювати українську армію, виганяти з теренів України таких персонажів як Шувалов, посилювати СБУ, надавати можливості НАБУ прослуховувати відповідних осіб, припиняти крадіжки на війні, розробляти стратегію відносин з РФ та взагалі серйозно і ґрунтовно в самому суспільстві обговорювати стратегічні вектори, є звичайним заграванням з виборцями. Для кого стануть проблемою ці візи? Для росіян? Ні, вони стануть проблемою для українських громадян, які вимушені перетинати російський кордон. Тож ми воюємо проти Путіна чи проти наших громадян? В РФ 4 мільйони українців. У них тут родичі, вони тут можуть побачити, що в Україні немає «хунти», немає «бандерівців», а їм держава Україна навпаки створює перепони. Якщо говорити про візовий режим, то чому ми цього не зробили два роки тому? Що зараз це нам дасть? Окрім того, що російська пропагандистська машина використає цей крок на всі сто відсотків, ми нічого не доб’ємось».

Отже гра у візові режими відіб’ється не на російському окупанті, не на терористах і колаборантах, а перш за все на простих українських громадянах, які війною і безпорадністю влади поставлені й без того в надскладні умови існування. З іншого боку, це не знімає з влади відповідальності за відсутність рішучих і чітких кроків, щодо прийняття відповідних законів про окуповані території, відпрацювання чітких правил поведінки з окупантом і колаборантами, та проведення якісних реформ всередині країни, а не маніпуляцій з милими загалу лозунгами.