«Остаточно розчарував наш глава держави»

Наприкінці року за доброю традицією «День» звернувся до своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів із проханням відповісти на чотири запитання нашої новорічної анкети. Чесні відповіді з одного боку виступають «маркером» того, як країна провела рік, які шанси використала, а які безповоротно втратила. З другого — слугують певним прогнозом очікувань у 2016-му. Переконані, що вам цікаво буде з ними ознайомитися.

1. Чим вам найбільше запам’ятався 2015-й рік? Які події року, що минає, змінили Україну і світ?

2. Чим 2015 рік для вас особисто був особливим?

3. Кого вважаєте героєм і антигероєм року?

4. 2016-го наше видання відзначає 20-річчя свого існування. Ви і «День»: ваша історія.

Валентин БАДРАК, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння:

1. Звісно, існує багато розрізів у сприйнятті року. Як дивитися крізь призму нинішнього вітального виклику Україні, то напевно найважливішою подією стало збиття турецькими ВПС російського Су-24. Не тому, що це був урок Кремлю і світові (і передусім, країнам-союзницям в НАТО), а тому, що внаслідок цієї події ймовірність масштабної війни РФ проти України відсунулася (хоча й не зникла). А НАТО почав діяти більш рішуче, навіть Чорногорія опинилася серед членів альянсу.  

Якщо ж дивитися на світ як на мінливу панорамну, напевно важливим стало отримання Нобелівської премії з літератури білоруською письменницею Світланою Алексієвич. Цю подію можна порівняти з відзначенням Олександра Солженіцина – позитивні, конструктивні, творчі сили включилися у боротьбу із руйнівними тенденціями. Бо це виступ проти війни і свавілля (свого часу «Цинкові хлопчики» підштовхнули мене до кроку залишити лінійну армію, Повітрянодесантні війська), одночасно ляпас диктатору Лукашенку та патологічному Путіну. Це для мене знакова подія світового рівня.   

2. Як творча особистість, яка пише книжки, я завершив роботу «Обличчя цивілізації», яку писав з 1992 року. Передача рукопису видавцю для мене особисто найбільш вагома подія, бо кожен з нас прийшов у цей світ із місією, і етапи її виконання надає сил і настрою для подальших кроків. Пишаюсь тим, що представлення цивілізації зробив на фундаменті заклику до духовного розвитку: головними обличчями із понад 500 представлених виявилися Фромм, Лоренц, Мей, Франкл, Швейцер… От гітлери і сталіни «забуті» як цивілізаційний непотріб, сміття епох. 

3. Безумовно, вразив Мустафа Джемілєв – справжній борець, велика особистість. Про його дії й казати не потрібно, бо відомі кожному співвітчизнику. 

На жаль, остаточно розчарував наш глава держави Петро Порошенко. Передусім як Верховний Головнокомандувач. Переважно невдала кадрова політика у галузі безпеки і оборони, елементи загравання з Путіним та залучення до переговорів Леоніда Кучму, відсутність бажання створити потужну армію з сучасними озброєнням та військовою технікою – вже цього для мене достатньо, решту не переліковую. Звісно, антигероїв серед політиків і топ-чиновників вистачає, але називаю ВГК тому, що саме з ним були головні сподівання нації.

4. В Центрі досліджень армії, конверсії та роззброєння і спорідненим з ним агентством «Defense Express» декілька років працював Микола Сірук, дивуючи працездатністю, креативними рішеннями, сміливістю у контактах. Через деякий час він став вагомим членом колективу «Дня» - його репортажі, та особливо, інтерв’ю з іноземними фахівцями завжди надзвичайно цікаві й корисні. А одного разу Посольство США (здається, у 2007-му) запросило лише 12 українців відвідати авіаносець «Ейзерхауер», і серед них були й ми. Ці паралельні зусилля та перехрестя з «Днем» для мене показові, серед іншого вони демонструють високий рівень фаховості видання. Я особисто вважаю цей проект одним з двох найкращих в Україні за всю її новітню історію, тому бажаю «Дню» так триматися й залишатися флагманом газетної справи нашої держави.