Потрібна чесна гра

Вчорашній день у Верховній Раді засвідчив розпад коаліції та запуск механізму розпуску парламенту – із провладної більшості вийшли фракції «Свободи» та «УДАР». Хоча розмови про формальне припинення існування коаліції та потребу перевиборів Верховної Ради точилися в суспільстві вже давно, голова парламенту Олександр Турчинов заявив, що дії згаданих фракцій для нього виявилися «неочікуваними».  

А от точно неочікуваною для більшості країни стала реакція прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, який заявив, що йде відставку через розпад коаліції та саботаж законодавчих ініціатив уряду в Раді. Зміни до окремих законів, насправді, є вкрай необхідними для забезпечення життєдіяльності країни, зокрема, протистояння російський агресії. І те, що політичні гравці заздалегідь не домовилися і влаштували скандал, є неприйнятним.

Не забарився із відповіддю Президент України Петро Порошенко, який в офіційному листі висловив сподівання, що Верховна Рада на своєму засіданні 25 червня висловить довіру уряду Яценюка: «Розраховую на те, що гарячі емоції вщухнуть, а верх візьмуть холодний розум і почуття відповідальності, внаслідок чого весь Кабінет міністрів продовжить свою роботу», - говориться в офіційному листі Президента.

Сенатори США – республіканець Джон Маккейн та демократ Кріс Мерфі – заявили про своє сподівання, що Яценюк залишиться на посаді та продовжить роботу, яка «ще не завершена». «Ми розуміємо важливість позачергових парламентських виборів, але ми впевнені, що головним пріоритетом України зараз є перемога над сепаратистами на сході Україні, які підтримуються Росією, а також робота над посиленням безпеки країни і просуванням життєво важливих економічних реформ. Ці величезні проблеми вимагають національної єдності серед українців і енергійної підтримки з боку США та міжнародної спільноти», – йдеться в заяві сенаторів.

У стінах Верховної Ради в п’ятницю депутат від УДАРу Ростислав Павленко висловив сподівання, що парламент розгляне питання довіри уряду Яценюка. А голова «Свободи» Олег Тягнибок заявив, що його фракція не збирається голосувати за відставку прем’єр-міністра. Цього ж дня прес-служба парламенту повідомила, що заява Яценюка про відставку надійшла до ВР. Раніше спікер парламенту Олександр Турчинов заявив, що після реєстрації ця заява буде спрямована до профільного комітету, який розгляне її та внесе до сесійної зали в терміновому порядку. Пізніше заступником голови Верховної Ради Русланом Кошулинським засідання парламенту було закрито до 12 серпня.

Таким чином, технічно, прем’єр-міністром все ще залишається Арсеній Яценюк, що підтвердив у своєму коментарі представник Президента в Кабміні Олександр Данилюк. Проте у розпорядженні, оприлюдненому Кабінетом міністрів, йдеться, що тимчасовим виконувачем обов’язків прем’єр-міністра України призначено віце-прем’єр-міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Володимира Гройсмана.

Тож, як слід оцінювати останні політичні події і які вони матимуть наслідки для країни?

«ЯКЩО ТИМОШЕНКО ТА ЯЦЕНЮК І СПРАВДІ ПОЧНУТЬ КАМПАНІЮ ЯК ОПОЗИЦІЯ ВОНИ СТАНУТЬ ДЕСТРУКТИВНОЮ СИЛОЮ НЕ ЛИШЕ ДЛЯ ПРЕЗИДЕНТА, АЛЕ І ДЛЯ КРАЇНИ»

Вікторія ПОДГОРНА, політолог:

- Розпад коаліції був очікуваним – як єдиний шлях до розпуску парламенту. Що й і відбулося. Але зроблено це було без відповідних і дуже важливих особливо у військовий час моментів – без узгодження позицій між ключовими політичними силами – «Батьківщиною», УДАРом та «Свободою».

Дві сили залишили коаліцію. І судячи з емоційної реакції Яценюка, прем’єра просто поставили перед фактом. Крім того, йому одразу ж знайшли заміну – не панькаючись, так би мовити. Але будь-яка реакція Яценюка щодо відставки – це поганий сигнал суспільству, що в умовах війни влада не консолідована, що почалася передвиборча конкуренція, і дуже важливі для України стратегічні теми стають другорядними. Це питання миру, війни та безпеки. І реформ.

Внутрішні протиріччя між ключовими політиками України вийшли у публічну площину. Це негативно впливає як на ситуацію в країні, так і на те, що партнери та союзники України не бачать цілісної команди та політики в нашій державі. (Мабуть це розуміння спрацювало у Порошенка, коли він надіслав листа на примирення та пошуку компромісу Голові ВРУ). І це в таких умовах, коли нам терміново потрібні відповідні рішення військово-стратегічного характеру від США та санкцій від ЄС.

Вибори потрібні, але це повинна бути чесна гра і чітка стратегія на оновлення парламенту. Яке може бути оновлення якщо все починається по-старому алгоритму? Сьогодні, це смертельно небезпечно для України і кожного з нас. Політики повинні зрозуміти: перезапуск парламенту – це не гра в амбіції та рейтинги. Це важливий крок до перезапуску держави. Саме так до цього треба ставитися. І тут потрібні і нові виборчі правила, які зроблять результати виборів повністю легітимними, і консолідація ключових позицій щодо реформування країни. Вибори не повинні зупинити реформи. Навпаки, вони повинні відкрити шлях до парламенту найбільш активним політикам-реформаторам та новим партіям. Як обіцяв Президент, вибори повинні стати основою для люстрації з боку суспільства всіх «тушок», зрадників – п'ятої колони, комуністів та представників злочинного режиму. І дуже важливою умовою консолідації, яку повинні продемонструвати вибори, хотілось би бачити не ігри амбіцій, а єдину платформу Нової України (платформа реформ та визначення стратегії розвитку, нових справді демократичних засад політики як такої), під якою б підписалися всі політичні сили. Це платформа нової державності, яку б не наважилася переступити жодна політсила. Щоб на політичній арені більше не було партій, які руйнують українську державність.

На майбутніх парламентських виборах «Батьківщина» не зможе отримати такий результат як у 2012 році – соціологія показує, що пропрезидентські партії в сумі мають в 2 рази більший рейтинг. Це не влаштовує ні Тимошенко, ні Яценюка, який не має власної політичної команди і не зможе швидко її створити. Чи грає Тимошенко на руку Москві? Якщо дивитися стратегічно – то затягування з розпуском парламенту і особливо неготовність до консолідації проукраїнських сил звичайно грає на руку Москві. Але в мотивах Тимошенко – гра на власні лідерські інтереси. Їй потрібен час для відновлення довіри, їй потрібні помилки Порошенка, щоб мати поле для контрстратегії. Поки йде війна, така контрстратегія буде руйнівною більше для Тимошенко, аніж для Президента - тому вона обережна. Але час завжди в політиці України грав проти президентів, і Тимошенко на це сподівається. Дострокові вибори восени її сподівання руйнують, тому вона проти їх проведення.

Написавши листа, Порошенко зробив крок вперед та півкроку назад, щоб зберегти консолідованість політичних сил більшості. Він не прагне нести всю відповідальність за мир і за реформи. Поки Президент лише формує команду і ще не готовий до такого рівня відповідальності. Але він не хоче повторювати помилок Ющенко і не хоче відкритих конфліктів як з Тимошенко, так і з Яценюком. Те, що і Тимошенко, і Яценюк будуть грати разом проти Президента – більш погано для них, особливо для Яценюка, якому краще дистанціюватися від Юлі. В «Батьківщині», якщо Тимошенко сама не віддасть йому лідерство (що малоймовірно), у Яценюка мало шансів.

Подвійний фронт для Порошенка складний, але суспільство буде на його боці, оскільки він діє. А якщо Тимошенко та Яценюк і справді почнуть кампанію як опозиція вони стануть деструктивною силою не лише для Президента, але і для країни. Суспільство якщо і хоче бачити опозицію, то таку, яка б складалася з нових політичних сил, а не була представлена «Батьківщиною». Тому я не виключаю, що Порошенко та Яценюк спробують знайти спільну мову. Порошенко вдалося нейтралізувати Кличка і фактично опанувати УДАРом. Варто подивитись, як втратив УДАР у рейтингу і наскільки зріс рейтинг віртуальної «Солідарності». Якщо УДАР піде разом з «Солідарністю», це означатиме його поглинання. І ця нова владна політична сила буде основою нової більшості. А чи потрібна буде для цього «Батьківщина»? Навряд чи. Скоріш, Порошенко домовиться з Ляшко. За таких умов у Яценюка не має шансів на політичне прем'єрство, але як технічний прем'єр він влаштовує Президента.

Взагалі складається враження, що умови війни і особисте уявлення Порошенка про оптимальну систему влади в нинішніх умовах, не передбачають сильного політичного прем’єра – лише прем’єра-професіонала. Це було б нормальним, якщо б не існував одночасний стратегічний запит на системні реформи та перезавантаження держави. Для цього прем’єр повинен мати повноваження, достатні для реформ в соціально-економічній сфері. А це потребує права на формування команди в партнерстві з Президентом. Та це малоймовірна модель для рівня нашої політики та свідомості наших політичних еліт.

ГОЛОС ІЗ ФЕЙСБУКА

«Стало видно: хто насправді хотів дострокових виборів, а хто це постійно блокував»

Павло РОЗЕНКО, народний депутат, УДАР:

- Щодо вчорашніх подій. Сподіваюсь, емоції трохи вщухли і є можливість спокійно проаналізувати вчорашній день.

Що здивувало? Реакція деяких ФБ-персонажів. Ще позавчора всі кричали на нас: коли ж ви там в Раді нарешті розпуститесь, а вчора «концепція змінилася», почався лемент: нащо ви це зробили? Дивно було це чути, особливо від деяких представників «Батьківщини», які перед тим бігали по всіх ефірах і волали про необхідність розпуску ВР.

Але вчора все проявилося. Всі акценти розставлені і стало видно: хто насправді хотів дострокових виборів, а хто це постійно блокував. Факт залишається фактом, УДАРівську ініціативу щодо розпуску цієї ганебної Ради підтримала лише «Свобода» і невеличка частина позафракційних.

Друге. Щодо криків «ви нас не попереджали» і «ми так не домовлялися». Попереджали, шановні і не раз. УДАР вже більше місяця тому зареєстрував Постанову про розпуск Ради. Ми неодноразово вимагали поставити її на голосування. В цей понеділок на погоджувальній Раді і у вівторок зранку на сесії УДАР попередив: якщо Постанова не буде внесена на розгляд сесії ми вдамося до більш рішучих дій. Попереджали ж? Ні у вівторок, ні у четвер Постанова про розпуск ВР керівництвом парламенту так і не була внесена. Проте, почалися інші процеси: були здійснені спроби підкупу і шантажу нашої фракції. УДАРу пропонували все і всі, починаючи від посад в Уряді і закінчуючи всілякими матеріальними благами лише за відмову від розпуску ВР. Ми попереджали: всі спроби нас купити – марні, всі спроби продовжити дію цієї ВР – також марні. Якщо б УДАР вчора не почав процес розпуску ВР, цього б вже не трапилось ніколи.

Третє. Повторюсь щодо бюджетних ініціатив Уряду. Ми вимагали змін до бюджету, щодо посилення фінансування армії. Це наша позиція. Але Уряд не знайшов жодних кращих варіантів ніж відправити на два місяці всіх бюджетників (вчителів, лікарів, працівників культури, науки та ін) в безоплатні відпустки та відмовитись від індексації пенсій. Такий підхід був розкритикований не лише УДАРом, а й «Батьківщиною». Прошу всіх відкрити стенограму засідання ВР за середу і прочитати виступ н.д. Андрія Павловського («Батьківщина»), в якому він розгромив урядовий законопроект і закликав Уряд ПОДАТИ У ВІДСТАВКУ(!!!!). УДАР був більш конструктивним і подав свої конкретні пропозиції щодо джерел фінансування армії. На жаль, Уряд нас не почув. У мене особисто склалося враження, що Уряд свідомо йшов на провокування цього конфлікту вчора щоби з пафосом та істерикою піти у відставку.
Четверте. Після вчорашньої заяви Яценюка нічого в діяльності Уряду не змінилося. Яценюк – Прем'єр, всі міністри працюють в повному обсязі і без жодних приставок «в.о» і будуть це робити до того часу поки парламент не прийме рішення про відставку Яценюка. Будь-яка спроба втекти з посади, криків «я не буду і не хочу», перекладання відповідальності на інших посадовців будуть розцінюватися як боягузтво та дезертирство у військовий час. Із відповідними наслідками.

І нарешті п'яте. Всі події, що вчора відбувалися у ВР, мене ще раз переконали у необхідності якнайшвидшого розпуску цієї Ради. Цей парламент немає права на існування. І тягнути із цим було не можна. Тож повертаємось до пункту 1 цього палкого посту. УДАР зробив все абсолютно правильно почавши вчора процедуру заміни цієї ганебної Верховної Зради.

«Команда Президента допустила тактичну помилку, а команда Прем’єра і сам Арсеній Петрович допустили крупну стратегічну помилку»

Євген МАРЧУК, державний діяч:

- Вчорашній політичний землетрус, хоч і не дуже сильний, але гуркоту багато. Думаю, переважна більшість людей, до яких належу і я, давно переконались в тому, що нинішня Верховна Рада має зійти з політичної арени. І бажано як найскоріше. Але те, як це було зроблено вчора виглядає недалекоглядно, а головне не дуже грамотно з точки зору державного управління. Я уявляю собі тих командирів бригад і батальйонів, які вибивають бойовиків і російські спецнази із нашої землі, майже щоденно втрачаючи своїх бійців. Про що вони після такого дійства думають, (без питального знака). Ми знаємо, які у них проблеми із забезпеченням. А тепер у них за плечима, тобто в тилу ще і урядова криза. І із уст Прем’єра у Верховній Раді вони і їх рідні вдома узнали, яка у них перспектива по фінансовому і матеріальному забезпеченню і не тільки. Далі не буду продовжувати, що це означає саме зараз у воєнний час. Які б сьогодні не подавались виправдовування обох сторін, але цілком очевидним уже є те, що команда Президента Порошенко допустила тактичну помилку по способу і технології вирішення такого важливого рішення, а команда Прем’єра і сам Арсеній Петрович допустили крупну стратегічну помилку. Чи є за цим хтось третій? Побачимо. Але виходити із цього цугцвангу потрібно негайно. Недаремно Держдума раділа. Хоча і на канікулах.