Аргументи й сентименти
На початку хочу зазначити: у висвітленні поважних тем і проблем газета пані Лариси Олексіївни тримає марку.
У переліку важливих цьогорічних публікацій «Дня» виокремлю виклад редакційної розмови з відомою освіченим українцям нашою «римлянкою» та ідейним європейцем Оксаною Пахльовською, поданий 2 лютого, у №19. Її лейтмотивом є повернення України в Європу, європейський цивілізацій простір, в якому наші предки руси- українці колись були, а галичани були ще якихось 65—70 років тому, волею трагічних обставин опинившись потім за його межами.
Ця тема повернення для багатьох авторів і читачів «Дня» не нова. Свого часу вона обговорювалась на «громадському форумі» газети. Тоді автор цих рядків писав: «Європейський вибір України, якщо декларування його трактувати поважно, — це вибір нової для української держави і суспільства моделі цивілізації. Історія дала нам такий шанс, можливо, за останні кілька століть єдиний раз». («День» №145, серпень 2000 р.).
Склалося так, що маємо не лише прихильників, а й противників західного курсу країни. Байдужих теж немало. Битий різними нещастями «хохол» лінивий на зміни.
Дається взнаки і «зовнішній фактор». Наш, даруйте за евфемізм, північно-східний сусід вперто не хоче зближення України із Заходом. Його «п’ята колона» здійняла нині скандальну вакханалію з приводу ймовірного нашого членства в НАТО — уже на початкових підступах до цього. (Загадковою поки що є поведінка в цій ситуації «рідних» популістів-«демократів», які досі не включилися в роз’яснення справжнього характеру і призначення Північноатлантичного альянсу та розвінчання фальшивих уявлень про нього).
Щоб наше суспільство як на заході, так і на сході та півдні країни з патріотичних спонук швидше ставало проєвропейським, потрібні сильні аргументи, на рівні психологічного струсу. Пані Оксана такі аргументи має і називає їх. Говорить: «Зараз питання цивілізаційного вибору для України — це питання життя і смерті. Вибір може бути лише між Європою та Євразією». Чому не Єврація? Бо це був би наш «кінець історії». Цитуємо: «Країни, які перебувають в євразійському просторі, не мають відчуття конкретного майбутнього». Науковець й українська європейка О.Пахльовська характеризує цей простір, як «світ Апокаліпсису».
Європейські, чи ширше — західні суспільства, їхня влада, модерна культура не ідеальні. Їх є за що критикувати. Але є в них багато правдивого, і те, що «там високі зарплати і пенсії», — не найголовніше. Важливіше те, що Заходові, у т. ч. Європейському, властиві науково-технічний прогрес, прагнення до поліпшення у державних та громадських справах, формуванні простору свободи людини та її особистої ініціативи.
Українська європейка, котра не з чуток знає інший, не споганений «совком» світ, говорить нам, що «європейський простір має ту динаміку розвитку, яка дозволяє всім компонентам суспільства знаходити свою роль у житті, будувати перспективу».
Всім — значить, і таким, як створена групою професорів американських університетів «Фундація західної цивілізації» (президент Патрік Кармак), стурбованих проблемами моральної деградації людини, зараженої лівацтвом інтелектуальної еліти, партійних функціонерів та політиків. Як західні праві із «Інституту Катона» — лібертаріанці, які критикують статистську державу, (їх ідейними попередниками були англійський філософ і громадський діяч Герберт Спенсер, австрійський економіст львівського походження Людвіг Мізес та ін.).
Привабливість європейських, західних суспільств — у розмаїтості, що гарантує їм майбутнє.
Йти в Європу українцям треба, завчасу подбавши, щоб бути у ній гідними партнерами. Цікавими європейцями і конкурентоспроможними, що не розгубили свій промислово-економічний потенціал. Цікавими, наприклад, можуть бути добре знані у світі українські «Турбоатом», «Авіант»...
...Відвідавши Київ відразу після помаранчевої революції, популярний в Україні Вацлав Гавел говорив українцям: «Хочете бути європейцями — будете ними». Через три роки його наступник Вацлав Клаус, який в іншій політичній атмосфері прибув до української столиці (по дорозі додому заїжджав до Львова), уже не був впевнений в цьому.
Не додалося й нам такої впевненості. А шкода. Знову гаємо час.