Без права поновлення...

Тиждень, що минає, для респондентів «Дня» виявився напрочуд різноманітним. Перебіг подій на засіданні РНБО привернув увагу жителів усієї країни. А ще респонденти активно слідкували за Давоським форумом та виборами президента в Росії. Про це та про дещо інше читайте в нашій постійній рубриці «ЩО ХОРОШОГО? ЩО ПОГАНОГО?»

Валерій БЕБИК , доктор політичних наук, проректор з інформаційно-аналітичної роботи університету «Україна»:

— Чесно кажучи, вітчизняна політика вже достатньо набридла пересічному українському громадянинові. Хочеться чогось світлого, позитивного! А тут постійно — як не чергова коаліціада, так привселюдний мордобій між державними чиновниками першого рангу. Може, з них ті ранги познімати без права поновлення? Бо на пенсію ж таки підуть з тим найвищим рангом представників правлячої «еліти». А так ці «українські» вожді не можуть: а) вивчити української мови; б) спілкуватися без кулаків. За що ж, питається, вони отримають гроші з українського державного бюджету?..

У міжнародних новинах мене найбільше вразила «принциповість» путінської ЦВК (прямо по-ківаловськи), яка не захотіла реєструвати колишнього прем’єр-міністра Росії М. Касьянова в якості кандидата у президенти наших молодших братів-росіян. Хоча, може, це такий PR-хід, про який ми не знаємо?..

А ще — професійно зацікавила інформація про те, що за кількістю користувачів iнтернету Китай вийшов на друге місце після США. Експерти свідчать, що протягом наступного року китайці стануть першими і, як бовкнув свого часу М. Горбачов, покажуть світові, «хто є ху». Не подумайте чогось поганого на цю працелюбну і, безумовно, талановиту націю. Слово «ху» у них — означає чоловіче ім’я. Наприклад, генеральним секретарем ЦК КПК не так давно був добродій Ху Яобан...

Що ж стосується мене особисто, то книгою минулого тижня у мене була «Роська правда» (саме так правильно називається цей середньовічний документ наших предків) великого київського князя Ярослава. Нагадаю, це політико-правова пам’ятка наших предків, яка стала вінцем суспільної думки Київської Русі Х-ХII століття. Вже й не знаю, звідки ідеологи російської імперії Рюриковичів-Мономаховичів взяли, що, крім Київської Русі, була ще й якась Русь Новгородська?..

У пункті першому «Правди роської» чітко відокремлюються один від одного народи: «русини» і «словени». Русинами новгородці та інші мешканці нинішніх російських земель звали жителів Київської Русі. А самоназвою новгородців було — словени! Так що, згідно з цим документом, українці ніколи не були і не є слов’янами!

Так ось чому так відрізняються наші мови, культура, звички, ментальність... Ось чому дворянська історична наука (В. Татищев, М. Ломоносов та ін.) посилалися на прадавній міф про наших предків, згідно з яким було два брати — Скіф і Словен. Старший брат Скіф залишився жити на батьківській землі (в Україні), а молодший брат Словен пішов на північ і... заснував Новгород (у Росії).

Олег ТРАВЕРСЕ , доцент кафедри політології та соціальних технологій Національного авіаційного університету:

— Першою та найголовнішою позитивною подією минулого тижня я назвав би Давоський форум. Не сумніваюся, що він стане визначним заходом усього року. Адже там обговорюються найважливіші питання сьогодення: екологічні, економічні, удосконалення внутрішньодержавних систем країн світу та питання доброчинності, яке, до речі, цьогоріч вперше порушувалося.

Щодо внутрішньополітичного життя, то є сподівання, що почнеться продуктивна робота парламенту як головного законодавчого органу нашої країни. І вдасться зрушити з місця ті проблеми, які накопичилися за тривалий час. Також сподіваюся, що вдасться прийняти урядову програму дій. Внаслідок позитивної роботи ми здобудемо не лише програмні установи, а й практичні дії. Що стосується особистих позитивів, то дуже радий за свого колегу, який захистив докторську дисертацію, для нас це є завжди визначною подією.

Михайло НЕМОВ , голова Хмельницької спілки підприємців і промисловців, депутат обласної ради:

— Тиждень минув у розмовах навколо «земельного питання» й отих подій, що відбулися і, з усього видно, ще відбудуться довкола нього. Продовжували ламати списи у дискусіях: що ж то сталося у залі засідань Ради національної безпеки і оборони, де саме це питання і обговорювалося? Більшість співрозмовників схиляється до думки, що Юрія Луценка спровокували — «...дав ляпаса по пиці» столичного мера Леоніда Черновецького. Що ж до того, чи міг головний міліціонер країни у цій драматичній ситуації повестися якось інакше, спільної думки не знайшли. «Земельне питання» спливло 23 січня і на сесії обласної ради. Одні говорили про «дерибан», інші — про те, що «все законно». На жаль, суспільство вже давно дуже далеко зайшло. І не знаю, чи вийде із цього трясовиння. І на цьому тижні ми продовжуємо пожинати гіркі плоди того, що посіяно раніше. І ще довго будемо пожинати... Моторошна інформація про компенсацію моральних збитків сім’ї незаконно засудженої за вбивство три роки тому Світлани Зайцевої з Макіївки. Справедливість начебто восторжествувала. Однак винуватці трагедії не покарані й досі... У крамницях і супермаркетах чи не щодня міняють цінники. Все дорожчає. Якщо по країні ціни у 2007 році зросли на 16,6%, то на споживчому ринку області — на 17,9%.

Максим АВКСЕНТЬЄВ , Донецький iнститут соціальних досліджень і політичного аналізу:

— Непросте запитання. Чомусь останнім часом виходить так, що більшість того, що відбувається, важко однозначно віднести до поганого чи до хорошого. Чи-то час такий, чи вік дається взнаки. Мало веселого та приємного в домашніх сварках і конфліктах на роботі, яких було чимало минулого тижня. Водночас я б сміливо відніс їх і до позитиву: можливість відверто обговорити протиріччя дозволяє рухатися далі. І якщо щодо конфліктів на роботі повинні бути якісь рамки та правила з’ясування відносин, то в справах особистих — все більш у цьому переконуюся — універсальних рецептів бути не може. Добре це чи погано? Навряд чи тут може бути однозначна відповідь.

Минулого тижня довелося бути присутнім на «бюджетній» сесії Донецької міськради, і ось це я б вже відніс до подій нудних і малопривабливих. Адже обговорення та прийняття бюджету міста — саме той випадок, коли безконфліктність є, очевидно, недоречною та навіть протипоказаною. На жаль, інертність і передбачуваність того, що відбувалося, навіювала невтішні висновки. Навіть фракція вітренківців якось мляво виступила, поховавши сподівання на пожвавлення зборів. Можливо, секретарю міськради Миколі Левченку саме тут варто було б продемонструвати свої відомі епатажні методи?

А от серед однозначно хорошого відмітив би трилогію «Хроніки заводного птаха» Муракамі, прочитану мною за рекомендацією хорошої людини. Маю визнати, що найкращі книги приходять до нас через близьких нам людей. Мабуть, книголюби мене в цьому зрозуміють — наскільки доречною та своєчасною буває така от порада. І, підтримуючи стару традицію «передай добро по колу», я пропоную всім подумати: а чи немає у вас близьких людей, які потребували б вашої «книжкової» поради? Можливо, вона й буде найдоречнішою.