«Бракує прагматизму...»

Анатолій БОНДАРЧУК, керівник виборчих програм Громадянської мережі «ОПОРА»:

— Ми готували інфографіку про те, у скільки кандидатам у мери Рівного обійшлася передвиборча кампанія. До позитивного відношу те, що дехто з них таки подав фінансові звіти. Ми проаналізували подані суми. Як наслідок, виникає багато запитань. Зокрема, наскільки правдивими є деякі дані. Адже щодо певних звітів простежується невідповідність між порівняно невеликими сумами і масштабами передвиборчих кампаній кандидатів. Це, безумовно, негатив. Уже цієї неділі у Рівному відбудеться другий тур виборів міського голови. На мою думку, передвиборча агітація обох претендентів на посаду міського голови на сьогодні є не надто змістовною, бракує прагматизму і конкретики. Але, безумовно, хорошим є вже бодай те, що зараз майже немає так званого чорного піару.

Позитивним вважаю те, що 15 листопада рівняни можуть прийти і проголосувати, таким чином взявши відповідальність на себе. Погано, звісно, що ті, хто не візьме участі у виборах, потім будуть нарікати й чекати, що щось зміниться без їхньої участі. Цю хворобу суспільства пора лікувати. Чесно кажучи, деякі кандидати, які пройшли до міської та обласної рад, дуже розчаровують. Адже окремі з них були постійними героями, а якщо точніше, то антигероями наших публікацій. Тому навіть не знаю, чого від них очікувати далі.

Микола ФЕДОРИШИН, директор культурно-археологічного центру «Пересопниця»:

— 9 листопада відзначали День української мови та писемності. На батьківщині Пересопницького Євангелія ми також відзначили це свято, влаштувавши літературні зустрічі. Під час дійства обговорили новий музейний проект. Так, у культурно-археологічному центрі хочемо започаткувати історичні вистави. Їхні сюжети будуть пов’язані з минувшиною Пересопниці, княжого міста, де створили українську Першокнигу — перший відомий переклад Святого Письма народною мовою. Одна з вистав матиме назву «Осьмомисл». Адже саме тут, у Пересопниці, відбулося його весілля, до якого його примусив батько. Також є задум створити виставу про княгиню Анастасію Заславську та її доньку. Саме вона замовила книгу, яку нині знають як Пересопницьке Євангеліє. На той час княгиня овдовіла й вирішила піти в родовий Свято-Троїцький монастир у Заславі (нині місто Ізяслав на Хмельниччині). Очевидно, саме це спонукало її надати кошти на переписування та оздоблення Євангелія. У стародавньому монастирі в Пересопниці 1561 року архімандрит Григорій та переписувач Михайло Василевич завершили українську Першокнигу. До речі, хочемо створити виставу і про них.

Олександр ХАРВАТ, фотохудожник:

— У Рівному ще триває «Фотовернісаж на Покрову». Цьогоріч він ще й ювілейний — десятий. За час існування проекту в ньому взяли участь автори майже із 90 країн, які надіслали понад 50 тисяч світлин. Ми вручили понад 750 нагород. Гран-прі — ексклюзивна статуетка «Птах, що летить» — «відлітав» в Ірландію, Італію, Сингапур, Китай, Малайзію і двічі залишався в Україні. Зокрема, й цьогоріч. А вже з наступного тижня «Фотовернісаж» поїде в «Острозьку академію». Ще з позитиву можу відзначити, що в одній із кав’ярень Рівного відкрилася моя виставка «В обіймах наготи». А ще невдовзі відбудеться представлення проекту «Різдвяне диво-2016», цьогоріч він стартуватиме уже вп’яте.

А негатив у мене пов’язаний, зокрема, з питанням поліції. Як на мене, то це просто показуха. Схоже, що все зводиться тільки до зміни назви. Звісно, змінювати цю структуру потрібно, але не таким чином. До цієї ж категорії належать і політичні баталії. Нещодавно в місцевих ЗМІ з’явилися фото про те, як наші депутати вже ділять посади. Виходить, що ми голосували за одних, а до влади йдуть інші, які більше витратили на піар, а отже, більше були на слуху. Я читав про Глухів та про тамтешнього новообраного мера і подумав, як все-таки пощастило цим мешканцям. Адже там міський голова уже робить перші кроки до об’єднання громад, тобто якраз до того, що зараз необхідно. У нас, на жаль, цього немає.

Віктор БУЛИГА, режисер:

— Неприємні речі пов’язую передусім з інформацією про події із загибеллю людей як в Україні, так і за кордоном. Не радує також і те, що Савченко, Сенцов, Карп’юк та інші українці ще досі в полоні. Поганою вважаю ситуацію, коли народ доволі часто продовжує бути по різні боки барикад щодо багатьох питань, починаючи з релігійної роз’єднаності й закінчуючи територіальною. Звісно, всі ці проблеми виникли не цього тижня, але їхня тривалість і нерозв’язність є гнітючим чинником. Тому щодня треба всім разом «склеювати» країну докупи. І тут добрим почином вважаю Всеукраїнський радіодиктант національної єдності, в якому, на превеликий свій сором, взяв участь вперше, проте долучив цього разу до нього і своїх дітей. Продовжуючи позитивні теми, згадаю й нещодавні гарні кроки у Рівному для розвитку кіно. По-перше, це показ трьох серій фільму «Пам’ятаймо!» Олексія Заворотнього та мого фільму «Кавалери». По-друге, відбір стрічок рівнян на міжнародні кінофестивалі: «Давай не сьогодні» Христини Сиволап, котра поїде до міста Йорк у Великобританії; «Маленька золота рибка» Сергія Зінчука «попливе» до німецького Ерлангена, а наш із Дмитром Максимчуком і Стасом Лозовським фільм «Люблю музей» поїде до австралійського Мельбурна. Не міг не порадіти й за дебют Стаса Лозовського у великому кіно — у фільмі «Гетьман», який увірвався кілька днів тому на екрани всієї країни, а також «прибув» із презентацією і до нашого міста разом із творчою групою. Коли ж вести мову про кіновиробництво в Україні, то порадувала також звістка про те, що Держкіно має намір до кінця 2015 року запустити щонайменше 40 українських фільмів. Отже, не все так і погано. Сподіваємось на краще і наближаємо його своїми вчинками та проектами.