Будучи причетним до діалогу...

П овернення єврея до Тори, до своєї віри, а по суті, до самого себе має назву «тшува», яка означає також «відповідь». Кожна мить нашого життя є тією чи іншою відповіддю на звернення Всевишнього і водночас Його відповіддю нам. Усвідомлення своєї причетності до цього одвічного діалогу між людиною та її Творцем прийшло до мене через знайомство з культурою власного народу. Чим більше я вивчаю її, тим більше неможливим стає для мене відокремити свою національну ідентичність від її духовних витоків. Вивчення івриту було початком цього шляху. Щоб із повним правом називати себе євреєм, треба принаймні розуміти єврейську мову. Звичайно, цим не обмежується буття народу, але мова – це єдиний шлях до справжнього розуміння його душі, а якщо йдеться про іврит, — то і до розуміння Творця. Усвідомлення цього я бачу в студентів академії, які записуються на факультатив із давньоєврейської мови. Прагнення зрозуміти Біблію, коріння своєї віри поєднується в майбутніх богословів із зацікавленням щодо народу Біблії i, зрештою, щодо своїх сусідів.

Працюючи в ЛБА, я маю можливість дотримуватися заповідей іудаїзму в повному обсязі, що, напевно, було б значно складніше в секулярному закладі. Думаю, це природно: віра, що живе в серці людини, зумовлює повагу до іншої людини та її віри. У кожного з нас свій шлях до Істини, який відповідає нашій сутності, нашій особистості, але мета в нас одна – наблизитись до Всевишнього. І тут є корисним пізнання і розуміння іншої традиції, іншого духовного досвіду. Це дозволяє глибше зрозуміти власний досвід. У цьому я бачу суть іудейсько- християнського діалогу, яким, так чи інакше, є сам факт мого викладання в ЛБА. Розуміння виключає побоювання чи глузування. Нам є чого вчитися одне в одного. Час викладання в академії дозволив мені краще усвідомити, що є спільного і відмінного між іудаїзмом та християнством. Мені видається надзвичайно важливим характерний для студентів та викладачів ЛБА вільний, неупереджений пошук істини, а також плекання власних традицій і водночас готовність відмовитися від стереотипів. Вірю, що в стінах академії формується духовна еліта українського народу, яка визначатиме шлях України у ХХI столітті. Хочу сподіватися, що моя праця тут до певної міри сприятиме подальшому розвиткові гармонійних стосунків між християнами та євреями.