Час року — «вибори»
Терміни дострокових парламентських виборів стали притчею во язиціх вітчизняного політичного бомонду. Коаліція, як відомо, підтримує проведення виборів восени (а ще краще — взимку) поточного року, а опозиціонери, хоч би що там було — влітку.
При цьому аргументи і тих, і інших виглядають украй непереконливо. Біло- рожево-червоні доводять неможливість проведення чесних виборів улітку, а помаранчеві — неможливість більше терпіти становище, яке створилося на Олімпі українського політикуму.
Викрити всі ці доводи не становить великих труднощів. Адже немає нічого більш сумнівного, аніж «Партія регіонів», яка бореться за прозорі вибори. Досвід президентських виборів в Україні 2004 року і парламентських — 2006-го свідчить про це вельми красномовно. Це добре відомо багатьом нашим співгромадянам, і особливо тим із них, хто проживає в південно-східному регіоні нашої країни.
Примітно, що опозиціонери не наводять цей аргумент як довід у спорі зі своїми політичними опонентами. І робиться це тому, щоб надійніше приховати істинну причину своєї поквапливості в проведенні дострокових виборів. А самі вони (і, до речі, зі своєї вини) терплять становище, яке створилося, близько року, і потерпіти на місяць-два довше цілком могли б під гарантію того, що новий склад Верховної Ради поміняє місцями сьогоднішню владу й опозицію.
Але річ у тім, що ці місяці значно знижують їхні шанси на прихід до влади. Адже електорат помаранчевих політичних сил зосереджений головним чином у західних, північно-західних, північних і центральних регіонах України. У той час як електорат триколірних — головним чином у південно-східних.
Як відомо, в першому випадкові переважає сільське населення, а в другому — міське. І саме в цій обставині суть суперечностей нашої політичної еліти. Адже, що не говори, а селяни влітку в своїй абсолютній більшості перебувають удома, при своїх господарствах. А ось наші городяни влітку схильні до масових міграцій. Одні з них виїжджають до курортної місцевості, інші — на вихідні дні (а вибори в нас проводяться у неділю) виїжджають на свої дачі, городи, риболовлю, пікніки. Жертвувати всім цим заради позачергових виборів городяни явно не збираються, а це означає, що їхня явка на виборчі дільниці влітку буде як мінімум на 30%(!) нижчою за звичайну.
Очевидно, що в цій ситуації літні вибори стануть виграшними для опозиції, хоч би як при цьому зростав рейтинг у комуністів і був би стабільним у регіоналів. І парламентська більшість, і опозиція це чудово розуміють, але вважають за краще мовчати. Коаліціанти — заради того, щоб не показати істинну силу любові до себе своїх виборців і не втратити після цього декількох відсотків їхніх голосів. А опозиціонери тримають істинну причину своєї поквапливості в таємниці, як і належить приховувати до пори до часу свій головний козир у політичній грі.
Той же факт, що про цей, власне, елементарний чинник у спорі про терміни виборів практично не говорять вітчизняні політологи, свідчить не про що інше, як про їхню тотальну політичну заангажованість. Ця обставина особливо сумна, оскільки об’єктивний аналіз того, що ж сьогодні насправді відбувається в Україні, зможуть зробити, у найкращому разі, в майбутньому наші історики.
