Читачі пишуть — і виграють!
У нагороду перші переможці акції «Топ «Дня» отримали фотоапарат та підписку на газету до кінця року
Виявилося, що одне — пропущена через свідомість думка читача у письмовому вигляді i абсолютно інше — безпосередня реакція. Усі наші гості виявилися розкованими та готовими аргументувати свою позицію. Вони заявили, що вважають «День» ідеальною для себе газетою. Один із Сергіїв — Бовкун (до речі, власник саморобного альбому з 250 малюнків А. Казанського, опублікованих у «Дні») — сказав, що зараз читає «День» від початку до кінця, хоч спочатку його більше цікавили розділи «Культура» та «Історія і Я». А Сергій Мекеда вважає — і його у цьому підтримали й інші фіналісти «Топу», — що «День» подав достатньо інформації про всіх головних учасників нещодавньої виборчої гонки, уникаючи при цьому відвертої агітації за одну партію чи блок і надаючи тим самим читачу можливість самостійно зробити осмислений вибір. До речі, С. Мекеда гаряче підтримав ідею рубрики «Запитання читача», яку «День» має намір запропонувати своїй аудиторії, і зімпровізував своє запитання керівнику «зелених» В. Кононову: «Чому лідер «зелених» Віталій Кононов приїхав до парламенту на велосипеді «Команч», а поїхав на «Україні»? Чи не означає це, що за чотири роки роботи в парламенті він усвідомив необхідність підтримки вітчизняного виробника?».
Під кінець зустрічі «День» попросив переможців «Топу» відповісти на невелику анкету:
— Підсумки виборів: чи виправдалися ваші особисті прогнози і чого ви чекаєте від нового парламенту?
— Після виборів багато говорять про поділ України на Західну і Східну. До чого це, на вашу думку, може привести?
— Яка роль «Дня» у вашому житті?
— Яку проблему для нашого суспільства ви вважаєте найбільш актуальною?
Сергій БОВКУН , 24 роки, вчитель історії та правознавства, Житомир:
1. На мою думку, вибори- 2002 виявили ряд неочікуваних моментів. По-перше, адмінресурс виявився «не таким страшним, як його малюють» (відсотки «партії влади» — цьому підтвердження). По-друге, партійне структурування хоч повільно, але відбувається (у 1998 р. «поріг» подолали вісім партій, у 2002 р. — вже шість).
Але, по-третє, і це не дуже радує, незважаючи на два попередні фактори, новий парламент все ж ризикує бути «керованим зверху». Очікувати від нової ВР якісних та рішучих кроків, схоже, не доведеться — весь «пар» вийде у президентські вибори-2004.
2. Досить чіткий регіональний поділ між симпатиками двох головних переможців виборів — «НУ» та КПУ — нагадав про вже підзабуту проблему України — «Схід — Захід». Виявилося, що на 11 році незалежності ми й досі маємо «дві України», а це — дві мови, два типи ментальності, дві (а то й більше) церкви. Протиставити всім цим відмінностям слід щось об’єднавче, єдине, спільне. Що це буде — ідея, символ, віра чи інший чинник — я не знаю. Але — «шукайте і знайдете».
3. «День» для мене вже давно — не просто газета. Це — помічник, порадник, цікавий співрозмовник, приятель, врешті- решт. Зараховую себе до читачів-«ветеранів». Вперше взяв до рук «День» у вересні 1996 р., це був тільки третій номер! Вiдтодi «День» є моїм «компасом» у вирі сучасного політичного, економічного, культурного життя. У величезному морі української преси, серед сотень видань, корабель «Дня» мчить попереду, бо у нього найкраща команда — чудові журналісти та вдумливі читачі. Попутного вітру!
4. Пошук себе. Нам слід нарешті визначитись як народу і відповісти на сакраментальне запитання: «Хто ми і куди йдемо?»
Тамерлан ФІДАРОВ , кандидат технічних наук, Київ:
1. Особисто я чекав від виборів консолідаційних процесів, але вони здійснювалися більше з практико-політичних міркувань, ніж за покликом душі і серця. Від нового парламенту чекаю нормального податкового кодексу, який дозволить підприємству і виробнику ефективно працювати і наповнювати бюджет за рахунок прискореного обігу.
2. Ніякого поділу України немає, але прикро, що влада не знаходить Ідеальної Єдності України, хоча і заявляє про її наявність.
3. «День» істотно сприяв моєму науковому і духовному зростанню, однак, насиченість «Дня» якісними статтями у цих напрямах — неоднакова. Треба більше думати про самореалізацію читачів і суспільства взагалі. Розпочав читати «День» з початку його виходу, але регулярно — з лютого 1999 р.
4. Найважливішими проблемами для суспільства є проблеми моральності, віри і знань. Моральність і віра — духовні якості, а знання, якщо вони не пов’язані з вірою і моральністю — приводять до екологічних бід не тільки для душі вченого і чиновника, котрі «проголошують» такі знання, але і для всього суспільства взагалі.
Сергій МЕКЕДА , 23 роки, ветеринарний лікар, Київська область:
1. Мої прогнози базувались виключно на прогнозах соціологів, а тому, звісно ж, здивувала перемога СПУ та БЮТ та поразка ПЗУ та «Жінок за майбутнє». Від нового парламенту я очікую створення конструктивної більшості, без якої неможливе продуктивне виконання парламентом своїх прямих обов’язків — приймати закони.
2. Щодо поділу України на Західну та Східну, то про це багато говорили і до виборів, просто в черговий раз, отримавши різні результати голосування в цих регіонах, про це почали дійсно частіше говорити. Хоча часто цей поділ носить поверховий, емоційний характер. Так, якщо говорити про культурні, історичні, мовні, побутові відмінності, то вони мають місце. Але уся делікатність проблеми полягає у тому, в якому ракурсі подавати ці відмінності — для пошуку спільних точок для об’єднання нації чи для збурення суспільства.
3. «День» для мене — це передусім надійне джерело інформації про усі найважливіші події сьогодення, пристойний рівень аргументації, інформація з перших уст та відмінна аналітика. Читаю газету з осені 1998 року.
4. Найбільшою проблемою на сьогодні я вважаю передусім нашу суспільну апатичність.
