Де проростає раціональне зерно комунізму?
На різних етапах свого розвитку людство виробляє різні системи відносин. У більшості з них можна знайти раціональне зерно. Наприклад, націоналізація засобів виробництва не є безумовним злом. Державний сектор економіки існує у Франції, Великій Британії, США. Про націоналізацію окремих галузей господарства в цих країнах можна прочитати і в радянських підручниках та енциклопедіях. Націоналізація допомагає врятувати нерентабельні, але потрібні галузі промисловості. Тільки націоналізація в демократичних країнах відрізняється від комуністичної тим, що підприємства у власників викуповують, а не конфіскують. А потім можуть знову продати у приватну власність. Гнучке застосування механізмів реприватизації- приватизації уможливлює ефективніше, ніж за соціалізму, використання економіки.
Колись комуністична ідеологія виникла як спроба знайти вихід із соціально антагоністичного суспільства. Але після захоплення комуністами влади в Російській імперії їхня ідеологія майже не розвивалася. Комуністи, вимахуючи інтернаціональними гаслами, продовжили практику російського імперіалізму.
За Леніним, перемагає той суспільно- економічний лад, де вища продуктивність праці. Життя підтвердило вірність цього ленінського висновку. Нинішні комуністи ігнорують Леніна-мислителя. Чому ніде в соціалістичних країнах, особливо якщо порівняти дві Німеччини і дві Кореї, не вдалося досягти вищої продуктивності праці? Натомість лунають якісь просторікування про підступи ЦРУ і Горбачова, який розвалив могутню державу і весь соціалістичний табір. Отакий, виявляється, супермен Михайло Горбачов. Зовсім не знають сучасні комуністи комуністичного вчення про роль особи в історії.
Багато мислителів сподівалися, що, поставивши всіх людей в однакове відношення до засобів виробництва, можна ліквідувати експлуатацію людини людиною. Але в соціалістичному суспільстві виник новий експлуататорський клас — чиновники. Як їх ліквідувати? І чи можливо це? Перебуваючи при владі, комуністи такі проблеми не розглядали. Тому що компартійні чиновники вбачали навіть у визнанні існування таких проблем загрозу для свого панування.
Та й не можна всіх робити гвинтиками машини, є багато людей, які згодні матеріально жити гірше, аби тільки не перебувати на службі. І їхнє бажання теж треба враховувати.
Сучасні комуністи не засудили злочинів комуністичних режимів, не дали відповідей на нові виклики часу, не розвинули свою ідеологію відповідно до нових змін у світі.
Та й взагалі в Україні комуністи — не українські. Вони спекулюють на пам’яті про дешеву ковбасу і під червоними прапорами тягнуть нас до капіталістичної Росії.
А раціональне зерно з комуністичної ідеології використовується демократичними структурами некомуністичних держав.
