«День» пропонує альтернативу бездіяльному наріканню

Добрий день, Ларисо Олексіївно!

Звертається до Вас випускниця Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Катерина Лихогляд. Протягом останнього року мені випала щаслива нагода співпрацювати з колективом Вашої газети. Повинна зазначити, що робота із «Днем» значною мірою вплинула на критичність мого ставлення до преси й журналістики загалом. Насамперед я підвищила культуру слова, навчилася бачити й розставляти духовні пріоритети, адже в діяльності газети «День» превалюють питання загальнонаціональної нагальності, а не популістський культ сенсаційності. «День» не припускає компромісів, тому сьогодні правомірно має статус якісного інформаційного продукту, перебуваючи в опозиції до прикрої традиції багатьох українських ЗМІ. Нині, як, між іншим, і раніше, діяльність багатьох організацій полягає лише в одному — нищівній і безапеляційній критиці соціокультурної дійсності українства. Усвідомлюючи, що «білі плями історії — це приховані в тумані минулого чорні діри сьогодення», «День» пропонує альтернативу бездіяльному наріканню — висвітлення неспотвореної історичної дійсності українців — масштабний проект «Україна Incognita». «День» є першовідкривачем таких важливих, досі не знаних для українського суспільства (мушу зізнатися, і для мене зокрема) імен, як Джеймс Мейс, Олександр Герцен... Газета упроваджує численні творчі проекти для інтелектуальної української молоді: фотоконкурси, клуб інтелектуального спілкування, Літню школу журналістики, у рамках якої відбуваються подорожі історичними маршрутами України... Давши можливість виявити свій творчий потенціал, зокрема і мені особисто, це видання допомогло мені гідно апелювати до університетського оточення, за що вдячна головному редакторові газети, Вам, Ларисо Олексіївно, і редакційному колективу в цілому. Сьогодні я із захватом пильную матеріали газети «День» як читач, у майбутньому сподіваюся побачити на шпальтах цього видання і своє ім’я.

Із повагою Катерина ЛИХОГЛЯД