«День» став для мене серйозним і критичним співрозмовником»

«День»-2000

«Закінчується рік президентських виборів. Громадянська позиція «Дня» — орієнтація на правоцентризм і європейський вибір України — вам відома. Якою сьогодні повинна бути газета, про яку ви б могли сказати: «Це моя газета»? — так звучало одне з основних запитань наших анкет. Щодо політичної орієнтації газети, то Владислав КОМОВ із Києва радить у самому слогані «Дня» набрати крупним шрифтом слова: «Правоцентризм і європейський вибір». У той же час інший, не менш уважний до газети читач — його земляк А. СТРОЙКОВ — сумнівається у вірності зазначеного шляху. Карен МІРЗОЯН (Київ) вважає штучним розподіл суспільства на правих, лівих, центристів: «Ви повинні розуміти, що газету читають не лише прихильники Марчука й правоцентристи, — закликає він, — тому пропоную надавати слово й їхнім опонентам» (що, як нам здається, ми й намагаємося робити — Ред. ).

Багато читачів були єдині в тому, що газета повинна бути «відкритою інформаційною системою» (формулювання Олега ФЕДОРЕНКА зі Славутича), що побудована на прагненні до об'єктивності, плюралізмі думок, діалозі з читачем. І в той же час деякі читачі радять нам повернутися... до «Дня» зразка тримісячної давності (Юрій ГУБЕНІ, м. Радехів, Львівської обл., М. ГОЛОВЕНКО, с. Монастирок, Жовківський р-н, Львівська обл. та інші). Вони вважають «той» «День» еталоном опозиційної преси, яка кусає, відкрито критикує й розгортає знамено боротьби над барикадами, що проходять між владою та народом. Вибори завдали серйозної психологічної травми багатьом із тих, хто вірив у перемогу альтернативних претендентів. «Після виборів я довго себе відчувала пригніченою», — зiзналася в своїй анкеті наш експерт Марія ПАВЛЕНКО з Ужгорода. Результати виборів і самому «Дню» далися нелегко. Але треба визнати, що вибір Л. Кучми — був вибором народу. Добровільним вибором народу, бо навіть чорна PR-кампанія не може бути винятковим поясненням пристойного відсотка, набраного Президентом у першому турі. В цій ситуації навряд чи доречна глуха опозиція, «барикади» — що, в боротьбі з самим народом? Інша справа, що «День» був і залишається газетою, критичною до дій влади, газетою, орієнтованою на подання різних точок зору, газетою, на чолі ідеології якої стоять права людини й робота на поступове, але неухильне будівництво в Україні громадянського суспільства. Як нам здається, саме така позиція робить газету невразливою. Бо в такій ситуації вже від самої влади, від щирості й намірів рухатися демократичним, європейським шляхом залежить, чи буде газета (як і суспільство!) її соратником, але не апологетом. «Спасибі вам, що не дали втратити віру людям тоді, коли безвір'я (перед виборами) стало майже тотальним. Ви не Марчука захищали й пропагували, а Україну оберігали від повного знищення її майбутнього. Та й нині продовжуєте робити те саме, бо вибори минають, а проблеми залишаються», — написав нам Анатолій ВОРФЛИК із Жовтих Вод Дніпропетровської обл. І такі оцінки дорого коштують.

ЧИТАЧ І «День»

У «Дні» наших читачів приваблює «незаангажованість, актуальність і точність інформації, коментарі до неї професіоналів» (Олександр РАЧЕК (Київ), Роман (Львів), Юрій СЕМЧУК (Дніпропетровськ), Юлія СИДОРОВА (м. Щорс Чернігівської обл.)). «Я читаю «День» насамперед тому, що видання відрізняється такими якостями, як аналітичність, інформаційність, інтелектуальність, інтелігентність, об'єктивність, актуальність і оперативність, — пише наш постійний читач, а з недавнього часу вже й автор, киянин Євген МОРЕНЦОВ, — вважаю, що в житті кожного самостійно мислячого українця, який звик аналізувати, порівнювати, давати роботу своєму мозку, «День» означає те саме, що для англійця Times».

«Ми старалися, щоб «День» був газетою об'єктивною й критичною. Наскільки, на ваш погляд, нам це вдалося?» Об'єктивність «Дня» деякі з вас постаралися оцінити в цифрах: Н. ОНИЩЕНКО з Луганська обмежив цей показник 30%, тоді як Г. ЄПІФАНОВ із Харкова був до нас більш поблажливим, указавши 60%. Дуже багато хто в своїх відповідях не відмовляв нам у об'єктивності, але запевняє, що після виборів, на їхню думку, критичний запал газети дещо вивітрився. («Вдалося до 14.11.99, а тепер, на мій погляд, у вас позиція типового «американського спостерігача», — написав читач із Одеси, який не захотів назвати свого імені). Велика ж частина читачів зазначає, що «головна відмінність «Дня» в тому, що матеріали подаються як одна з можливих точок зору на проблему, що передбачає право читача на свою власну точку зору» (Анатолій ШТАНЬКО (Київ), Петро КРАВЕЦЬКИЙ (м. Димитров-6, Донецька обл.).

«Ваше меню більше розраховане на газетних гурманів, ніж на всеїдну публіку. Так тримати!» — закликає Ігор СМУШКОВ із Києва. Що мається на увазі під «меню «Дня», розшифровує Анатолій МІНЕНКО з Броварів Київської обл.: «Інтерв'ю, аналітичні статті, експертні оцінки й, звісно, листи читачів». Серед своїх жанрових переваг багато хто назвав аналітичні статті. В той же час, приміром, одесит В. МАКСИМЧУК категорично заявляє: «Аналітичні статті — це нам, читачам, «локшина на вуха». Ігор ШЕВЧЕНКО з Києва радить обмежити розмір аналітичних статей до третини сторінки, публікуючи їх із продовженням.

Цікаво, що всі наші читачі назвали публікацію листів однією з відмінних рис газети (Ганна ОПАНАСЕНКО (Київ), Владислав КОМОВ (Київ)). На цьому тлі дисонансно звучить думка О. ПОЛИВ'ЯНОГО з Миргорода, Полтавська обл.: «Листи читачів містять більше красивостей і описові, тому переглядаю їх нашвидку». Вона налаштовує нас на ще більш уважний відбір і підготовку листів до друку. Але в той же час відмовлятися від такого роду практики «зворотного зв'язку» «День» не збирається. «Вважаю, що інститут громадських експертів «Дня» — велика знахідка газети, що робить її класичною в період болючої трансформації суспільства, — говорить про конкурс читачів «Експерт «Дня» Валентин МОГИЛА з Києва. — Жодна газета України поки що не позбавила своїх читачів від вимушеного «склерозу» — стану, за якого їм неможливо поділитися своїми думками». Інший наш експерт — Надія МАРЧУК із смт Срiбне Чернігівської обл. — зізналася, що вона пише в «День», бо, з одного боку, хоче «допомогти створювати газету» й, з іншого боку, «підтримати морально нещасних людей», яких бачить навколо себе.

З тих тем, які «День» недостатньо повно висвітлює, читачі назвали: роботу Верховної Ради (сім'я ОВОДОВИХ, Харків), питання захисту конституційних прав громадян (Є.МАЇК, м. Жовква, Львівська обл.), патріотичне виховання (Світлана ОРЕЛ (БОНДАР), Кіровоград), культуру способу життя (Ірина НОВИЦЬКА, Київ), проблеми «третього сектору», книжкового ринку (О.СТЕПАНЕНКО, м. Чортків, Тернопільської обл., Олександр БОБУХ-СНІГІРЕВСЬКИЙ, Київ), події в Чечні (Карен МІРЗОЯН, Київ), мораль «можновладців» (Я. КОРНІЙЧУК, м. Козятин, Вінницька обл.), аналіз системної кризи, в якій опинився наш народ, включаючи культурні, інтелектуальні та психічні аспекти проблеми (Володимир ДАНИЛЕНКО, Київ), проблема українського патріотизму (Леонід ІВАНЕНКО, Київ), формування національного інформаційного простору та інформаційного суспільства (Василь КОВАЛЕНКО, Київ), боротьба з бюрократією та корупцією (В. ЯРЕМЕНКО, Київ), реформування влади (Маргарита КОТОВСЬКА, Київ), виховання молоді (М. ГОЛОВЕНКО, с. Монастирок, Жовковський р-н, Львівська обл.), виживання пенсіонерів (Петро КОРЖОВ, Ужгород), проблеми безробітних (Любов КРАСОВСЬКА, Харків), культуру, в якій формується наше суспільство (Ольга ВАЛОВСЬКА, Вінниця), проблеми наших найближчих сусідів — Румунії, Словаччини, Польщі, Білорусі, Туреччини (В. МЕЛИХОВ, Харкiв), соціальної справедливості в розподілі коштів (Дмитро ПРОХОРОВИЧ, Суми).

Крім того, читачі радять нам: перейти на п'ятничний формат (В. МАКСИМЧУК, Одеса), завести тематичні сторінки зі спорту й регіонів (Ігор ЛАПТЄВ, Євген МОРЕНЦОВ — обидва з Києва), запровадити телефонне спілкування відомих людей із читачами (Юрій СЕМЧУК, Дніпропетровськ), спілкуватися з читачем доступною мовою, без зауму (Володимир МИГАЛЬ, Харків), регулярно проводити анкетування Президента про зроблену роботу (В. ЛУК'ЯНЕНКО, Дніпропетровськ), відкрити рубрику «Що я знаю про Україну» (Богдан МОРОЗ, Севастополь), висвітлювати новини науки та техніки (Дмитро КЛЕЦЬ, Дубенський р-н, Рівненська обл.), провести аналіз зміни умов життя людей і країни за останні п'ять- десять років (анонім, Одеса), урізноманітнити рубрику «Сім'я та школа» (Валерій МОРОЗ, Харків), приділяти більше уваги гучним кримінальним справам (Петро КУХАР, с. Подільці, Самбірський р-н, Львівська обл.), проводити «виїзні» редакційні засідання (Олександр ПРИЙМАК, Харків), запровадити куточок корисних порад: юридичних, медичних, побутових (Ігор ШЕВЧЕНКО, Київ) — і багато чого іншого, що ми, звичайно ж, враховуємо в нашій роботі. Й ви можете оцінити це, якщо уважно ознайомитеся з «Днем» зразка нинішнього року.

Багато хто загострив увагу на питанні мови видання. Наш читач із Києва (що приємно зазначити, все-таки цього року значно менше анонімних відповідей, ніж торiк) підкреслив, що читає «День» лише тому, що той «виходить і російською мовою». Харків'янин же Олег ЯЦИНА думає, що в роздрібний продаж має надходити лише україномовний «День», вважаючи, що для багатьох це стане «одним із небагатьох стимулів вивчати українську мову». Але більшість усе-таки — за тримовність «Дня». Англійський же варіант газети просять активніше «розкручувати». Врахуємо.

«День» ЯК ДЗЕРКАЛО

«Чим, на ваш погляд, живе сьогодні суспільство? Які процеси ви вважаєте ключовими?» — запитали ми у читачів. Валентин МОГИЛА з Києва ключовим називає процес «завершення пошуку системи розумного управління державою, який тягнеться вже вісім років». Для Ігоря СМУШКОВА, також киянина, таким є «процес деградації — політичної, економічної, духовної». «Проблеми співіснування націй», — визначає А. ЯРОШЕВСЬКИЙ (Київ). Гласність вважає домінантою часу В. ЛУК'ЯНЕНКО з Дніпропетровська.

Якщо в першій частині запитання думки розділилися, то в другій — усі сходяться в оцінці того, чим живе сьогодні суспільство. «Наші люди виживають, хто як може. А хвилює й болить у нас душа, коли бачимо, як знедолені люди шукають пляшки в смітті й на кожному кроці просять», — зізнається читачка зі Львова. Л. КРАВЧЕНКО з Орджонікідзе Дніпропетровської обл. так визначає коло насущних проблем середньостатистичного українця: «Як дожити до зарплати, як цю зарплату отримати? Як дожити до пенсії й чи буде вона? Як дожити до весни й не змерзнути? Чим заплатити за газ, електроенергію — й ще десятки «як?».

Але люди живуть «очікуванням змін», як зазначає Юлія СИДОРОВА з м. Щорса Чернігівської обл. І про це свідчать ті теми, котрі ви запропонували для загальнонаціональної дискусії. Реформування влади (Маргарита КОТОВСЬКА, Київ). Повернення Україні незаконно вивезеного капіталу й легалізація тіньової економіки. Чи не трапитися так, що найбільше наше багатство — чорноземи — скуплять олігархи? (Василь-Юрій КРИВЕНЬ, с. Грабовець, Стрийський р-н, Львівська обл.) Чи має Компартія моральне право на існування? (Олена МАРЧУК, Київ). Отримання російською мовою статусу другої державної мови (Василь БОРЦОВ, Київ). Роль ЗМІ в період становлення правової держави (Надія МАРЧУК, смт Срiбне, Чернігівська обл.) Що варто робити уряду Ющенка, а що — ні? (Олександр ПРИЙМАК, Харків). Можливості формування національної ідеї та створення єдиної української нації (Михайло ЗУБАР, Київ). Що робити, щоб суспільство було не лише супертехнократичним, але й гуманним? (Ганна ОПАНАСЕНКО, Київ). Ющенко — це порятунок України чи той, кого кинули «під танк»? (Світлана ОРЕЛ (БОНДАР), Кіровоград). Російсько-білоруське братання (Юлія СИДОРОВА, м. Щорс, Чернігівська обл.) Про політичну відповідальність керівників партій і громадських організацій (Анатолій ШТАНЬКО, Київ). Українська правова держава — нездійсненна мрія чи реальність? (Євген МОРЕНЦОВ, Київ). Проблеми співіснування націй, процес «чистих рук», котрий ще не почався, проблеми боротьби зі злочинністю, екології, об'єднання церков у одну загальнонаціональну (Олександр ЯРОШЕВСЬКИЙ, Київ), проблеми інвалідів війни (Василь ПОПИК, смт Срiбне, Чернігівської обл.). Питання про те, що в нашому житті має бути об'єктом для критики, а що — для підтримки, викликало цікаві пропозиції. «Критикувати — все, що пов'язувало й пов'язує нас із тоталітарним минулим, а підтримувати слід усе, що антитоталітарне за духом і формою», — підсумував В. МЕЛИХОВ із Харкова. В цьому ж дусі відповів і В. КРИВЕНЬ (с. Грабовець Львівської обл.). Дмитро КАРП'ЯК із м. Мостиська Львівської обл. предметом для критики назвав нашу радянську ментальність, очікування «доброї» держави, недостатність власної ініціативи, втрачену схильність кооперуватися у власних інтересах, звичку на все скаржитися, багато базікати й мало робити. Все протилежне, на його думку, похвальне й заслуговує на підтримку. «Критика недоліків державних органів, — написав киянин Сергій ПЕРУН. — Підтримка проектів, спрямованих на підвищення добробуту українців». «У недавньому інтерв'ю («День», 22.12.1999) Сергій Тигипко визнав, що в країні скучили за правильними людьми, за правильними підходами, за правильними поглядами, — вважає Валентин МОГИЛА з Києва. — Їх треба знаходити й підтримувати, а протилежності критикувати, особливо викриваючи популістський плюралізм і його конкретних носіїв, які пропонують будувати мости вздовж річки».

ПІДСУМКИ Й ПРОГНОЗИ

Головною подією минулого року читачі назвали президентські вибори. «1999-й приніс відкриття, що народ України ще нескоро доросте до громадянського суспільства», — вважає наш експерт із Сум Дмитро ПРОХОРОВИЧ. Із ним солідарні М. ГОЛОВЕНКО (с. Монастирок, Львівської обл.), О. ВАЛОВСЬКА (Вінниця). Вибори стали приводом для невтішного підсумку, який підбила Любов КРАСОВСЬКА з Харкова: «Наступ на демократію, особливо під час і після виборів». «Підняття цін» називає головною подією Петро КОРЖОВ із Ужгорода, «погіршення рівня життя, що триває в Україні», зазначає В. МЕЛИХОВ із Харкова. В той же час приблизно половина опитаних, серед них Олександр ПРИЙМАК із Харкова, Георгій ЛУК'ЯНЧУК із с. Дібровка, Барановського р-ну, Житомирської обл, Олена МАРЧУК із Києва налаштовані більш оптимістично. Серед головних подій минулого року вони виділили об'єднувальні тенденції партій, прем'єрство Віктора Ющенка, призначення Євгена Марчука секретарем РНБОУ. Деякі назвали головним соціальним підсумком року зростання активності молоді, її уваги до питань політики, економіки.

Запитання про майбутнє — «Які надії ви пов'язуєте з 2000 роком?» — викликало хвилю песимістичних прогнозів. «Перспективи проблематичні», висловився Сергій ПЕРУН (Київ). «Дохлими» назвав їх Анатолій ЖОЛОБ (с. Гайки Волинської обл.). «Ми — ненормальні люди», — констатував Г. ЄПІФАНОВ (Харків).

Але майбутнє, як справедливо зазначив один із читачів, зростає з минулого. «Від 2000 року чекаю різкого ривка України на шляху справжніх реформ, демократизації та очищення від корупції влади на всіх рівнях», — говорить Георгій ЛУК'ЯНЧУК. «Сподіваюся на тверду рішучість і гросмейстерський розрахунок ходів Віктора Ющенка», — уточнює шляхи Ігор ШЕВЧЕНКО (Київ). Михайло ЗУБАР із Києва висловив надію, що нинішнього року міжнародний авторитет України зросте. «І що з цього вийде, побачимо на сторінках «Дня», — підсумовує він. «Хотілося б сподіватися, що газета «День» стане загальнонародною газетою, — пише Володимир МИГАЛЬ із Харкова, — що задовольняє не лише інтелігентні верстви населення, а всіх, хто бере її в руки». На реальні кроки у створенні громадянського суспільства, зміни в економіці, деяке послаблення політичного протистояння чекають наші читачі від року, що настав. І — нового, більш аналітичного, інформаційно насиченого, менш багатослівного «Дня». А «День», як завжди, чекає на ваші листи — й завжди вдячний за теплі слова та конструктивну критику.