Депутати повинні нести відповідальність перед партіями

До парламентських виборів-2002 залишається трохи більше року. Напевно, в закон про вибори народних депутатів ще неодноразово будуть вноситися поправки. І починати треба із закону про партії. Суспільству, громадянам більш необхідна система виборів на пропорційній основі. Обласним держадміністраціям, місцевим органам влади, населенню більше підходить змішана система.

Сьогодні депутати-партійці зовсім не цікавляться проблемами регіонів, вони не лобіюють інтереси своїх виборців, та й багато хто з депутатів-мажоритарщиків, наобіцявши три мiшки гречаної вовни, прийшовши до ВР, завдяки «гуманітарній допомозі» і виборчим технологіям, не бувають в своїх округах, не бувають на сесіях обл-, міськ- та райрад. Якщо ж залишити змішану систему виборів, то необхідно ухвалити закон про відкликання депутата і прибрати положення про висунення кандидатів трудовими колективами і зборами виборців. Кандидатів або повинні висувати партії, або повинен діяти принцип самовисунення. Потрібно також ввести норму грошової застави, заборонити перехід iз фракції до фракції. Якщо депутат проводить політику, не відповідну програмі партії, з’їзд партії повинен мати можливість позбавити його депутатського мандата.

Такий закон дійсно дозволить суспільству політично структуруватися, особливо якщо такі ж принципи будуть прийняті і для виборів до місцевих рад, підніме відповідальність депутатів перед партіями, а партій — перед виборцями. Такий закон буде відповідати і європейським законам. Політична і владна еліта взяли на себе зобов’язання привести українські закони у відповідність iз рекомендаціями ПАРЄ.

У всьому світі сьогодні чисельність партій не перевищує 3—4% від населення країни. В Україні — 2% і 108 партій. Контроль суспільства за «партією влади» здійснюють політичні партії й Україна стає на цей шлях. Факт прийняття 18 січня закону «Про вибори народних депутатів України» говорить про те, що життя підштовхує до розв’язання політичних проблем і вони будуть вирішуватися.

Пропоную механізм відкликання депутатів

Iз давніх часів громадяни вимушені, на жаль, утримувати владу та її вибраних представників незалежно від якості й ефективності їх діяльності. Тому існує реальна необхідність встановити правові, справедливі, цивілізовані відносини влади і народу.

Тому хочу запропонувати один iз реально можливих способів впливу на депутатів, заміни неефективно працюючої влади новою, встановлення чіткої відповідальності депутатів перед народом.

Під час виборів будь-якої посадової особи, виборець одночасно з бюлетенем отримує і забирає на зберігання «Картку відкликання» обраного. «Картка відкликання» повинна мати друкарський номер, захист від підробки, заповнені й оформлені графи, крім тих, які належить заповнити виборцеві. Через один рік після дня голосування або раніше у разі виявлення обману виборець, незадоволений діяльністю обранця відповідного органу представницької влади, надсилає поштою за казенний рахунок на адресу виборчої комісії відповідного рівня «Картку відкликання» вибраного в окрузі депутата. Отримані виборчою комісією картки реєструються і підлягають тривалому зберіганню. Виборцеві надсилають письмове повідомлення про дату отримання «Картки відкликання» з вказівкою її реєстраційного номера. Виборча комісія після отримання «Карток відкликання» конкретного депутата від 50% плюс одного виборця від загальної кількості, що брали участь у голосуванні складає протокол відкликання, після чого обранець припиняє свої повноваження в беззаперечному порядку. Рішення народу повинне бути головним законом. Після відкликання більше третини депутатів парламенту призначаються і проводяться вибори нового. Всі без винятку вибори повинні відбуватися за мажоритарною системою з обов’язковим порогом не нижчим 51% від загальної кількості тих, які мають право голосу. Вибори, у яких більшість громадян відмовляється брати участь, потрібно кваліфікувати як ПРОТЕСТНІ, що вимагають з’ясування й усунення причин протесту. Наявність або відсутність у парламенті партійних груп і фракцій — це внутрішня справа партій, які можуть займатися пошуком і розробкою оптимальних або найкращих у даній ситуації рішень, освітою громадян і перетворенням їх в своїх прихильників.

Сліпе копіювання досвіду країн iз високим життєвим рівнем більшості населення і стабільною економікою тільки відведе від пошуку оптимальних рішень.