До 70-річчя УПА. Полеглим за волю України присвячую

Думки мимоволі летять в минуле до тих, що лежать в сирій землі чи вічній мерзлоті понурої Півночі.

Хто пам’ятає імена тих, які свідомо жертвував життям за Україну? Що вони думали? Чим жили? Який їхній внутрішній світ? Хто надихнув їх на цей шлях? Хто ж донесе до наступних поколінь правду про їхнє життя? Хто віддасть данину пам’яті їхнього подвигу?

Кому дано зрозуміти, той зрозуміє, що то означає присяга на вірність Батьківщині: «Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї». Може комусь нині здається марною їхня боротьба, життя, що покладено на жертовник Батьківщині.

Та все ж зуміли вони передати заповіт дітям своїм і нащадкам.

Нехай западе вам в душу згадка про це свято. Воно промовляє до нас устами мучеників з «Дем’янових Лазів», тюрем, відомих могил і невідомих, вірних і славних синів та дочок нашої матері — України.