До Костянтинова, на батьківщину «скандального российского пиита»

Індивідуальні відвідувачі Державного музею-заповідника С.О. Єсеніна, які не мають власного автомобіля, дістаються до Костянтинова, зазвичай, автобусом зі станції Рибне, куди їх привозить із російської столиці рязанський експрес, або з самої Рязані. Автобуси ходять нерегулярно, тому інколи невдасі-відвідувачу доводиться діставатися до батьківщини поета попутними машинами, що їдуть у бік Костянтинова. До цього слід бути готовим...

Проте хоч би як ви дісталися села, де народився поет, не будете розчаровані. Костянтинове — дуже мальовниче селище на березі Оки, яке вражає своєю простою російською красою.

Найцікавішими і найпопулярнішими об’єктами експозиції заповідника є садиба Єсеніних і музей поеми «Анна Снєгіна».

Оспіваний поетом «низкий дом с голубыми ставнями» шанувальники творчості поета не побачать. Будинок, меморіальна дошка на якому сповіщає про те, що «Здесь родился и жил известный русский поэт Сергей Есенин (1895 — 1925)», насправді побудований замість хати, що згоріла  1922 року, яка, до речі, також була зведена вже після народження митця. Останнє відновлення дерев’яного дому Єсеніних відбулося, як повідомляється на сайті заповідника, в 2000 році. Втім, і цей будинок дає уявлення про життя поета та його родини в Костянтинові.

З-поміж значної кількості експонатів, що розміщені в крихітних кімнатах цієї хати, особливо запам’яталися широкоформатний похвальний лист, який С.О. Єсенін отримав по закінченні земської школи та уславлений шушун матері поета, Тетяни Федорівни.

Двері головного дому садиби колись вели на скотний двір, зараз на його території продають глиняні свистульки, що користуються великим попитом у школярів, що приїздять сюди на екскурсію.

Будинок Анни Снєгіної — один з небагатьох музеїв літературного героя не лише в Росії, а й у світі взагалі. У цьому зв’язку можна пригадати дім станційного доглядача Вирі (Російська Федерація), музей Гекльберрі Фінна в Ганнібалі (США), музей Шерлока Холмса в Лондоні (Англія), музей Дон Кіхота в Сьюдад Реалі (Іспанія) та ін.

Небагатьом відомо, що будинок Лідії Кашиної — саме так звали одного з прототипів головної героїні відомої поеми —  врятував від знищення С.О. Єсенін, вставши на його захист під час селянських сходин. Після 1918 року в домі Кашиної розташовувався медпункт, а потім мешкали вчителі, що викладали в місцевій школі.

Уперше поет відвідав панський будинок у Костянтинові влітку 1916 року, на той час він уже був автором збірки віршів «Радуница». В «Анні Снєгіній» подано лаконічний і точний опис зовнішнього вигляду будинку Кашиної: «Дом с мезонином// Немного присел на фасад.// Волнующе пахнет жасмином// Плетневый его палисад.

Із господинею дому поет певний час товаришував, зупинявся у неї в Москві, у Скатьорному провулку. Лідія Кашина не емігрувала, як героїня єсенінської поеми. Певний час вона була вчителькою в селищі Бєлоомут, а пізніше працювала перекладачкою, коректором, літературним редактором, машиністкою та стенографісткою у Москві. Померла в 1937 році, як стверджували місцеві екскурсоводи, від раку.

1969-го особняк Кашиної став музеєм. Його експозиція являє собою типовий інтер’єр панського будинку 10-х років минулого століття, особливе зацікавлення у численних відвідувачів музею викликають речі «скандального росийского пиита»: прес-пап’є, частина мундштука, і мушля-пудрениця, яку С.О. Єсенін пристосував під попільничку.

З вікон другого поверху відкривається чудовий вид на Оку та рівнину, що простирається за нею. Це одна з багатьох у цій місцевості картин рідної для поета природи, яку він з такою майстерністю зображував у своїх творах.