Дихання каменю

Міська архітектура — простір, у якому ми перебуваємо щодня. Ми звикли до неї, вона не впадає в очі. Скульптурна композиція потребує вже більшої уваги, але внесена в простір міста, по волі-неволі губиться в ньому. «У світі не існує нічого більш непримітного, ніж пам’ятники. Їх, безсумнівно, встановлюють для того, щоб на них дивилися, щоб вони привертали увагу; але одночасно вони просякнуті якоюсь протиотрутою від уваги, і вона стікає з них, як краплі води з проолієного чохла, не затримуючись і на мить» (Р. Музіль).

Тому скульпторові необхідно влаштовувати виставки в маркірованому просторі арт-галереї, видокремленої від загальної плинності міського середовища. Зараз таким місцем стала галерея Арт- Блюз, у якій виставлено роботи Олексія Владимирова з його власної приватної колекції. Те, що створювалося не на замовлення, а для власної душі, як сказав сам автор на відкритті виставки.

Скульптор Олексій Владимиров відомий у Києві давно. Саме в Києві, а не Києву, оскільки займається в більшій мірі не прикрашанням міста, а прикрашанням власної душі. У Києві можна побачити його композиції «Майстер і Маргарита» біля музею Михайла Булгакова на Андріївському узвозі та «Торжество буття» біля Трапезної церкви Михайлівського монастиря, а також у декількох національних музеях. Багато які його роботи перебувають у галереях Європи та Америки.

На тлі сучасної міської архітектури та скульптури Києва роботи Владимирова помітно виділяються і радують око. Його вміння працювати з масивним каменем, не втрачаючи витонченості ліній, вражає. Роботи Владимирова випадають із повсякденності міської архітектури. І, можливо, добре, що вони не сусідствують з Майданівським новобудом.