«Дискотека» в ім’я Господнє,

17 грудня на телеканалі «1+1» у програмі «Подвійний доказ» йшлося про «харизматичні» секти в Україні. В результаті ведучим (які мені особисто дуже симпатичні) протягом передачі так і не вдалося з’ясувати, в чому сутність новітніх «церков», які активно експортуються в Україну, — відбувалась постійна плутанина у визначеннях тощо. Зрештою дійшли висновку, що різниці між традиційними релігіями і сучасними сектами нема і, мовляв, ще трохи — і всі вийдуть зі студії атеїстами. Деякі з учасників програми часом виголошували розумні і навіть мудрі думки, але сприйняття їх передбачало наявність певних кроків дорогою духовного зростання, і тому ці думки, як показав перебіг програми, залишилися поза увагою.

Дуже часто на шляху пізнання для осягнення якоїсь ідеї потрібно змінити кут зору, і тоді важка для розуміння проблема висвітлюється зовсім по-іншому. Я хочу запропонувати дещо інший підхід до теми, яка розглядалась в передачі. А саме — поглянути на сутність релігійних культів з погляду духовного обміну, який вони здійснюють.

Світові релігії — іудаїзм, іслам, християнство та інші — звертаються до Неба і звідти отримують духовну енергію. Культи темного спрямування орієнтовані донизу і здійснюють обмін з інфернальними сферами. А от «харизматичні» секти, які, власне, і були темою програми «Подвійний доказ», належать до так званих циклічних або «вихрових» утворень. Вони цілком земного походження, і всі їхні інтереси і прагнення належать практично виключно земній сфері. Взагалі подібних організацій у людському суспільстві дуже багато — це будь-які товариства або політичні партії, де інформаційний обмін здійснюється між членами цих організацій. У телепрограмі не дарма цитували Роналда Хаббарда: «Хочеш заробити мільйон — створи власну церкву». Бо в цьому висловлюванні ключ до розуміння сутності багатьох сект. Але для того, аби заснувати дійсно власну «церкву», треба мати харизму і здібності Хаббарда. Проте бажаючих заробити мільйон набагато більше. Тому доводиться займатись плагіатом, наприклад, оголошувати новостворену організацію «християнською».

Я розумію, що саме час вимагати від автора доказів того, про що він говорить. Тому скажу одразу — незаперечні і остаточні докази може дати людині тільки її серце. А на скептичне розчарування декого відповім — якщо серце ще мовчить, то, може, й не варто торкатися в передачах подібних тем. І побіжно зауважу, що широта погляду і всесприйняття — це різні речі. А чітка духовна позиція суттєво відрізняється від тотального скептицизму, який зовсім не є ознакою «сучасності» і «розвиненості», а з погляду психології, не є і оптимальним психічним станом.

Проте непрямих доказів на обґрунтування висловлених думок можна навести цілу низку.

Ви ніколи не задумувались над тим, чому православний або католицький священик не бігатимуть містом і не чіплятимуться до людей з пропозицією завітати до їхньої церкви, а рядові члени новітніх «церков» старанно цим займаються за дорученням своїх «пастирів»? Усе дуже просто — «харизматична» секта отримує енергію від членів своєї організації. Чим численніша секта — тим інтенсивніший у ній інформаційний обмін. І не тільки інформаційний. У фокусі цього енерго-інформаційного обміну — харизматичний керівник цієї організації. До нього стікаються всі потоки — і інформаційні, і матеріальні. Недарма в програмі йшлося про «високий драйв». От же лідер (і його найближче оточення) одержує під час загальних дійств нічим не менший емоційний заряд, ніж ді-джей або ведучий прямого ефіру, які перебувають у фокусі уваги відвідувачів дискотеки або слухачів. Звичайно, лідер «розраховується» зі своєю «паствою», даруючи їй ерзац щастя — екстатичні, екзальтовані стани, які з особливою легкістю досягаються в натовпі, що «медитує» на свого кумира. До речі, ще К.Г. Юнг неодноразово наголошував на небезпечності такого злиття в натовп, підкреслюючи, що психічний рівень натовпу в цілому набагато нижчий за рівень будь-кого з його членів.

Але чи стосуються стани екзальтованості і збудження духовного шляху християнина, який потребує зосередженості і духовної рівноваги? Жодним чином. У православ’ї для таких станів є термін — «прєлєсть», і такі стани не є сумісними з духовним зростанням християнина.

Молитви в християнському храмі спрямовані до Бога, і служба відбуватиметься в належний час, незалежно від того, прийде хоча б один парафіянин чи ні. Я можу стояти один у храмі — служба йтиме, можу вийти — служба триватиме. Бо вона — в ім’я Боже.

А тепер уявіть собі на хвилиночку, скажімо, Сандея Аделаджи (одного з центральних персонажів програми «Подвійний доказ»), який з прапором і виспівуючи марширує перед порожньою залою. Уявили? От і я не можу. Такому «пастору» завжди потрібна аудиторія, він не буде здійснювати дійство без глядачів.

Не хочу наполягати на нереальності зцілень під час масових заходів у новітніх «церквах». Різні, принаймні тимчасові, полегшення можуть мати місце в трансових станах, а також внаслідок самонавіювання. Про звільнення від наркозалежності треба сказати окремо. Відомі результати досліджень, і про них повідомляла преса — дуже часто в рамках «харизматичних» культів використовується прийом, відомий як «заміщення» однієї залежності іншою. Тобто на місце залежності від наркотику ставиться залежність «зціленного» від свого «цілителя». Тепер уже «пастир» стає «наркотиком» для свого підопічного.

Про земний характер харизматичних культів свідчать і прохання, з якими їхні члени найчастіше звертаються в молитвах до Бога — гроші, матеріальний добробут, здоров’я. Також про це говорять і принципи організаційної побудови деяких новітніх «церков». Наприклад, в одній з них, представник якої був на згадуваній передачі, для молоді організуються заходи з елементами молодіжної «тусовки», для інтелектуалів — свої групи і своя програма, для людей без вищої освіти — відповідно своя. З погляду організації — все зрозуміло. Але яке це має відношення до християнства?

Я не збираюсь нікому нічого нав’язувати або давати якісь поради. Людина сама має вирішувати, куди їй йти і що їй робити. Я тільки хочу звернути увагу на те, що багато з новітніх культів мають явні поганські риси, причому поганства не місцевого походження, а привезеного з далеких континентів, з надр дуже далеких від нас культур. У деяких масових дійствах «неохристиянських» культів в Україні відчувається вплив скоріше традиційної африканської умбанди, і вони набагато ближчі до синкретичних новітніх псевдохристиянських «церков» Центральної і Латинської Америки, аніж до власне християнства.