Готуючись до свята, житомиряни переймаються і буденним
Днями в Житомирі відзначатимуть День міста. Місцева влада обіцяє родзинку — просто неба на Соборному майдані облмуздрамтеатр має показати комедію дель арте Карло Гоцці «Король-олень». Якщо станеться, як задумано, і не завадить погода, дійство може увійти до історії Житомира як унікальне, бо останніми десятиріччями нічого схожого не було. Наразі, як завжди, городяни переймаються своїми проблемами, плекають надії, збираються у подорожі. Підприємцям доводиться переживати нелегкі часи, але є й такі, хто не тільки тримається, але й досягає серйозних здобутків. Важче з духовним — якщо будуть реалізовані плани передачі Хресто-Воздвиженської церкви у Житомирі УПЦ Московського патріархату, багато городян вважатимуть це образою їхніх почуттів і сподівань.
Володимир САВЧЕНКО, старший редактор Житомирської облдержтелерадіокомпанії, заслужений артист України, письменник, журналіст:
— Нещодавно я отримав запрошення до Кіровоградського обласного академічного музично-драматичного театру імені Марка Кропивницького, який проводитиме міжнародний фестиваль «Вересневі самоцвіти». До його заснування свого часу було докладено і моїх (молодих) зусиль, оскільки я сім років був головним режисером цього театру. Коли 1982 року вшановували 100-річчя з дня народження Марка Кропивницького, у Москві на сцені філії Малого театру ми показали «Талан» Михайла Старицького, п’єсу, присвячену Марії Заньковецькій, а ще «Поему про вчителя» Івана Драча, в якій поетичним способом відтворено педагогічну і громадянську практику Василя Сухомлинського. Ця поїздка запам’яталася й тим, що на виставі «Талан» був Іван Семенович Козловський, наш видатний земляк із світовим ім’ям, співак, артист, громадський діяч. Коли спектакль закінчився, він вийшов на сцену й після тривалої паузи сказав такі слова (російською мовою): «А я їх зрадив, я пішов співати по імператорських театрах. А незабутня Марія Констянтинівна (Заньковецька. — В.С.) із своїми колегами: Миколою Садовським, Опанасом Саксаганським, Марком Кропивницьким, — грали в народних домах для простолюду. Я, уявіть собі, свого часу співав у хорі трупи Марка Кропивницького». Ці слова зустріли бурхливими оплесками. Після чого Іван Козловський сказав: «Ви можете уявити, які хори були в малоросійських театрах, коли в них співав ваш покірний слуга?»
Отже, я збираюсь до Кіровограда і маю підстави для хвилювання. Крім того, там буде представлено мої книжки, в тому числі «Фрески пам’яті» (два томи). Мої поточні клопоти пов’язані з підготовкою на об ласному телебаченні мистецької програми «Тетерів» і фольклорно-етнографічної «Поліська світлиця», які виходять щотижня — у п’ятницю та суботу.
Олена АСТАХОВА, директор департаменту економічного розвитку Житомирської міської ради:
— Позитивним є те, що в нашому місті запрацювала промислова сфера, і в ній зараз задіяно 15 відсотків працівників. На урочистостях з нагоди Дня підприємця переможців нагороджували у семи номінаціях. Зокрема, кращим суб’єктом зовнішньоекономічного ринку визнано «Ферпласт-Україна». Це досить потужне підприємство, яке випускає аксесуари для тварин зі шкіри, деревини та інших матеріалів. Воно працює на території міста давно, відоме своїми благодійними справами, постійно інвестує в нове обладнання, поліпшення умов праці. Дуже оптимістичним моментом, на мою думку, стало визнання переможцем у номінації «Малий бізнес» науково-виробничого підприємства «Промекс», яким керує Тетяна Андрієнко. У них зареєстровано 22 винаходи на продукцію, яку експортують, зокрема, в країни близького зарубіжжя. Це в основному телемеханічні комплекси. Його співробітники опублікували понад 20 наукових робіт, мають три золотих медалі на міжнародних виставках у Москві. Підприємство тримає першість у області з виготовлення продукції науково-технічного профілю. Є мале підприємство Кравчук — це чоловік і дружина. Цікаво, що років з десять тому вони були безробітними. І міський центр зайнятості, розглянувши їхні ділові пропозиції, ознайомившись із роботою, виділив допомогу на те, щоб вони могли розпочати бізнес. Тепер торти і тістечка, які виготовляють Кравчуки, відомі практично всім у Житомирі. Вони й перемогли в номінації «Найбільш якісна продукція».
Те, що є підприємства, які годують себе, нічого не просять у держави, крім того, перераховують значні кошти до бюджету, вселяє надію. Малими підприємствами міста за півроку перераховано до бюджету 9 млн. гривень. Хоча є і тривожні моменти — порівняно з першим півріччям 2010 року кількість підприємств-юридичних осіб зменшилась на 11 відсотків, а підприємців-фізичних осіб ліквідовано на 36 відсотків більше, ніж за цей же період минулого року. Також на 463 зменшилась кількість зареєстрованих підприємців-фізичних осіб. Насамперед це пов’язано з новим Податковим кодексом і тими обмеженнями, які застосовують до малого підприємництва, зокрема щодо єдиного податку.
Віктор МОЙСІЄНКО, директор Науково-навчального інституту філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка, професор, доктор філологічних наук:
— Збираюся у складі збірної ветеранів з волейболу міста Житомир на Всеукраїнські ігри ветеранів. Приємно, що я в тонусі, тримаю хорошу фізичну форму.
Добре, що набрали на перший курс студентів з високими балами атестатів. Але, на превеликий жаль (це констатує статистика), майже 97% випускників загальноосвітніх шкіл (тобто майже всі) вступили до вищих навчальних закладів ІІІ—ІV рівнів акредитації. Фактично до університетів. Маховик масовізації освіти розкрутився до такого, що питання про її якість на порядку денному не стоїть. Але про це не випадає говорити, бо зараз університети вчать всіх.
Добре, що коли у Києві зібрався собор Української православної церкви Московського патріархату, кажу як громадянин, — збиралися обговорювати питання створення єдиної помісної української православної церкви. На жаль, деякі деструктивні сили на цьому соборі внесли велике сум’яття в його перебіг, тому він нічим не закінчився. Як віруючу православну людину мене це не дуже тішить. Не в захваті я від того, що московський патріарх Кирило приїжджає до України, мабуть, частіше, ніж до російських регіонів. Хвилює мене й те, що зараз може бути прийняте рішення про передачу в Житомирі Хресто-Воздвиженської церкви УПЦ МП. Вважаю, що треба завершити рух до об’єднання православних конфесій в Україні, а потім говорити про передачу храмів. Бо це призведе лише до протистояння в нашому суспільстві.
