І на Донеччині є патріоти

Шановна Ларисо Олексіївно!

Вашу, а тепер і мою газету я читав час від часу, купуючи її в кіосках. А з січня цього року мені її підписав брат у вигляді подарунка до мого дня народження, і тепер я буду передплачувати її завжди. Признаюсь, що цікавішої газети я не знаю. Добре казав мені брат, що тепер для читання книг у мене буде значно менше часу, адже не прочитати «День» неможливо, бо газета — справжній Клондайк для кожного українського патріота.

Прочитавши статтю «Соборність як чуття єдиної родини», я був приємно здивований тим, що автором цієї патріотичної публікації є учениця 8 класу, а не видатний публіцист чи інша особа з відомим іменем. Та ще більше був приємно здивований тим, що юна авторка проживає в Донецькій області, звідки не так часто можна почути позитивну інформацію про нашу українську історію, про наших патріотів, зокрема, про Симона Петлюру, Михайла Грушевського, Василя Стуса та інших великих українців та й про нашу українську мову. Читаючи наступні числа газети, я подумки жалкував за тим, що багато цікавих статей «Дня» пройшли поза моєю увагою. Ще дізнався, що редакцією видано двотомник «Екстракт 150» і наступного дня його придбав. Тепер я маю можливість ознайомитись з найбільш важливими публікаціями за 14 років і критично оцінити деякі з висоти часу, що минув.

А ще, переглядаючи заголовки статей і прізвища авторів, я вдруге «зустрівся» з Ярославою Савчук, побачив її фотографію, а після прочитання статті її мами ще раз переконався (хоч і до того був переконаний), що і на Донеччині, й у всій країні є немало патріотів нашої України.

Із великою повагою,