Iмена та мови
Наші читачі активно включилися в запропоновану «Днем» (див. №213) дискусію про проблему «перекладу» імен і прізвищ, приводом для якої стала стаття Владіміра (Володимира) Лєсного «Як чуємо, так і пишемо?». Сьогодні ми пропонуємо до вашої уваги ще один погляд на цю проблему.
У моєму рідному селі Скурати на Житомирщині іноді траплялося, що в одному класі навчалися учні з однаковими іменами і прізвищами. Щоб розрізнити, їх уже з першого класу шанобливо називали по-батькові. Наприклад, одного хлопчика величали Вася Сильвестрович. Але на його батька ніхто не говорив Сильвестр, усі казали: «Соловей».
Така традиція бере початок з часів Хрещення Русі. Якщо священик давав дитині іноземне ім’я, яке важко було вимовити, то люди називали її вітчизняним іменем, більш-менш подібним за звучанням.
У дитинстві ми з захопленням дивилися іранський фільм «Мазандаранський тигр». Один із кіногероїв мав ім’я Кееван. Але мої друзі, обмінюючись враженнями, називали його Іваном.
Нині вважається, що ім’я Галина іноземного походження. І мало хто знає, що в Україні чорнявих дівчат називали Галями. Тут ми маємо дуже близьке фонетичне співпадіння вітчизняного та зарубіжного імен.
Зазирнувши до антропонімічного словника, легко переконатися, що імена іноземного походження на своїй батьківщині звучали не так, як їх вимовляємо ми. Якщо ім’я переходить в іншу країну, то нерідко воно змінюється відповідно до мовних особливостей даного народу. Я вже не пишу про вимову.
Відповідниками нашого Івана в англомовних країнах є Джон, франкомовних — Жан, іспаномовних — Хуан, німецькомовних — Йоганн і т.д. Відомо, що найбільшу піраміду в Єгипті збудував фараон Хеопс. Але так володаря Єгипту називали греки. Справжнє його ім’я — Хуфу. Іноді доходить до курйозів. Якось до Києва прибула іранська делегація. Наша жінка-екскурсовод вирішила вразити гостей своєю ерудицією і похвалилася, що знає їхнього царя Кіра. Делегація зареготала. Виявляється, там «кір» — це нецензурне слово. А царя, якого ми слідом за греками, хоча й дещо змінивши, називаємо Кіром, насправді звали Куруш.
Імена перекладаємо не лише ми з росіянами. Мені завжди якось дивно було читати в польській літературі: «Юзеф Сталін, Владзімеж Висоцки». Але особливо мене вразив Юзеф Чемберлен.
Думаю, що наслідувати цей приклад і писати «президент США Іван Кеннеді» не варто.
Що стосується української й російської мов, то в нас іноді не перекладають імена видатних людей. Але, як правило, все-таки перекладають.
Можливо, справді не варто перекладати імена громадян Росії. Громадяни України повинні користуватися українськими іменами. В своєму близькому колі спілкування люди, звичайно, можуть послуговуватися тими варіантами імені, які їм більше до вподоби. Одна моя знайома згадувала, що, вступивши до інституту, дивувалася, почувши, що її називають, як і написано в паспорті, Інеса. Дома і в школі всі кликали її: «Інка». Зменшувальні імена можуть відрізнятися від повних.
А пропозиція залишити росіянам в Україні російський варіант написання їхніх імен, а українцям у Росії — український, може здійснитися лише за умови підписання відповідного договору між нашими державами. Інакше це нагадуватиме балачки про надання російській мові статусу державної в Україні. В Росії ж ніхто не вимагає надати українській мові статусу державної. Навпаки, Росія клопочеться про підтримку російської мови за кордоном. Так само й інші держави турбуються про власні мови. Україна повинна подбати про розвиток своєї, української мови. Адже окрім нас про нашу мову ніхто не подбає. Імена — це частина мови.
