Iнформаційний погром
Карта України, розділена навпіл двома кольорами електоральних переваг, справляє гнітюче враження. Вона ніби ілюструє відомий афоризм: «Поділяй та володарюй». Спочатку був створений міф про суто прозахідного фаворита, якого підтримують «націоналісти». Потім на «стартовий майданчик», тобто на посаду прем’єр-міністра, поставили політика з регіональним мисленням. Так легше, розігравши карту протистояння, влаштувати запеклі змагання між електоратом Сходу та Заходу, і врешті-решт показати, хто в країні хазяїн. Проте виникають сумніви: а чи в країні він взагалі знаходиться, чи за її північними межами.
Нинішня передвиборна агітація супроводжується небувалим психологічним пресингом, що чиниться на виборця. Як це робиться за допомогою телебачення — усім відомо. Безпрецедентні за своїм цинізмом деякі регіональні особливості цього процесу. Так, у Донецькій області був проведений по суті інформаційний погром в царині мовного питання, української історії, європейського вибору України, курсу на євроатлантичну інтеграцію тощо. На сторінках друкованих ЗМІ Донеччини державний статус російської мови, подвійне громадянство та курс «анти-НАТО» підносяться до небес як істина в останній інстанції, що не потребує дискусій, залучення до неї фахівців, прорахунків можливих наслідків цих кроків. В Донецькій області немає жодного опозиційного видання, типографіям просто не дозволяють їх друкувати. Тому чи варто дивуватись таким перлам промивання мізків у дусі холодної війни: «Скрытый смысл «евроинтеграции» (новые члены Евросоюза навсегда останутся второсортными странами)». «Киеву нет никакого резона стремиться в Европу». Зовсім не на консолідацію України спрямований такий «шедевр»: «Кандидаты в боевики уже давно маршируют по Западной Украине. Готов к террору и Крым». («Приазовский рабочий», 13 октября 2004 г.).
Виявилось недостатнім «мочити» тільки супротивника. «Мочили» навіть українську історію. Листоноші доставили у кожну поштову скриньку п’ять випусків новоспеченої перед виборами газети «Голос Донбасса». Вона прикрашена тією ж символікою, що й агітаційні бігборди «За Донбас! За Януковича!» Автора цих рядків давно цікавило питання, якщо «за Донбас», то проти кого? Красномовну відповідь дав один із читачів «Голосу Донбасу», розмахуючи перед моїм обличчям п’ятим випуском: «Этих бандеровцев из Западной Украины еще не добили!» Із чого б це так раптом розхвилювався товариш із дипломом про вищу освіту? Можна мати хоч десять дипломів і залишатися при цьому повним профаном в історії. А якщо не профаном, то свідомим підбурювачем ворожнечі, нацьковування мешканців Сходу країни проти мешканців Заходу. На розвороті «Голосу Донбасу» від 29 жовтня опубліковано анонімний матеріал під назвою «Украинский фашизм: страшная правда». Ось деякі заголовки мовою оригіналу: «Интегральный национализм — разновидность фашизма», «ОУН-УПА и гитлеровцы», «Армия резунов против мирного населения», «О том, как бандеровцы «воевали» с поляками». Складається враження, що «Голос Донбасу» знаходиться у стані підліткових мутацій і тому підспівує в унісон з точкою зору Кремля на українську історію, вірнопіддано відкриває сторінку в спільному підручнику історії, де «устранены все противоречия». От тільки до цього спільного підручника росіяни ніколи не впишуть главу під назвою «Русский фашизм: страшная правда». Символічно, що «Голос Донбасу» «проскрипів» із вулиці імені Постишева, назва якої прославляє ката України, одного з організаторів геноциду проти українського народу — Голодомору 1932 — 1933 рр.
Після першого туру кандидат у президенти Віктор Янукович сказав про те, що він «раніше грав на чужому полі». Для політтехнологів чужим полем стала Україна, і вони засмічують це поле бур’яном неправди та ненависті. Тим часом, як дослідження видатних істориків Джеймса Мейса, Юрія Шаповала, Станіслава Кульчицького, книжки «Бібліотеки газети «День» видаються невеликим тиражем, бойові листки з історичними фальсифікаціями в мільйоних примірниках «благодійники» через «Укрпошту» роздають кожній родині. Виникає далеко не риторичне запитання: громадян якої країни виховують апологети подвійного громадянства, пересуваючи фішки з написом «український фашизм», обливаючи брудом історію українського народу? Цілком слушно сказала депутат від фракції «Регіони України» Раїса Богатирьова: «Тим політикам, хто так гадить в душу населення, — беріть совок і прибирайтеся за собою!» Навряд чи борцям «за Донбас» вистачить немеханізованої техніки, щоб прибрати повсюди, де вони насмітили, та й навряд чи вони це робитимуть. Тому що національне примирення, для досягнення якого покладено стільки зусиль істориків та прогресивних журналістів, украй невигідно тим політичним силам, які паразитують на темі «ОУН-УПА» від виборів до виборів.
Сьогодні на Донеччині, як у сталінські часи, найбільш негативним тавром, яке ставлять на одних та яким залякують інших, стало слово «націоналізм». Його зробили синонімом слова «фашизм». Дітям у школах кажуть, щоб їхні батьки голосували проти «націоналізму». Все це — далеко не безневинні політичні ігри дорослих.
