Кам’янка – замість Більмака

На виконання Закону про декомунізацію-десталінізацію райцентр Куйбишеве на Запоріжжі (названий на честь соратника Сталіна) належало перейменувати. Після анкетування та громадських слухань сесія селищної ради шостого скликання дала райцентру нове ім’я — Таврійське. Його схвалила комісія при Запорізькій обласній держадміністрації.

Та багатьом жителям не подобалася така назва: «Ми ж — українці, а не таври, не тавроскіфи».

Новий селищний голова Павло Будник, обраний у жовтні 2015 року, ініціював нові громадські слухання. Активісти, представники громадськості запропонували назву Добропіль і Добродар. Очільник селищної ради і виконкому Павло Будник запропонував свій варіант — Благопіль. Та на громадських слуханнях була затверджена назва Добродар.

Напередодні сесії голова селища відправив листа в Український інститут національної пам’яті. Київські експерти забракували всі варіанти назв і повідомили, що рекомендуватимуть назву Бельмачанське (від Бельмак-Могили — найвищої точки Приазовської височини). Павло Будник написав листа в УІНП, в якому протестував проти тюркської назви райцентру. Його він зачитав на сесії й запропонував депутатам новий варіант — Височина!

Але більшість депутатів проголосували за назву Більмак — місцеву, простонародну назву Бельмак-Могили. Ніяких громадських слухань не було, бо час піджимав. Було повідомлено: за день-два буде ухвалена постанова Верховної Ради. Але парламенту було не до перейменувань.

Жителі селища і району були шоковані таким поворотом подій. На додачу Український тлумачний словник і словник Бориса Грінченка поясняли: більмак — це людина із більмом на оці. Інститут української мови Національної академії наук України підтвердив це, ще й «обрадував»: жителі поселення Більмак — більмаки.

Люди почали писати численні колективні та індивідуальні звернення в усі органи влади, в тому числі у селищну раду. Але депутати не захотіли міняти тюркську назву на українську. Не зважили вони і на рекомендації сесії районної ради (депутати райради були проти назви «Більмак»). Не відреагував депутатський корпус і на звернення депутатів обласної ради, обраних від нашого району. Голова селищної ради Павло Будник через районну газету агітував, що не треба соромитися тюркської назви Більмак. А тут саме Верховна Рада перейменувала селище на Більмак, а район на Більмацький.

Люди побачили, що на їхні колективні звернення місцева влада не реагує, по-простому ігнорує думку громади. Тоді то одні групи активістів, то інші почали регулярно ходити на прийоми до селищного голови, вели мову про відкликання депутатів, розпуск селищної ради.

Влада тоді погодилася на громадські слухання, сподіваючись, що люди підтримають назву «Більмак». У районному будинку культури зареєструвалося 673 жителі селища із місцевою пропискою. Після обговорення проти історичної назви «Кам’янка» проголосувало 11 осіб, 1 чоловік утримався, 661 голос був за «Кам’янку» (українську історичну назву поселення).

Громадські слухання мають рекомендаційний характер. Громада побоювалася, що депутати проігнорують їхню думку. Але совість прокинулася, мабуть, у народних обранців. За українську історичну назву був і виконком, і постійні депутатські комісії. На самій сесії із присутнього 21 депутата 20 були за Кам’янку (один депутат утримався). Селищний голова теж проголосував за українську історичну назву. Присутні на сесії громадські активісти оплесками вітали довгоочікуване рішення депутатського корпусу!

Сесія схвалила також звернення до народного депутата України Олександра Пономарьова, щоб посприяв втіленню волі громади в життя. Рішення селищної ради має затвердити районна рада, потім — Запорізька обласна, а за нею — вже  Верховна Рада України.