Карантинне навчання, поезія і ремонти

Дар’я АГЕЄНКО, вчителька Херсонської ЗОШ №57:

— Цей рік для більшості був непростий, і я в цьому не виняток. Але труднощі породжують нові відкриття та можливості. Одним із негативних моментів був, звичайно, карантин та перехід на дистанційну форму навчання. Чому негативним? Тому що була велика кількість питань та нерозумінь. Але ці труднощі дали нові знання та можливості. Перейти на дистанційну форму навчання допомогла неймовірна серія тренінгів від проєкту «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність» (проєкт виконується Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів IREX за підтримки Посольства США та Посольства Великої Британії в Україні, у партнерстві з МОН та Академією української преси), які дали відповіді на багато запитань та зробили цю форму навчання цікавішою та результативнішою. У цей період і навчали, і навчалися. Приємним було і те, що наприкінці навчання учасники отримали не лише нові знання, а й сертифікати.

Наступний виклик — це участь у конкурсі «Учитель року 2021».  Нові випробування, знайомства, знання та можливості. Такі конкурси вчать переглянути свої погляди на викладання, змушують бути кращим у своїй професії. Впевнена, що сучасній школі потрібен учитель, котрий працює у форматі творчих пошуків, що ґрунтуються на здобутках традиційної методики та включають інноваційні елементи. Педагог, який умотивований не на репродукцію, а на експеримент, дослідження, новаторство. Тому будую свої уроки з урахуванням сучасних потреб учнів.

Змінити погляд на викладання української мови та літератури знов-таки допомогла участь у проєкті «Вивчай та розрізняй». На таких заняттях намагаюсь бути для учнів не просто вчителем, а провідником, фасилітатором, стимулюю до роздумів, уважно вислуховую їхні міркування. Саме це і допомогло мені у конкурсі. Побачили позитивну динаміку серед школярів, дивитися, як завзято та захопливо працюють діти — приємно та радісно. І в такі хвилини розумієш, що недаремно обрала професію — вчитель.

Олександр КОРНЯКОВ, фотограф, журналіст:

— У 2020 році, у зв’язку з пандемією, з економічною та політичною ситуацію в душі з’явилася якась спустошеність, сум. На це навіюють і програми на телебаченні. Влітку пощастило провести два місяці на морі. Але спустошеність, яку відчував протягом усього року, нікуди не ділася.

Як вихід із цієї ситуації, восени вирішив здійснити деякі кардинальні зміни в житті. І почав з капітального ремонту у квартирі. Поки займаєшся ремонтом, думаєш про майбутнє, будуєш якісь плани. І на цьому фоні прокидаються вже забуті почуття радості від життя.

Наразі роботи небагато, тому став більше часу приділяти собі, своїм бажанням, потребам. Дивлюся менше YouTube, читаю менше соцмереж.

Альона МОВЧАН, завідувачка літературно-драматичної частини ХОАМДТ ім. М. Куліша, організаторка «Поетичної шафи», поетеса:

— 2020-й став роком змін та перевірок. З уведенням жорсткого карантину ми не змогли збиратися на письменницько-бардівські та рок-концерти. Це, безумовно, мінус. Але була й інша сторона медалі — ізоляція надихнула нас на створення заходів у режимі онлайн. «Поетична шафа» пройшла на платформі Zoom, десятки творчих вечорів поетів, прозаїків та музикантів відбулися у Facebook. Ми навіть батл провели на просторах інтернету! І долучалися до цих заходів не тільки херсонці, а й жителі інших міст та країн (Польща, Франція, Америка).

Також цього року ми вперше провели «Шафа!Фест» (фестиваль, участь у якому беруть письменники, барди та рок-гурти) на набережній біля готелю «Фрегат». Ми робили захід за фінансової підтримки Управління молоді та спорту Херсонської міської ради, але збирали все з нуля. Звичайно, перший млинець вийшов нанівець — працювали на недозібраній сцені, підвів звук, але ми впорались та отримали надзвичайний досвід.

Щодо мене особисто... Цього року збулась одна із заповітних мрій — я почала працювати в театрі. Зараз роблю те, що обожнюю найбільше: редагую тексти, пишу статті про творчість, читаю багато п’єс і книжок, вигадую флешмоби та творчі акції, перекладаю та пишу пісні, працюю з творчими людьми та отримую за це гроші. Але, правду кажучи, за журналістикою сумую і продовжую писати статті та знімати сюжети.

Та й це не всі кардинальні зміни у житті! Цього року Альона Мовчан за власним бажання потрапила туди, куди не планувала йти взагалі — до РАГСу. І з червня 2020-го мені почали продавати пиво та вино в супермаркеті — хоч на вигляд залишилась дитиною, але каблучка на пальці дає свій позитивний ефект.

Тож за виром творчих подій пропустила всі політичні баталії, пандемію та негаразди. «Все пройде. І це також», — казав Соломон. «Все пройде, то чому б воно не проходило на позитиві?» — кажу я.