«Хотілося по-іншому радіти перемогам нашої збірної»

Ілля СТАРІКОВ, доктор педагогічних наук, психолог:

— Що сталося поганого? Це те, що зараз відбувається в нашій країні, в нашому місті. Через такі зміни мені доводиться аналізувати своє життя, передивлятися свої погляди на якісь певні речі. Відносно хорошого — це те, що настала весна! Є чудова література, мистецтво, яке рятує всю цю жахливу і сумну ситуацію.

Олександр САДОВСЬКИЙ, начальник відділу фізичної культури і спорту Миколаївської облдержадміністрації:

— Що хорошого сталося? Напевно, насамперед — це те, що наш паралімпієць, Максим Яровий, посів призові місця на Паралімпійських іграх у Сочі. Це не може не тішити, безумовно. Поганого? Напевно, в нашому відділі нічого поганого не сталося, на щастя. Ми працюємо за планом і поточні проблеми ліквідовуємо згідно з нашими планами.

Максим ЯРОВОЙ, срібний призер Паралімпіади-2014 у Сочі, майстер спорту України з зимових  видів спорту:

— Хороше — це те, що потрапив на Олімпіаду і вдало виступив на ній; а погане — це все те, що відбувається в Україні. Шкода людей, шкода Крим, дуже хотілося по-іншому радіти перемогам нашої збірної. 

Олександра ВОЛКОВА, директор рекламного святкового агентства «Глянець»:

— Хорошого в моєму житті за останній час сталося дуже багато: мої учні й моделі в черговий раз добре попрацювали на Ukrainian Fashion Week, ведемо перемовини стосовно вигідних контрактів для наших моделей щодо роботи за кордоном, готуємо учнів дитячої студії моделей для низки фестивалів і конкурсів, успішно організовуємо безліч наших проектів — прагнемо відволікати мешканців Миколаєва й півдня України від негативу. На фестиваль Volkswagen South of Ukraine Fashion Days подали заявки дуже цікаві молоді дизайнери, які покажуть гостям фестивалю гідне шоу. А найголовніше — настала довгоочікувана весна, яка принесла в серце щастя і кохання. Поганого впродовж останнього часу траплялося теж немало — однак найбільше засмучує мене ситуація в Україні. Хочеться, щоб українці припинили ворогувати й пригадали, що лише разом ми сильніші!

Володимир ТОПЧІЙ, директор Миколаївського зоопарку:

— Цими вихідними у наших городян виплеснулося назовні все те добро, яке було заховано під товстим шаром страху останніми тижнями. Люди несли продукти для тварин. Величезне спасибі всім, хто відгукнувся, оскільки за два дні зоопарк заробив 205 тисяч грн. Це не може не радувати, адже є небайдужі люди. Сумно у зв’язку з тим, що відбувається в країні, за це, думаю, болить душа у всіх. Хочеться, щоб був мир і ми всі насолоджувалися весною та гарним настроєм.

Сергій КОСЕНЧУК, тренер із бадмінтону:

— Хорошого — багато, і, напевно, найрадісніше те, що об’єдналося наше громадянське суспільство, українці відчули, що вони єдині! А з поганого  — це те, що присутня зрада, яка не вкладається в жодній голові — «брат-гарант» проявив таку агресію щодо до нас. Думаю, що не лише мене засмучує така ситуація. Щодо тренерської діяльності — похвалитися є чим, але, на жаль, усе це відходить на другий план, тому що це нічого не означає, коли немає миру!

Муза МАХОВА, керівник Миколаївського міського товариства захисту тварин:

— Є така притча: чотирирічного хлопчика батько запитав: «Сину, що ти робитимеш, якщо настане кінець світу?». Хлопчик подумав і говорить: «Гратиму в м’ячик». У країні такі події, а ми рятуємо життя тварин. Щодня ніколи вгору глянути. На чаші терезів життя завжди однакове, неважливо, чиє воно. Для мене це так. Треба продовжувати грати у свій м’ячик. Я працюю з тваринами, і вони мене привчили до одного дуже важливого розуміння: тварини без кольору шкіри, національності, паспортів. Порятунок не має кордонів. Життя триває, і дуже важливо в цьому продовженні не збитися зі шляху істинного. Моя зброя — це мої інструменти для допомоги тваринам. Мені зараз кажуть: ви б краще людей рятували! Але якби кожна людина доклала хоч трошки зусиль, щоб врятувати хоч когось, напевно, у нас би взагалі жодних «заворух» у світі не було. Якби кожен про це замислився, то не було б часу ділити між собою щось, люди думали б, як врятувати землю, воду, повітря, дерева. Люди останнім часом дещо збиваються з правильного шляху. Дуже шкода. Особисто я роблю те, що можу.