Хто подасть приклад толерантності?

Це перевірений спосіб правління — «розділяй і владарюй». Багато хто піддається цьому. Я на собі колись відчула живучість цих стереотипів. Якось в електричці, де більшість людей говорить суржиковою мовою, почувши як говорю я, хтось мені сказав: — «Ви не наша, ви із Західної, ви не по- нашому говорите». Я, пам'ятаю, тоді відповіла: «Якщо я і з Західної (хоча насправді я з центральної), то чому я не «ваша»?»

Наші люди не навчені думати й аналізувати. Їхні голови наповнені стереотипами, старі ще не відмерли, а скільки нових з'явилося — немає місця в цих бідних головах для самостійної думки. Що вже казати про так звану «просту людину», якщо навіть політичні лідери такі зарозумілі, що не можуть переступити через свої амбіції? Нині дуже потрібна особистість, яка переступить через всі бар'єри розмежувань, своїм особистим прикладом продемонструє толерантність і мужність і дасть усім нам взірець для наслідування. Можна залишатися «правими» й «лівими», але не забувати при цьому, що ми «українські ліві» й «українські праві».

Священики Московського патріархату втовкмачують своїй пастві, що вони «православні», а всі інші — греко-католики, католики, протестанти — «інославні», навіть єретики. Але ж усі християни — спочатку християни, а вже потім — православні.

Єдиний вихід із цього загального розділення — знайти те, що нас об'єднує і підпорядкувати себе цьому — одна земля, одна країна, спільне майбутнє.

Тетяна ЛИСЕНКО, історик
Київ