«Хто сказав, що Свобода — це легко?»
Есе Костянтина Рильова «Свобода в системі «народ — держава» («День» від 4 лютого ц.р.) мало кого залишить байдужим. Дивна «каша в голові», розхристаність думок і суджень і... в цілому вірний висновок нарешті: «В цілому він (Рузвельт) на свою націю вплинув благотворно, оскільки мав — на відміну від Гітлера і Сталіна — «загальнолюдський» моральний стрижень, а не «класову» чи «національну» мораль». Залишилося лише цей «загальнолюдський» моральний стрижень прояснити. Але на це у К. Рильова, мабуть, часу не вистачило. Для нього поки що Історія — це коливання свободи, яка періодично узурпується то народом (гангстерська тема), то державою (держреформи Рузвельта або сталінські репресії).
Адже це все — не свобода, а, швидше, пародія на неї. І це все — не історія, а, швидше, антиісторія. Це все те, що доносить до нас масова культура, яка, звичайно, завжди противиться будь- якому серйозному самостійному мисленню.
«Загальнолюдський» моральний стрижень — це, звичайно ж, християнська культура. І якщо К. Рильов всерйоз буде його дотримуватися, то це обов’язково виведе його на шлях потрібних багатьом міркувань. Перо у нього вправне, око гостре (із задоволенням читалися його враження про поїздку Україною). Побільше б тільки вдумливості й обережності в оцінках. І вміння дистанціюватися від будь-якого, навіть дуже популярного факту. Адже написане слово багатозначне. Тому має не лише формальний, ігровий, зовнішній, але й глибокий змістовний, смисловий ефект. Написане (а потім і надруковане) слово — це не опис лише якогось факту, але й сам по собі факт. І теж причетний до історії. І потрібно до нього ставитися бережно і обережно.
А в цілому хорошому журналістові та постійному автору «Дня» Костянтину Рильову хочеться повірити. Але «на дивані» у нього поки не найкращі міркування виходять. Людина завжди вільна не зовні, формально, а внутрішньо, змістовно. Як осмислив життя, так і вільний. А осмислити його він здатен (і гідний!) і у найстрашніших за неймовірністю і жорстокістю зовнішніх умовах і формах. Тому ніколи не варто абсолютизувати формальний бік свободи: звільни, коли завгодно, раба, куди він подінеться? Читайте частіше «Хатину Дядька Тома» і «Звіяні вітром». Звільни, коли завгодно, робітника, куди він піде? Перечитуйте все-таки частіше «Войну и мир» і «Деревню». Звільни, коли завгодно, робітника, чим він займатиметься? Перечитайте «Собаче серце». Це не до того, що не треба зовсім звільняти рабів, кріпосних і робітників. Це — про користь читання як активного способу відпочинку. Адже живуть у світі «Діатріби» раба Епіктета та байки раба Езопа! Завжди житимуть малюнки і вірші кріпака Тараса Шевченка. Все це живе у світі не завдяки рабству і кріпосній залежності, а всупереч їм. І все це є наймогутнішим свідченням проти них! А звільняти і рабів, і кріпаків, і робітників все-таки треба. Але вчасно, тобто в повному розквіті їхніх і фізичних, і духовних сил. Щоб не було обурень і повстань. Важко? А хто сказав, що Свобода — це легко?
