Хто в ліс, а хто — по дрова

Як національно свідомий громадянин України я хочу висловити свою думку з двох, на мій погляд, найболючіших для сьогодення питань стосовно політичного майбутнього України: щодо політичної реформи, яка словесно почалась ще до президентських виборів 2004 р., тобто за часів правління Л. Кучми.

Після неприємних для Л. Кучми акцій «Україна без Кучми», після виникнення громадської думки на підставі даних із засобів масової інформації про необхідність притягнення до кримінальної відповідальності усіх осіб, винних у вбивстві журналіста Г. Гонгадзе, тодішній Президент почував себе трохи розгублено.

В такому неприємному для Президента Кучми становищі було надзвичайно вигідно відвернути увагу громадськості від усього цього (або відвернути від себе удар) і перейти на щось інше. Почалася балаканина про політичну (конституційну) реформу. Тим більше, що сам Президент добре знав, що на третій термін президентства його не виберуть і також, гадаю, в нього виникли сумніви: чи виберуть президентом представника від влади.

В той же час і О. Мороз також почав ініціювати політичну реформу: перехід від президентської до парламентсько- президентської форми правління, а потім і до чисто парламентської форми правління. Вважаю, якби О. Мороз відчував, що він ще зможе поборотись за крісло президента на наступних виборах, то він би ні в якому разі не ставив питання про заміну в Україні президентської форми правління на парламентсько-президентську.

На моє глибоке переконання, в Україні повинна бути міцна президентська влада, як, скажімо, у Франції чи США, щоб навести порядок в Україні. Не виключаю, що коли Україна стане демократичною, розвинутою європейською державою, тоді, можливо, це питання і буде актуальним. А зараз це питання треба було виносити на референдум.

Цілком зрозуміло, що президентом повинна бути мудра, виважена, розумна людина, не схильна до авторитаризму, користуватись владою так, як того потребують інтереси держави, демократично, але в той же час суворо вимагати виконання законів від усіх державних структур. Ні в якому разі не повинно бути безкарності. Кожний службовець чи громадянин, який скоїв злочин, обов’язково повинен відповідати за Кримінальним кодексом. Тільки таким чином можна навести порядок у державі.

Мене не може не хвилювати сучасне політичне становище в країні — питання про дострокове припинення повноважень депутатів Верховної Ради України (Указ Президента з цього приводу) і лінія поведінки антикризової коаліції за час її правління і особливо після видання Президентом Указу про розпуск Верховної Ради України. Всі ці питання надзвичайно складні, але їх обов’язково треба вирішувати в інтересах держави Україна, в національних інтересах.

На перший погляд, наче питання стосовно законності Указу Президента про розпуск Верховної Ради України видається досить простим: передбачені в Конституції України 4 підстави, коли можна розпустити Верховну Раду. Якщо немає цих підстав, то і Указ Президента начебто неконституційний. Але це зовсім не так. Треба, в першу чергу, проаналізувати указ глибоко на предмет його законності, чи відповідає він духу і всім іншим статтям Конституції. В першу чергу треба зважити, чи дії антикризової коаліції відповідають вимогам Конституції.

Неозброєним оком видно, що норми Конституції порушуються антикризовою коаліцією, коли завгодно і як завгодно, особливо при формуванні її кількісного складу. Якщо виборець голосував за кандидата в депутати від партії, у якої інші погляди на суспільне життя в Україні, а цей депутат, не виконуючи волі виборця, переходить до антикризової коаліції, ігноруючи волю виборця, то хіба тут не порушуються права цього виборця? Вважаю, що й антикризова коаліція в цьому плані грубо порушує Конституцію України, поставивши собі за мету будь- якою ціною набрати в свої ряди не менше 300 депутатів.

То чи може Президент в теперішній час як гарант Конституції спокійно спостерігати за тим, як ці можновладці надалі будуть діяти так, щоб Україна повністю втратила свою державність, незалежність? Хіба наші попередники протягом більше 800 років за це проливали кров?!

Якщо врахувати всі інші норми Конституції, крім тих, що передбачають підстави для розпуску Верховної Ради України, врахувати також дуже складне, скрутне політичне становище, то Указ Президента про розпуск Верховної Ради України повністю відповідає чинній Конституції і, в першу чергу, національним інтересам держави. Така Верховна Рада не має права на існування, бо вона антиконституційна та антинаціональна!