Коли проблеми відкривають нові можливості
На Черкащині осінь зустріли лірично-драматично. Мабуть, тому, що прийшла вона якось зовсім непомітно й зашурхотіла пожовклим листям під ногами школярів, які гамірливо пішли до школи. Губернатор пообіцяв їм стовідсотковий доступ до «всесвітньої павутини» вже до 1 грудня. Тим часом хтось сумував за літом та відпусткою, когось турбував чисельний склад обласної ради й перипетії навколо майбутніх виборів, а молодь розважалася, перевтілюючись у піонерів, вправляючись у віршуванні та кепкуючи над совковістю в нашому житті...
Юрій МЯУС, актор Черкаського театру ляльок:
— Нещодавно провели в Черкасах півфінал літературного слему, який назвали «ЛітСовока». Стилізували все під радянські часи. Така собі псевдоностальгія вкупі зі «стьобом». Адже в Радянському Союзі, крім того, що було багато поганого, було також і щось хороше. Наприклад, ті ж піонерські організації, які об’єднували людей. Тож ми вирішили відволіктися від сірих буднів і відчути ту атмосферу, яка була колись. Я був ведучим слему. Одягнувся в білу сорочку, шорти і пов’язав собі червоного галстука. Власне, для всіх існував такий дрес-код. На стінах повісили плакати, познаходили радянську атрибутику... Був навіть портрет Леніна із написом «Слемитися, слемитися і ще раз слемитися!». Кожного учасника представляли якось по-особливому. Наприклад — «Найкраща колгоспниця — передовик соціалістичної праці Червонознаменного літературного колгоспу імені Василя Симоненка» (бо серед організаторів слему був актив літературного об’єднання імені Симоненка, яке діє при Спілці письменників). Словом, дуже реалістично. Здається, в нас вийшло і відтворити «совок», і «постьобатися» із нього. Окрім змагань, був також «вільний мікрофон» — усі охочі могли почитати свої вірші чи прозу. Я також наважився, хоча й належу до «невизначених», тобто ще не поет і не письменник, але пишу і вірші, й прозу. До речі, були й такі, що представили на розсуд журі відеовірші та відеопрозу. Це краще сприймалося. Цікаво було послухати вердикт журі, тим паче, що воно було дуже кваліфікованим. Хтось оцінював акторську майстерність, хтось — якість написаного. Було здорово!
Сергій ТУЛУБ, голова Черкаської обласної державної адміністрації:
— Значним досягненням стало відкриття школи в Драбові на 860 учнів. Цю школу будували 18 років і ніяк не могли побудувати. Врешті із державного бюджету було виділено 9 мільйонів, і ми її здали в експлуатацію. Сьогодні вже навчаються діти. Наступного року плануємо там також збудувати спортивний зал та майданчик. Погано, що не всі школи області мають доступ до інтернету. 25 % навчальних закладів (переважно сільської місцевості) не мають доступу до мережі, лише 10 % бібліотек області до неї підключено. Тоді як Президент визначив пріоритетним проектом створення Національної електронної бібліотеки, яка об’єднає освітні, наукові та університетські ресурси в єдину мережу. Для цього треба, щоб для кожної родини і для кожної школи така бібліотека була доступною. Тому я дав доручення керівнику профільного управління облдержадміністрації Івану Шарапі забезпечити вирішення цього питання вже до 1 грудня, залучивши до цього керівників державних установ та підприємств. Діти обов’язково повинні мати доступ до інтернету, щоб своєчасно отримувати необхідну інформацію за допомогою сучасних технологій.
Ігор ЧЕКАЛЕНКО, лідер громадського руху «Холодноярська республіка»:
— Мій син пішов у сьомий клас. І це чудово, бо він росте і йому хочеться йти в школу, хочеться вчитися. А напередодні, саме в останній день літа, ми з ним їздили в село Плескачівку, що на межі Смілянського та Черкаського районів. Були на пасіці. Там справжнісінька мала українська Швейцарія! Якщо піднятися на пагорб, то вдалині, десь за 25 кілометрів, видно Черкаси. І думається: яка красива українська земля! Тож і жити на ній потрібно красиво... Також я видав книжку «Подих часу». Це подорожні нотатки про Черкаси, Чигирин, Канів, Умань, Смілу, про минуле і сучасність цих міст.
Про погане, чесно кажучи, не хочеться говорити. В Україні є багато хороших людей. Працюючи над своєю книжкою, я в цьому переконався. Але так склалося, що в системі координат нашої дійсності по-справжньому чудові люди не можуть себе реалізувати. Адже ця дійсність така, що до влади приходять бездарі, а проблеми створюються на рівному місці, й потім доводиться «розгрібати» завали. Проте, як відомо, будь-яка проблема відкриває нові можливості, а Бог ніколи не посилає нам більше випробувань, ніж ми здатні витримати.
Любов МАЙБОРОДА, депутатка Черкаської обласної ради:
— Добре, що провела відпустку в Криму. Була під Феодосією, де дуже сподобалося відпочивати останніми роками. Хоч і 200 гривень з особи на добу, але відпочинок був вартий того. Сервіс, звісно, не такий, як у тій же Туреччині, проте море дуже гарне. На пляжі мало людей, хоча будиночок на березі моря... Погано, що Черкаська обласна рада вкотре виявляє пасивність і «пасе задніх», у той час, як у всіх областях України відбулися сесії обласних рад, які затвердили чисельний склад депутатів. У нас же сесію призначили тільки на 9 вересня, хоча вже десятого стартує виборча кампанія. А щодо бачення чисельного складу, то є розбіжності. Я, наприклад, вважаю, що сформований 2006 року депутатський корпус не представляє інтереси територіальних громад області, як це передбачено Конституцією. Адже із 76 депутатів 45 є жителями Черкас, а шестеро взагалі живуть у Києві. Тому є пропозиція затвердити склад облради в кількості 104 особи, що надасть можливість обирати по два представники по мажоритарних округах від кожної територіальної громади. Більшість депутатів цю пропозицію підтримують, а представники Партії регіонів стверджують, що депутатів має бути лише 52. Тоді як обмеження представництва територіальних громад призведе до того, що в обласній раді будуть депутатами голови районних адміністрацій та керівники управлінь. Не можна допустити, щоб обласна рада стала партактивом. Це позавчорашній день.
