Коли відбудеться «перезаснування України»?

Вдаючись до образних сентенцій, політики й журналісти часто наголошують на потребі перезавантаження України. Тим часом спеціалісти з комп’ютерних технологій добре знають справжню суть терміну «перезавантаження» — операційна система в разі перезапуску комп’ютера жодних змін не зазнає.

Інакше кажучи, лише перезавантаження неефективної соціально-економічної та політичної системи у жодному разі не поліпшить її якості. Треба чітко усвідомити, що реальність потребує не перезавантаження Української держави, а перезаснування — кардинальної заміни «операційної системи».

Про це, власне, і йдеться у збірці Олега К. Романчука «Перезаснування України: подолати ретросистемні загрози державності» (Львів: Універсум, 2013), яка побачила світ завдяки фінансовій підтримці Фундації ім. Івана Багряного (США). До книжки також увійшли окремі статті та есеї з попередньої збірки публіцистики «У пошуках універсуму», високо оціненої знаковими постатями української культури та політикуму: Юрієм Щербаком, Іваном Дзюбою, Олександром Скіпальським, Миколою Славинським... Вихід цієї книжки збігся із 20-річчям журналу «Універсум», засновником і шеф-редактором якого є автор.

З якими пріоритетами та принципами має визначитися Україна? Радянські, імперські, європейські — які цінності сьогодні прийнятні для української держави? Як подолати загрози державності та позбутися колоніальних комплексів? На ці та інші запитання Олег К. Романчук прагне відповісти у своїй новій книжці публіцистики.

Привертає увагу колаж, винесений на обкладинку збірки: на площі перед колонадою, що прикрашає парадний вхід будівлі Верховної Ради України, вмонтовано фрагмент картини, що відтворює епізод французької буржуазної революції. Дивовижний збіг чи неймовірне передбачення? Знайомство з книжкою переконує, що йдеться саме про напрочуд точний прогноз автора, його вміння майстерно творити цілісну картину навколишнього світу.

Публіцист вважає, що без зміни суспільно-політичного ладу Україна приречена. Найперше, з чого треба починати (точніше кажучи, із запізненням братися за виправлення ситуації), — це подолання безконтрольності влади в державі та знищення корупції чиновницького апарату. Суспільство мусить усвідомити, що знищення корупції є головною умовою його виживання.

Олег К. Романчук упевнений, що українці якнайшвидше мають реалізувати амбітний проект «перезаснування держави», який згуртував би націю, виробив би для неї спільне бачення майбутнього. Пріоритет України — європейський, не євразійський. Тому потрібна якісна політична, соціальна, культурна та економічна альтернатива. Українцям якомога швидше треба запропонувати цікавий, реалістичний, амбітний Проект перезаснування держави. «Існують засадничі речі, які слід було давно чітко і точно усвідомити, — де хочемо бути і як хочемо туди дістатися», — наголошує автор. На запитання, хто запропонує українську дієву модерну альтернативу, публіцист відповідає: «Для цього насамперед потрібний Провідник-патріот, який власним прикладом заохотить громадян до найшвидшого втілення Проекту в життя. Україні потрібен Провідник, якому довіряють і якого шанують. Суспільство перехідного типу, яким є Україна, конче потребує одноосібного лідера. Бодай років на десять-п’ятнадцять».

Олег К. Романчук зазначає, що більшість наших проблем — у системі влади, яка створила умови, коли високі пости в державі обіймають не професіонали, а пристосуванці. Тому новітню Українську державу треба перезасновувати реальними діями. Кожен українець має починати з індивідуальної делімітації культурного кордону з Росією, створюючи в суспільній свідомості узгоджену систему цінностей, відтак формуючи новітню українську ідентичність. Свідомі громадяни мають навчитися формувати індивідуальну систему самозахисту від інформаційної агресії з боку Росії.

Не можна не згадати про проблему самоідентифікації та національної солідарності, про яку йдеться у розділі «Камо грядеши, Україно?». Автор наголошує, що порятунок для України — Європа. Але це, на його думку, не означає, що можна пасивно чекати на «Вашингтона з його праведним законом». Патріотично налаштована еліта має чітко сформулювати пріоритети для країни та виробити ефективний план дій для досягнення мети.

Українці мають стати висококультурною нацією. Усвідомлення своєї інакшості, кращості закономірно вимагатиме виробництва лише високоякісної та надійної продукції, а це неодмінно принесе успіх, визнання і повагу серед інших народів світу. Автор книжки радить, з кого можна взяти приклад: «Є чого повчитися у литовців, естонців, латишів, які тривалий час також були підсовєтськими. А для цього українці мають виховувати в собі почуття гідності».

Автор ставить більш ніж актуальні запитання: чи настане той день, коли Росія назавжди забереться з України геть? Хто примусить Москву змиритися з тим, що час колоній минув? І одразу ж відповідає на них: не зволікаючи, треба почати творити модерну європейську державу на принципах Права, Закону, Демократії та Моралі, обравши для цього відповідальний український Провід і відповідальну українську Владу. Революція Гідності підтвердила актуальність написаного Олегом К. Романчуком. Будемо сподіватися, що «Перезаснування України» допоможе українцям краще пізнати себе, якнайшвидше утвердитися в сучасному світі й зрозуміти своє призначення, допоможе відповісти на запитання: куди має рухатися Українська держава та у чому полягає її місія.