Крах демократії,

Як відомо, у результаті всеукраїнського Референдуму 1991 р. почався розпад Радянського Союзу й Україна одержала бажану незалежність. Однак, мало кому відомо, що історичні підсумки цього Референдуму набагато значніше.

Один з важливих положень "Акта проголошення незалежності України", підтвердженого народом, було: "Відтепер на території України мають  дія виняткова Конституція і закони України".

Очевидно, що на момент проголошення Незалежності в Україні діяла тільки одна Конституція України від 20 квітня 1978 р. із усіма змінами і доповненнями до неї, прийнятими Верховною Радою України до дня проведення зазначеного Референдуму.

Тому на всеукраїнському Референдумі народ, якому належала влада, схвалили дію на території України винятково цієї Конституції, тобто  в повному обсязі всіх її норм.

Таким чином, ще одним історичним результатом усеукраїнського Референдуму було схвалення в повному обсязі переважною більшістю громадян України прав народу України, прав, воль і обов'язків громадян України, а також повноважень і обов'язків органів державної влади і місцевого самоврядування України, що були встановлені в Конституції України за станом на 1 грудня 1991 р.

Тому після проведення зазначеного Референдуму Верховна Рада України вже більше не могла по своїй волі скасовувати  або обмежувати ці конституційні права, волі, обов'язки і повноваження.

Однак, Верховна Рада України істотно порушила результати всеукраїнського Референдуму. По-перше, обмежила конституційне право громадян на працю, вилучивши з визначення  цього права положення про "гарантоване" працевлаштуванні, що узаконило безробіття в Україні. По-друге, обмежила конституційне право громадян на охорону здоров'я, забравши з визначення зазначеного права положення про "кваліфіковану" безкоштовній медичній допомозі, що створило правову основу для різкого обмеження переліку і зниження якості медичних послуг, безкоштовно наданих державними установами охорони здоров'я. Крім того, було обмежено конституційне право безпартійних виборців, що складали більшість громадян України. У результаті вони не можуть бути обраними в органи державної влади і місцевого самоврядування, віднявши в професійних союзів, трудових колективів, збор військовослужбовців у військових частинах, кооперативних і інших громадських організацій конституційні повноваження по висуванню кандидатів у депутати, і, цілком передавши зазначені повноваження політичним партіям.

Серед іншого, Верховна Рада позбавила громадян України конституційного права безпосередньо обирати депутатів в органи державної влади і місцевого самоврядування, замінивши його правом громадян безпосередньо обирати партії в зазначені органи влади. Це привело до підміни голосування громадян за кандидатів у депутати, що діяв у день Референдуму, голосуванням громадян за партії (партійні списки). Фактично, було скасовано і конституційне право кандидатів у депутати в органи державної влади і місцевого самоврядування України мати рівні права бути обраними в ці органи влади, наділивши політичні партії повноваженнями по встановленню строгої черговості обрання цих кандидатів, а також, не допустивши до розподілу депутатських мандатів тих кандидатів у депутати, партійні списки яких не набрали три і більш відсотки голосів виборців.

Верховна Рада обмежила конституційне право громадян обирати в органи державної влади і місцевого самоврядування України, віднявши повноваження по створенню виборчих комісій (тобто  повноваження по підготовці і проведенню виборів, по підведенню їхніх підсумків і по контролі за виборами) у громадських організацій, трудових колективів і збор військовослужбовців. Це створило правову основу для фальсифікації результатів виборів у випадку змови між собою керівних органів ведучих політичних партій України.

Позбавлення громадян України конституційного права обирати суддів у районні (місцеві) суди і достроково відзивати цих суддів, а органи місцевого самоврядування України - конституційних повноважень обирати суддів у відповідні вищестоящі суди і достроково відзивати зазначених суддів привело до того, що в Президента України тепер одноособові повноваження призначати всіх суддів загальної юрисдикції.

За рішенням Верховної Ради громадяни України позбавлені конституційного права обирати і відзивати народних засідателів у районні (місцеві) суди на зборах за місцем роботи громадян, а також, органи місцевого самоврядування України - конституційних повноважень обирати і відзивати народних засідателів у відповідні вищестоящі суди загальної юрисдикції, ліквідувавши інститут народних засідателів і не створивши інститут присяжних засідателів в Україні. Це створило правову базу для розвитку корупції в судах України.

Обмеження конституційного права громадян на всеукраїнський і місцеві референдуми, у відповідність із Законом України "Про всеукраїнський і місцевий референдуми" і вимогами нової Конституції України так само є порушенням повноважень органів влади.

 Генеральний прокурор України і підзвітні йому прокурори не мають конституційних повноважень по нагляду за дотриманням і правильним застосуванням законів виконавчими органами державної влади й органами місцевого самоврядування України, а також військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності. Це створило законодавчу базу для безконтрольної діяльності зазначених установ, організацій і підприємств.

 Крім того, Верховна Рада не виконала свій конституційний обов'язок забезпечувати охорону інтересів суспільства, прав і воль громадян України, допустивши: обвальні інфляції української національної валюти; несправедливу приватизацію загальнонародної власності; нецільове використання засобів державного бюджету; необґрунтоване відшкодування податку на додану вартість; розвиток тіньової економіки; порушення державної гарантії повернути на першу вимогу особисті заощадження вкладників державного Ощадного банку України.

Таким чином, існують правові ознаки того, що Верховна Рада України, істотно перевищивши свої повноваження й ігноруючи протягом  шістнадцяти років результати всеукраїнського Референдуму, незаконно створила таку законодавчу базу, що дозволила невеликій групі "олігархів-демократів" цинічно відняти в 49 млн. громадян України всю повноту їхньої влади, загальнонародну й особисту власність.

Здавалося б, будь-який громадянин України може оскаржити в суді вищевказані порушення його прав і воль при винесенні на голосування і голосуванні депутатами Верховної Ради України відповідних законопроектів. Причому, для відновлення прав і воль цього громадянина, суд змушений буде відновити права і волі всіх інших громадян України.

Однак, у сучасній Україні існують серйозні проблеми з дотриманням прав людини, що хоче оскаржити рішення, дія або бездіяльність органів державної влади.

Мається велика кількість письмових доказів наступних порушень:

 - адміністративні суди України не приймають до розгляду позови громадян до органів державної влади  України;

 - Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України по правах людини повертає без розгляду скарги громадян про порушення їхніх прав і воль органами державної влади України;

 - замовлені і коштовні поштові листи із судовими позовами або звертаннями громадян в органи державної влади України, а також міжнародні замовлені поштові листи з заявами в Європейський суд по правах людини не доставляються адресатам;

 - органи державної влади і державного керування України не приймають від громадян заяви, у яких мова йде про істотні порушення закону зазначеними органами, їх посадовими і службовими особами;

- державні і приватні нотаріуси України роблять нотаріальні дії, що порушують законодавство України;

- інакомислячі громадяни України піддаються політичним репресіям.

На тлі усіх вищевикладених фактів дивними виглядають кількаразові, публічні заяви офіційних осіб ведучих країн світу про їхнє схвалення рівня розвитку демократії в сучасній Україні. Тому не можна серйозно розраховувати на допомогу цих країн у справі відновлення потоптаних прав народу і громадян України.

Де ж вихід? Відповідь очевидний - громадянам України давно вже настав час перестати сподіватися, що "олігархи-демократи" виконають свої щедрі обіцянки  і подарують народу щасливе життя. Майбутнє України - в активній правовій боротьбі самих громадян за відновлення своїх конституційних прав і воль, що вони підтвердили переважною більшістю голосів на всеукраїнському Референдумі.

Михайло БАЧУРО, м. Київ