Край озер і... невикористаних ресурсів

Пекельна спека нинішнього літа стала подвійним злом для мешканців того регіону Волині, який відомий своїми озерами, серед котрих — і знаменитий Світязь, зарахований не так давно до семи природних чудес України. У погожі дні дорога на шацькій трасі нагадує рух орди, котра колись спустошувала українські простори. Мій однокласник, який уже 15 років мешкає у визнаному найкращим у світі для проживання мегаполісі Ванкувер, у листах все з більшою ностальгією згадує чисту, прозору, таку, що аж світиться, воду Світязя. Пише, що об’їхавши понад 50 країн світу, ніде такої чистої води не зустрічав. Проте українською Варною або закарпатськими Шаянами краєві не бути ще довго, хоча на одному з озер має літню резиденцію і нинішній очільник волинської влади Борис Клімчук. Але політичне життя на Волині нині переживає затишшя, яке наступних вихідних може зворушити хіба фестиваль патріотичної пісні «Бандерштат», який збираються проводити навіть незважаючи на урядову заборону організації масових зібрань у спеку. Юні націоналісти збираються не лише реконструювати бій між загоном ОУН-УПА та НКВС, а й провести майстер-клас із... копання криївки.

Сергій ЛЕВЧУК, згоранський сільський голова, Любомльський район:

— Радує, що з кожним роком наше Велике Згоранське озеро здобуває все більше прихильників. Адже мимо нього іде траса на Шацьк з його знаменитими озерами. Лише на території нашої сільської ради — аж шість неповторних озер. У погожі дні на Великому Згоранському буває і дві, і три тисячі відпочивальників. Маємо у селі готель, який у сезон ніколи не пустує, приймають відпочивальників і селяни. Ми ще не дійшли до того, аби брати гроші з кожного рядна, на якому на березі озера лежать люди. Беремо чисто символічну суму у п’ять гривень за паркування машини і встановлення намету. Хоча все більше переконуюся, що треба брати і з кожного, хто ступить на берег озера. Адже сміття залишають стільки, що два рази на тиждень вивозимо по п’ять вантажівок. Треба було б вивозити щодня, проте де сільраді брати на те кошти? А зібраних не вистачає навіть на бензин для машини та оплату праці водія.

Надія ГРИШКО, мешканка села Озеряни Турійського району:

— Якби ви знали, як недавно я натанцювалася і наспівалася українських пісень з... голландкою! У сусіднє село Купичів, де живе і працює вчителькою у місцевій школі знана майстриня Марія Кравчук, яка плете дивовижної краси вироби з соломки, приїжджали учасники першого в Україні міжнародного фестивалю соломкарства «Сніп». І добре, що іноземців допустили у наше волинське село, а не проводили фестиваль, як спочатку збиралися, у Львові. Бо де б таке свято влаштували, як не на Волині і не в Купичеві?.. Були учасники фестивалю з Непалу, Великої Британії, Швейцарії, Польщі, Німеччини... Скільки вони нафотографували! Я познайомилася з каліфорнійкою і голландкою. Танцювали до упаду! До речі, неподалік моїх Озерян і Купичева є озеро, яке офіційно називається Перевірським, а в народі його звуть Оляндерським. Оляндрами у нас називали голландців, чия колонія була тут до Другої світової війни. Тепер там залишилося тільки кілька хат, в яких давно живуть інші люди, але й досі кажемо: «Йду на Голєндри». Як чудувалися наші гості, коли вийшов ансамбль «Криниця»: в українському вбранні, босі, в капелюхах із соломи... Та й показав обряд «Обжинки», а потім сто гостей запросили за святкові столи... Я так пошкодувала, що у мене нема толкової вишиванки, хоча і співати люблю, і виступаю з такими ж, як я, бойовими пенсіонерками часто. А засмучує те, що гості фестивалю могли бачити наші поля у бур’янах і розвалені ферми... Таке враження, ніби недавно війна закінчилася. Села наші на відшибі, і життя ніби їх минає. Хліб у магазин завозять три рази на тиждень, ще й не захопиш. Ніколи обійстя не були такі неприглядні, як тепер, бо в людей нема грошей на добрі паркани. Їсти є, бо ж село, та й по всьому. А хіба не могли б заробляти на озерах? Бо ж нашому селу дало назву одне із них. Але відпочивальників тут мало: нема, кажуть, інфраструктури. Їдуть далі, за Пересіку, де озеро Пісочне. Там і вагончики, і будиночки. А сільрада має лише мізер за оренду озер.

Сергій ЦЮРИЦЬ, журналіст, працівник прес-служби Волинського обласного управління лісового й мисливського господарства:

— У відпустку, як завжди, їду у рідне село, до батька. Мої Мельники, на самому березі озера Пісочне, стали землею обітованою для небідних людей Волині і не тільки. На очах виросло «царське» містечко. Тут і високі чиновники, і працівники силових структур і т.д. І все б нічого, проте його мешканцям починають заважати, образно кажучи, аборигени... Хотіли перекрити дорогу, якою женуть на пасовище корів мельниківці, бо вона проходить біля їхніх маєтків. Добре, що голова Шацької райдержадміністрації наклав вето на цю ідею. Але бачили б ви, на яких швидкостях в’їжджають у село круті машини, як пролітають його вулицями! І тому, здається, нема ради. Хочеться бачити свій рідний озерний край не таким, я б сказав, тимчасовим. Адже нині сезон триває два-три місяці. А тут же можна класно відпочити і взимку, в інші пори року! Тут кришталеве повітря, світла вода. Потрібна лише підтримка і увага держави. Ось чому б не випускати воду «Шацьку»? Є ж немало джерел, які можна розробити, а не завозити питну воду з Донецька, Закарпаття і т. д. У Шацьку випускають натуральне масло, натуральний хліб. Колись радянські космонавти, зокрема Павло Попович, роздивилися наші озера, зокрема Світязь і Пісочне, з космосу, й попросилися сюди на відпочинок. Заради них і дорогу проклали. І вони сюди роками їздили.

Ігор ГУЗЬ, депутат Волинської обласної ради:

— Як голову оргкомітету з проведення фестивалю «Бандерштат» засмучує те, що з обласного бюджету, хоча було відповідне рішення обласної ради, на фестиваль так і не було виділено грошей. Тому радий, що нас підтримав луцький міський голова, бізнесмени, яким не байдужі українські герої. І ми пишаємося, що проведемо свій фест без копійки бюджетних грошей. Очікуємо тисячі учасників фестивалю, які цим хочуть довести, що Степан Бандера — Герой України. А викопана ними криївка залишиться у музеї під відкритим небом, на території якого ми й проводимо свій фестиваль патріотичної пісні.