Луганчани — про Європейський Союз і «своє сміття»
Мешканці Луганська не в кращому настрої. Людей турбує нестабільність в країні. У майбутнє вони дивляться з певною іронією. Як і робітників заводів, продавців, водіїв, так і журналістів, громадських діячів, працівників освіти та інших представників місцевої інтелігенції дуже хвилює невизначеність із Євросоюзом, яка вже не один місяць «висить у повітрі». Люди різних професій розділилися на два табори. Хто «за», хто «проти». Одні вважають, що приєднання до Європи допоможе Україні в подальшому розвитку, а інші — що ми не тільки зіпсуємо відносини з Росією, а ще більше зануримося в боргові ями, зростуть ціни на товари, а заробітна плата залишиться на маленькому рівні. Втомившись від постійної політичної напруги, луганчани намагаються переключитися на позитив — враження від особистого життя, родини, улюблених справ.
Сергій ДОБРИНІН, журналіст, філософ:
— Мої плюси останнього часу: не зв’язаний обов’язками і можу обирати що завгодно у житті. Мінуси: не маю бажання шукати чогось нового. Відчуваю загальну невлаштованість. Цей процес інтеграції до Європи нагадує попередні спроби політиків щось довести комусь, але без користі для людей. Ще один мінус — навчання коштує дуже дорого.
Ярослав МІНКІН, громадський діяч, голова літературного угруповання «СТАН»:
— Все не так вже і погано. Любов, розвиток, драйв... Це те, що є в моєму житті. Погане — хочеться більше підтримувати друзів і колег, але на це не завжди знаходяться сили. Ще — дуже багато талановитих людей не залишаються працювати в Луганську. Хто їде в Київ, хто в Москву і так далі. Нашої зарплати не вистачає на те, щоб достойно існувати.
Тетяна ВАУЛІНА, журналістка:
— Добре в моєму житті — переїзд в інше місто та початок нового життя. Я з Луганської області. Ситуація з роботою там ще гірша. Погане — невпевненість у завтрашньому дні. Якщо говорити, про країну в цілому, то стає сумно. Під час виборів чиновники «страждають» одним, зараз іншим. Перед тим як вступати до Європейського Союзу, потрібно «прибрати сміття» у себе.
Павло КОРОБЧАНСЬКИЙ, психолог:
— Якщо говорити коротко, добре — люди, які оточують мене, наявність можливостей для розвитку, туристичні походи і, звичайно, моя родина. З негативного я можу виділити моду на пафос, «подвійність» у людях, понти, людська самовпевненість, низька якість продуктів харчування, екологія... Я не раптово все це об’єднав. Наше життя схоже на хаос.
Костянтин СКОРКІН, публіцист, політолог:
— Євроінтеграція мене насторожує. Це не логічно в нашій ситуації. Боргу Україні ніхто не скасує. Навпаки, він зростатиме, і це відобразиться не на політиках, а на звичайних громадянах, які в один голос кричали, що не згодні з владою. З приємного можу відзначити, що мешканці Луганська стали більше цікавитися мистецтвом, культурою. Багато людей почали ходити в театри та музеї. Це великий плюс нашому суспільству.
Олександр БАРКАР, режисер та засновник театральної студії Deep:
— Мені як представнику альтернативного театру важливо, коли на наші вистави приходять глядачі. Ми відрізняємося від Луганського російського та українського драматичного театру. Наші вистави не класичні, а скоріше постмодерністські. Якщо говорити про театральне життя нашої студії, скажу, що сьогодні не залишається порожнього місця. Минулої неділі з аншлагом відбулася наша улюблена вистава «Все кувирком». Наступна буде мати назву «Мені пощастить» за твором Леоніда Каганова. Очікуємо успіх. Ми — широко відомий у вузьких колах театр. Сподіваюсь, що колись вийдемо на велику сцену.
