«Людина з книжкою на тлі епохи»

Ми живемо в епоху Андрія Содомори.

Ігор Калинець

На перший погляд, нова книжка знаного письменника, переможця й лауреата численних літературних премій Богдана Дячишина, котра побачила світ на початку 2017 року у київському видавництві «Ярославів Вал», навряд чи претендуватиме на якісь надзвичайні відкриття в галузі літературного жанру. Автор збірок есеїстики «Думки пам’яті» (2014), «Слово про вічне» (2016), «Пережите — перечитане» (2016), «Думне слово Богдана Смоляка» (2017) і сьогодні прямує в ній добре второваним шляхом, який завжди і незрадливо виводив його із заплутаних літературних манівців і хитромудрих претензійних експериментів на чисту ниву читацького розуміння та прихильності, — літературного есею як результату світоглядних пошуків і осмислення, кажучи словами самого автора, природи «сліз речей».

Однак нинішнє видання письменника «Крихти живого часу Андрія Содомори: есеї» — і справді незвичне й особливе. Адже в ньому автор зробив оригінальну спробу осмислити на перший погляд спокійну й непомітну, а насправді (і кілька вихоплених у вічності десятиліть це яскраво підтверджують) таки велику постать нашого сучасника Андрія Содомори — «скромного, інтелігентного, вдумливого українського літератора, який заохочує на малому зосереджуватися не тільки оком, а й душею, спонукає до глибокого роздумування».

Вибір автора зовсім не випадковий: перекладач, поет, прозаїк літературознавець і філософ Андрій Содомора для Богдана Дячишина — не тільки колега-письменник, а ще й чудовий майстер слова, інтелектуал, учений-енциклопедист, вартий наслідування наставник і порадник, який «немовби подає нам уже свою руку, допомагає, спогадуючи, поринути думками в минуле ХХ століття, з його кровопролиттям і водночас життям серед рідних та знайомих людей, щоб ми могли осягнути й осмислити події сьогодення». Безумовно, зіграло свою роль і особисте знайомство автора книжки з центральною постаттю вміщених у ній есеїв.

Говорячи про книжку Богдана Дячишина, варто згадати її нестандартну і добре продуману композицію. Передмову, п’ять есеїв — «Quae legeris, memento (Що прочитав, пам’ятай)», «Перечитуючи Андрія Содомору», «Сльози пам’яті», «Шевченків садок і Франкове поле» — окрушина справжнього», «Доторк батькової руки», «До своєї Ітаки» — і післямову органічно доповнюють сонети Петра Поліщука «Наодинці з Андрієм Содоморою» з його однойменного вінка сонетів, словник імен (з огляду на значну кількість наведених у книжці цитат авторів, починаючи від античних часів і до сучасності, просто необхідний), а також біографічні довідки про Андрія Содомору й самого автора.

Матеріал скомпонований так, що постать львівського професора всебічно розкривається на тлі його часу і його світу в їхньому взаємозв’язку із часом і всесвітом великих попередників і сучасників, який був би неможливий без книжки...

Щойно закінчив писати свої розмисли, а у Львівському видавництві «ЗУКЦ» вийшла наступна книжка Богдана Дячишина «Слово Андрія Содомори у дзеркалах часу» (Львів: ЗУКЦ, 2017. — 104 с.). Автор книжки запрошує нас до роздумливого читання й перечитування творів Андрія Содомори, які прийшли до читача упродовж 2016—2017 рр. В ній також зібрані рецензії відомих літературних аналітиків на книжку «Крихти живого часу Андрія Содомори», опубліковані у ЗМІ.